Skip to main content

Full text of "Журнал Сучасність (1-368; 1961-1991)"

See other formats


СУЧАСНІСТЬ 

ТРАВЕНЬ 1969 Ч. 5 (101) 


НОВА ЛІРИКА ІРИНИ ЖИЛЕН- 
КО ТА РОМАНА КУДЛИКА 

НОВЕ ОПОВІДАННЯ МИХАЙЛА 
НЕЧИТАЙЛА-АНДРІЄНКА 

ІВАН ДЗЮБА ПРО ОЛЬГУ КО- 
БИЛЯНСЬКУ 

ПЕТРО ПОТІЧНИЙ: УКРАЇНА 
І БЛИЗЬКИЙ СХІД 


«8ИСА8М8Т» — МАІ 1969 
8 МШСЦЕХ 2, КАКЬ8РЬАТ2 8/ІІІ 


АНТОЛОГІЯ МОЛОДОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ П. Н. 

ШІСТДЕСЯТ ПОЕТІВ 
ШІСТДЕСЯТИХ РОКІВ 

Упорядкування, вступна стаття і довідки 
Богдана Кравцева 

У книзі — також біографічні дані та короткі творчі си- 
люети окремих поетів. Видання має XXIV + 300 сторінок. 

Ціна: в м’якій оправі — 3,50 дол., в твердій оправі — 5,— 
дол., або відповідна сума в перерахунку на іншу валюту. 

Замовлення просимо адресувати до: 

РКОЬОС КЕ5ЕАКСН СОКРОКАТІСЖ 
875 Епсі Аує. Арі. 14 В 
КечуУогк, N. У. 10025 
Б 5 А 

або до видавництва журнала «Сучасність». 


«Суспільно-політична бібліотека», ч. 18, вид-ва ПРОЛОГ 
Іван Майстренко 

СТОРІНКИ З ІСТОРІЇ КОМУШСТИЧНОЇ ПАРТІЇ УКРАЇНИ 

Зміст першої частини: Передісторія КПУ; Дискусія між 
Леніном і Юркевичем; Відірваність КП(б)У від українських 
мас і її розклад; Самостійницькі течії в українському кому¬ 
нізмі. 

Книжка має 100 стор. Ціна — 1,50 дол., або відповідна сума 
в перерахуванні на іншу валюту. 

З замовленнями звертатися до видавництв «Пролог» 
і «Сучасність». 


Поль Кльодель 

БЛАГОВІЩЕННЯ МАРІЇ 

у перекладі Віри Вовк 

Ціна книжки, що має 94 стор., — 2,— дол., або відповідна 
сума в перерахунку на іншу валюту. 

З замовленнями звертатися до видавництв «Пролог» 
і «Сучасність». 

сіі§Ш2Єс 1 Ьу икгЬіЬІіоїека.ог^ 





СУЧАСНІСТЬ 



Теодозія Бриж 

Композиція з циклу «Д в о є», 1966, 
залізобетонна скульптура, 105 X 90 см. 


сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬ1іоІека.ог§ 




СУЧАСНІСТЬ 

ЛІТЕРАТУРА, МИСТЕЦТВО, 
СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ 


ТРАВЕНЬ 1969 • Ч. 5 (101) 
РІК ВИДАННЯ ДЕВ’ЯТИЙ 
МЮНХЕН 



ВИДАВНИЦТВО 


Українське товариство закордонних студій «Сучасність». 


РЕДАКЦІЯ 
Богдан Бойчук, 

Вольфрам Бургардт (головний редактор), 

Богдан Кравців, 

Мирослав Прокоп, 

Роман Рахманний, 

Богдан Рубчак, 

Володимир П. Стахів. 

Редакція не приймає матеріалів, не підписаних автором, 
і застерігає за собою право скорочувати статті і правити мову. 
Статті, підписані авторами, висловлюють їх власні погляди, 
а не погляди редакції. 

Передруки та переклади з журнала «Сучасність» 
дозволені тільки за виразним поданням джерела. 


АДРЕСА РЕДАКЦІЇ 

«Зисазпізї», 

Р.О. Вох 3461 
Ьогкіоп, Опгагіо 
Сапасіа 


АДРЕСА ВИДАВНИЦТВА Й АДМІНІСТРАЦІЇ - 
див. нижче, НЕКАШСЕВЕК 

* * * 

СегпаВ сієш Сезегг ііЬег сііе Ргеззе уоіїі 3.10.1949 (§ 8, АЬз. 3) иші §етаВ сіег 
Уегог<1пип§ гиг ОигсЬ£иЬгип§ сііезез Сезесгез уот 7. 2.1950 уйгсі тіг^еіеік: 

НЕКАГОСЕВЕК 

ІІкгатізсЬе ОезеІІзскаА £ііг Аизіапсіззпдсііеп «Зисазпізї» е. V., 

8 МйпсЬеп 2, 

КагЬрІасг 8/НІ (ТеїеЬп 59 46 67), 

ВшкІезгериЬІік ВеиїзсЬІапсІ 

СЕ5СНАЕТ5РОНКЕК 
Котап Туткетусг. 


БКИСК 

«Ьо§оз» СтЬН, ВисЬсІгаскегеі тшсі Уег1а£, 

8 МїїпсЬеп 19, 

ВосЬтетгаЙе 14, 

ВипсІезгериЬІік БеисзсЬІаші. 

сіі^Штієсі Ьу икгЬіЬІіоїека.ог^ 



ЛІТЕРАТУРА І МИСТЕЦТВО 


Вірші про любов 

Ролап Кудлик 


НОВЕЛЯ ПРО ЖІНОЧЕ ТІЛО 

Люблю його в знадливості гріховній ... 

. . . оте горіхове розплетене ВОЛОССЯ, 
і ямочки, що човником 

на ліктях, 

і персів два палючих пелюстки, 
і шемрання колін, 

солоні хвилі стегон, 
і спраглу хтивість розпашілих губ ... 
Люблю його ... 

Люблю його у непорочній святості... 

... ті руки на волоссячку коноплянім, 
і ще очей небесний, синій 

спокій, 

і білу грудь із жилочками синіми, 
яку не випускають сонні губки. . . 
Люблю його .. . 

... А друг мій Толик пише із міста К, що 
там відкрито жіночий витверезник . .. 

* * * 

Коли німіє проспект попелястий 

під колонадами дівочих ніг із теплого мармуру 

коли із-під розмаїтих хустин 

і шапок волохатих, 

мені дівчата дарують 

тернини 

овітанки 

і листя своїх очей 

я думаю 
що т;о неправда 

що тільки раз можна в житті кохати 

я пригадую дев’ятикласницю 
яку ніколи так і не взяв за руку 
і ту 

із водопадом чорного волосся 
яку обіймав у довгі січневі ночі 
і ту 




1 [іншу 
і нарешті 

маленьку нмаленьку 

яку без труднощів особливих 

можна сховати у пазуху 

і яка все 'Своє життя 

іна плечі на моєму спатиме 

і я думаю 
що то неправда 

що тільки раз можна в житті кохати 

і ще я думаю 
коли дивлюсь 
на тернини 

світанки 

і листя очей 

що найбільше моє кохання 
пройшло цим попелястим проспектом 
ледь зачепивши мене 
рукавом .. . 

* * * 

Почекай ... Я ще не сказав тобі... Я люблю тебе! . . 

Я люблю тебе в дощ, 

коли на вулицях починається парад 

парасольок... 

Я люблю тебе в спеку, 

коли жовті оси ласують сиропом крюшону . .. 

Я люблю тебе в сніг, 

коли дерева схожі на величезних білих 

пеліканів . . . 

Я люблю тебе вранці, 

коли пальці твої так коричнево пахнуть 

кавою . .. 

Я в полудень люблю тебе — 
заклопотану і мукою замурз ану. 

Я люблю тебе ввечорі. . . 

Я люблю тебе . . . Ти поетам не вір, і мені ти не 
івір — ми ніколи не повторимось; ми травою 
,не будемо, це все казка. . . Нам не так вже й 
багато залишилось . . . Почекай . .. Ну, не йди . . . 

Я люблю тебе . . . 

Передрук з журпала «Дніпро», Київ, 1967, ч. 9 


сіі§і1:І2ЄСІ Ьу икгЬіЬІіоІека.ог^ 



Зачароване кладовище 

Михайло Нечитайло-Аидргєико 


Вибравшися на літню прогулянку, я проїхав паропла¬ 
вом по Дніпру від Херсону до Олександрійського. Побував і 
на острові Хортиці, хоч і знав, що там нічого не лишилося від 
нескладних і нетривних будівель часів Запорізької Січі. Про¬ 
те мені хотілося побувати на цьому острівці. 

Останній літній місяць я перебув у мастку княгині Свя- 
тополк-Мирської, що мав назву Золота Балка. Цей маєток ле¬ 
жав десь посередині дороги між Херсоном і Олександрійським, 
недалеко від Дніпра, що його можна було бачити з тераси дому. 

Нас, запрошених, бувало при обіді яких п’ятнадцять 
осіб: одні приїздили, інші від’їздили. Серед звичайних літніх 
забав і розваг того часу мені найбільше до смаку були прогу¬ 
лянки верхи на конях, на які вибиралися ті, хто був з молод¬ 
ших. Коли товариство не укладалося, тоді, замість грати в 
теніс чи крокет, я виїжджав сам. 

Зовсім недавно я склав іспити по закінченні гімназії і 
почував себе дорослим, вільним від будь-якої нестерпної опі¬ 
ки; розуміється, життя попереду уявлялося принадним і зда¬ 
валося, що воно щось обіцяє. їхати верхи на коні, самому се¬ 
ред степу, невідомо куди — відповідало, видимо, моєму то¬ 
дішньому настроєві. 

У цій місцевості збереглося кілька могил скитського ча¬ 
су: колись це була центральна частина великої території, за¬ 
селеної скитами. Зауваживши могилу, я кожного разу під’¬ 
їжджав до неї. Мабуть, колись ці насипи землі на місці по¬ 
ховань були дуже високі, бо й тепер вони ще не зрівнялися 
з тереном і являли собою досить високі кургани. 

Іноді я залишав коня внизу, під курганом, і злазив на¬ 
гору, іноді з’їжджав на коні. У цій степовій місцевості кінь 
не знає, що таке гори, і зовсім не звичний до стрімких схи¬ 
лів. Одначе мій відразу розумно брав напрям по спіралі й 
обережно, але без великого зусилля сходив угору. Згори степ, 
по якому в далині виблискувала стрічка Дніпра, виглядав ще 
неозоріше. 

Не так давно на могилах стояли кам’яні баби і понад 
дві тисячі років дивилися в степ, як дивився тепер я. Не раз 
бачили вони, як проходили повз них, виринувши з глибини 
Азії, дикі орди. Вони проходили по багатій і плодючій землі, 
не помічаючи її, і йшли далі на захід, щоб грабувати й руй¬ 
нувати городи, яких самі не вміли будувати. 



Але тепер кам’яних баб зняли й розмістили по музеях, 
могили майже всі розкопані, і прості вироби з металу чи 
кости, знайдені в могилах, зберігаються в вітринах. Лише один 
раз трапилося мені знайти на могилі рештки кам’яної баби, 
що втратила форму — шматок каменя без жодного значення. 
Кілька великих кам’яних баб з твердого каменю, що добре 
збереглися, стоять у Херсонському музеї; кілька менших, 
м’якшого каменю й гірше збережених, стоять при вході до 
музею. Мені доводилося уважно їх розглядати багато разів, 
і вже багато пізніше, кожного разу, коли траплялося бачити 
фотографії кам’яних бовванів з острова Паски, які багато ти¬ 
сячоліть дивляться в океан, а наша історія про них нічого не 
знає, — я згадував кам’яних баб. Між ними немає жодної 
подібноети, але й ті й інші не вкладаються в жодну з відомих 
нам ліній стародавньої скульптури. І ті й другі наводять нас 
на думку про далекі, давно заниклі й нам зовсім не відомі 
культури. 

Одного разу я заїхав дуже далеко. Село, що було по¬ 
близу від дому, давно лишилося позаду. Навколо на великому 
просторі не було жодної оселі. Я давно збився з дороги і їхав, 
як випаде, тримаючися лише лінії стрімкого берега Дніпра. 
У цьому місці під ту пору року він не був широкий. Плавні 
на протилежному березі, що їх на весні заливає водою на ве¬ 
ликому просторі, поросли комишем і тепер підступили близь¬ 
ко. Та й по цьому березі вода відступила, і внизу, під обри¬ 
вом, утворилася смуга, заросла низькорослою сріблястою 
вербою. 

Несподівано я наткнувся на невисоку напіврозвалену 
кам’яну огорожу. Об’їхавши її, я зупинився там, де огорожа 
уривалася, творячи вхід. Брами, очевидно, ніколи й не було: 
не було в ній ніякої потреби. Сюди міг увійти кожен, але вхо¬ 
дити не було кому: це було старе, забуте, залишене кладо¬ 
вище. Я зійшов з коня, недбало закинув повід на колючу 
гілляку давно засохлого й поламаного вітром будяка, виро¬ 
слого колись при вході, і зайшов на кладовище. Воно було 
дуже невелике, його можна було схопити одним поглядом, як 
велике подвір’я. Уся площа його заросла дрібним чагарником 
і високим, до колін, а то й до пояса, давно вигорілим бур’я¬ 
ном. Він виростав і засихав стільки разів, що молода трава 
вже не могла тут пробитися, а та, що пробилася, теж устигла 
засохнути. Невеликі кам’яні хрести, що ховалися в бур’янах, 
були розкидані на цій малій площі. Усе виглядало сірим і 
похмуро злинялим під гарячим серпневим сонцем. Була десь 
третя година по полудні. 

У старій частині херсонського кладовища пам’ятники 
кінця вісімнадцятого віку досить добре Збереглися, і в порів¬ 
нянні з ними ці були набагато старші: хрести вже глибоко 
осіли в землю, похилилися, деякі були поламані, вкриті лиша¬ 
ями й мохом. 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



Яке могло б це бути кладовище? Неможливо припусти¬ 
ти, щоб у давні часи мирне поселення могло так далеко ви¬ 
сунутися в степ, щоб івоно могло бути тут поблизу. Навпроти 
лежав таврійський, віками ворожий татарський берег. І тепер 
на десятки верст навколо не було жодного поселення. Я знав, 
що Січ не завжди містилася на Хортиці, вона переміщалася 
залежно від вимог воєнного часу. Був час, коли Січ містилася 
навіть по другому боці Дніпра, по таврійському боці, недале¬ 
ко від Херсону, там, де тепер стоїть невелике місто Олешки, 
і ніби закривала вхід до Дніпра. Єдине, що можна було при¬ 
пускати, — це можливість тимчасового розташування десь 
тут поблизу Січі. І кладовище могло лишитися з тих часів. 
Могло трапитися, думалося мені, що тут похований хтоне- 
будь з моїх далеких предків або хтось з тих, хто їх добре знав. 

Я почав продиратися через високу суху траву тією 
вільною смугою, що пролягала між огорожею і могилами. Ні¬ 
якої стежки не було, видно, багато років тут не ступала люд¬ 
ська нога. Я розгортав сухі стебла, що закривали хрести, і 
шукав, чи не збереглися десь на камені викарбовані літери, 
рік смерти похованого під ним. Дата могла б багато чого по¬ 
яснити. Але вирубані з нетривкого каменю хрести суцільно 
позаростали мохом. Іноді можна було вирізнити кілька літер, 
з яких можна було якось відновити ім’я, ледве-ледве відга¬ 
дати прізвище, але дату смерти, викарбовану дрібними чи¬ 
слами, годі було розібрати. До того ж, багато хрестів майже 
до половини вросли в землю. Треба думати, що на тих хре¬ 
стах, які були менші, літери ніколи й не були вирізані: хре¬ 
сти просто були побілені вапном і написи, виведені фарбою, 
з бігом часу давно злиняли. 

Я продовжував своє просування далі і раптом заува¬ 
жив, що ліворуч від мене в купі каміння з розваленої огоро¬ 
жі щось рухається. Усе було освітлене яскравим сонцем, і 
виразно видно було кожен камінчик. У цій ясності мені зда¬ 
валося, наче ряд дрібних камінців, того кольору, що й інші, 
ворушаться й пересуваються. Я придивився уважніше: за два 
кроки від мене повзла по камінню дивовижна потвора. Вона, 
очевидно, почула тріск стебел, що ламалися в мене під но¬ 
гами, побачила щось таке, що не доводилося їй досі бачити — 
щось велике, що рухалося й наближалося, і тепер утікала від 
можливої небезпеки. 

Ця потвора була дивної породи: досить велика, яких 
сантиметрів п’ятдесят завдовжки, а, може, й більше. Я по¬ 
гано пам’ятаю її голову, бо не бачив її як слід. Передні лапи 
її здавалися вищими й товщими від задніх, а довгий хвіст, що 
витончувався від тулуба до кінця, перевалювався через ка¬ 
міння. Що одначе закарбувалося мені в пам’яті — це зовнішня 
оболонка потвори. Вона не була подібна до гладенької, слизь¬ 
кої шкури гадюки чи ящірки і не виглядала на роговий пан¬ 
цер черепахи: за безмежно довгий час життя серед каміння 



10 


спина й хвіст потвори кольором і речовиною ніби уподобили- 
ся камінню, але цей кам’яний наріст згинався в рухові, чере¬ 
во ж її було гладеньке, як у гадюки, огидного темнофіялко- 
вого відтінку. Це сполучення сірого кам’янистого нароета, 
що рухався, з фіялковою слизькою шкурою було огидне, щось 
на подобу того, якби на скляну посудину, приміром, на пля¬ 
шку з червоним вином, накласти каміння, яке рухалося б. 

Було ясно, що це був плазун виключно рідкого ви¬ 
ду, безсумнівно приналежний до роду ящурів. Але й іхтіозавр 
теж належав до ящурів. Різниця була в величині. Мабуть, ко¬ 
лись, за скитських часів чи й багато раніше, цей вид плазу¬ 
нів був поширений, а тепер дуже малочисленні, останні пред¬ 
ставники цього виду могли зберегтися в кам’янистих, запу¬ 
стілих місцях. 

Але в той час я зовсім не думав про це. Поява гадини 
не налякала мене, проте ж таки вразила й примусила насто¬ 
рожитися. Раптом вияснилося, що це місце не таке, як кожне 
інше. Тепер мені здається, що саме з цієї миті мої думки по¬ 
чали відхилятися від історичних міркувань і роздумів і пішли 
в зовсім іншому напрямі. 

Я продовжував помалу, тепер обережно, просуватися 
далі, зупиняючися коло того чи того хреста, коли мені зда¬ 
валося, що він ліпше зберігся, повернув навколо стіни і тепер 
стояв по протилежному боці проти входу. Дніпро видно було 
внизу, під обривом. Я дивився на ріку. Чи не це саме кладо¬ 
вище бачив пан Данило, пропливаючи з козаками на човні 
вночі? Чи багато е кладовищ, розташованих щільно при бе¬ 
резі Дніпра? Може, це було єдине, що так близько підходило 
до води. Звідти, знизу, козаки бачили, як з могил підводяться 
страшні мерці. Жах опанував козаків, оповідає Гоголь, та¬ 
кий, що вони повпускали в Дніпро свої шапки. 

— Це чаклун хоче налякати людей, — заспокоював 
Катерину пан Данило. 

Я знав давно страшну повість і тепер пригадав її. Кро¬ 
вожерний чаклун, що перейшов на турецьку віру, при обіді 
відмовлявся їсти свинину, не пив горілки, а лише попивав 
якусь чорну рідину з баклаги, яку носив при собі, — ще в ди¬ 
тинстві полонив мою уяву й лякав мене. 

Я дивився вниз на ріку й міркував собі: чи можна ба¬ 
чити знизу, з ріки, мерців, що встають з могил. Таке було 
цілком можливе. Особливо під час повені, коли вода підно¬ 
ситься й доходить до краю обриву. 

Виявляється, що вигадане кладовище, якого ніби ні¬ 
коли й не було, існує. Козаки бачили його здаля, з ріки, я ж 
перебуваю зараз на самому цьому кладовищі, на віддалі двох 
кроків від найближчих до обриву могил. 

Я сторожко дивився то на руїни огорожі — чи не слід¬ 
кує за мною страшна потвора, чи не притаїлася де за камін- 

сії§Ш2Єс1 Ьу икгЬіЬІіоїека.ог^ 


ням, то на найближчу могилу, з якої, можливо, й підводився 11 

той страшний мрець, у якого довга борода вросла в землю. 

Але ніщо не рухалося, все застигло в нерухомому, за¬ 
душливому повітрі. Міг би пролетіти метелик, могла опусти¬ 
тися й ухопитися за верхівку стебла бабка, міг би заспівати 
в траві коник. Але ніщо не рухалося і стояла мертва тиша. 
Здавалося, так довго не може тривати, мусить щось статися. 

Шерех стебел, що ломилися в мене під ногами, здавався мені 
занадто голосним і недоречним. Я ступив ще кілька кроків, 
еподіваючися знайти кілька хрестів пізнішого часу, що ліпше 
збереглися. Проте їх не було. 

Могло бути й так, що в цих місцях колись відбулася 
битва, кладовище виникло за короткий час і потім було за¬ 
лишене назавжди. Тому й хрести були одноманітні і дещо 
різнилися тільки величиною. Я вже втратив надію дізнатися 
про час, коли кладовище утворилося. Воно було ніби по¬ 
за часом. 

Кілька літер, які ледь-ледь можна було розпізнати, 
викарбованих на камені, були останньою ознакою зв’язку по¬ 
хованих тут із зовнішнім світом. І даремне було моє намаган¬ 
ня відновити й утримати цей зв’язок. Але якби навіть і вда¬ 
лося повнотою відновити ім’я і прізвище і дізнатися про дату 
поховання — сто років раніше чи пізніше, — що це по суті 
могло б мені пояснити? 

Настрій забуття, покинутости, відчуження цього місця 
передався мені й опанував мене. Я опинився далеко від будь- 
якої оселі і раптом відчув це. Важке почуття самотности й одір- 
ваности від зовнішнього сівіту пойняло мене цілковито й гно¬ 
било мене. Якби десь з віддалі пролунав гудок пароплава, як¬ 
би на ріці десь здаля означилася темна пляма баржі, — я 
переконаний, що це відразу змінило б мій настрій. Як могло 
статися так, щоб на величезному просторі ріки не видно було 
жодного човна? Я почав шукати очима коня. Його вигляд від¬ 
разу встановив би мій зв’язок з дійсністю. Але його не було 
видно. Це здавалося незрозумілим і страшним. Мені й тепер 
незрозуміло, чому на цьому невеликому й рівному просторі не 
було видно коня. Лишається припустити, що сухі будяки бу¬ 
ли, як це трапляється, коли вони виростають під стіною, такі 
високі, що закривали коня. Так чи так, але коня не було. Я 
був зовсім самотній і, здавалося, відтятий від світу. Такий 
стан був просто нестерпний. 

Але, замість повернутися тією самою, уже протоптаною 
стежкою, якою я пройшов, я, щоб бодай трохи скоротити 
віддаль, пішов до виходу навпростець через кладовище. Я не 
припускав, що буде так трудно його перетяти. Земля вздовж 
огорожі, де я проходив, була рівна, а серединою, куди я те¬ 
пер прямував, було зовсім інакше. На кожному кроці ноги 
зачіпалися за приховані в траві уламки хрестів, що загрузли 
в землю. Коли ж я підносив ногу, ніби стаючи на уламок, во¬ 
на провалювалася в яму і заглиблювалася в м’який шар пе- 



ретрухлої сухої трави, за неї івчіпався дрібний колючий чагар¬ 
ник, від якого трудно було звільнитися. Високий бур’ян вкри¬ 
вав мене майже з головою. Ковзаючися по сухих стеблах, я 
вибирався з ями, хапався за найближчий хрест, а виявлялося, 
що він хитається, ніби от-от упаде, відкриваючи могилу, в яку 
я провалюся і не зможу з неї вилізти. Жах охопив мене, як 
тих козаків, що пливли човном. Міркувати про те, що мені 
ніщо не загрожує, тепер було недоречно: усі наші правильні 
міркування в таких випадках не мають ніякого значення. 

Я на мить зупинявся коло хреста, не насмілюючися сту¬ 
пити кроку, бо трава закривала від мене землю і я не знав, 
куди ступаю. .Чи вдасться мені, думалося, подолати ту корот¬ 
ку відстань, що відокремлювала мене від виходу? 

Коли я нарешті вийшов з огорожі, мені здалося, що 
відтоді, як я сюди увійшов, пройшло дуже багато часу, ніби 
я повертався з бозна якої віддалі. 

Мій кінь спокійно стояв на тому самому місці, де я 
його залишив. Я скочив на нього і погнав скільки сили, не 
насмілюючися оглянутися назад. А що як, оглянувшися, я 
не побачу кладовища? Коли й справді це було уявне кладо¬ 
вище, яке тільки на короткий час набрало реальної форми 
і тепер знову зникло так само несподівано, як і з’явилося? 

З того часу проминуло так багато років, що, здавало¬ 
ся б, спогад про кілька поглинених простором у степу могил 
мусів би давно згладитися з пам’яті. Тим більше, що за ці 
багато років мені довелося бачити багато славетних історич¬ 
них місць, а заразом і місць поховання. І київські печери, 
і римські катакомби, і незабутня вія Аппія, і ще старіші 
етруські поховання в Тарквінії, і кладовище Аліскан в Арлі, 
на якому можна бачити, як стикаються дві епохи. У Празі тра¬ 
пилося мені спускатися в гробівець під середньовічною цер¬ 
ковцею. Чернець факелом освітлював розвалені труни. 

— Тут похована наречена, яка несподівано померла 
під час вінчання в цій церкві, — пояснював чернець. І при 
мерехтливому світлі факела у розваленій труні можна було 
побачити шматки чогось, що колись було білою тканиною. 

Цікавість гнала мене всюди: по вузьких сходах, де ле¬ 
две можуть розминутися двоє, я сходив у вузький колодязь, 
у якому від підлоги до стелі одна на одну поставлені труни — 
рештки королів Еспанії. Наче б у великому палаці з непо¬ 
мірно просторими залями не знайшлося для них дещо більше 
місця. Бачив я й пишні мармурові гробівці досить ремісни¬ 
чої роботи в усипальні герцоґів Орлеанського дому в Дре, і 
гробівці високомистецької роботи доби Ренесансу і в Діжоні, 
у палаці герцоґів Бурґундії, і в Брюґґе, і в манастирі коло 
Бурґосу, і в багатьох інших старовинних соборах. Та годі й 
порахувати ці відомі місця, вони бо відомі, кожен може від¬ 
відати їх і знайти в путівниках історичні пояснення. 

Тільки неможливо поставити поряд з ними кілька за¬ 
бутих у степу кам’яних хрестів. 

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоі:ека.ог§ 



Ні роки, ні всі ці чудові пам’ятники не стерли в моїй 
пам’яті давнього спогаду. Можливо, й тому, що протягом 
усього цього часу мені не довелося жодного разу розповісти 
комунебудь про бачене колись кладовище-пустку. І тому мій 
спогад залишався недоторканий і не затемнений ні моїми 
власними словами, ні зауваженнями тих, до кого вони були б 
звернені. 

І оце знову, коли я дописую ці рядки, ясно постає в моїй 
пам’яті неозорий, ніби порожній, ніби розчинений у соняш- 
ному світлі простір; тільки сріблиться стрічка ріки, зника¬ 
ючи обома кінцями на овиді. Купа каміння старої огорожі 
відокремлює латку землі з похованими в ній назавжди люд¬ 
ськими пристрастями. По уламках огорожі повзе дивовижна 
гадина, яка могла бачити ще скитів, потвора з горбатою ка¬ 
м’яною спиною. Її довгий хвіст іхтіозавра сунеться й пере¬ 
валюється через перевернений камінь, а черево, налите фіал¬ 
ковою кров’ю, блищить і міниться при соняшному світлі огид¬ 
ним каламутним мідно-зеленим кольором. Невидимий кінь 
стоїть при вході, за засохлими будяками, більше схожими 
на кістяки, ніж на рослини. Кілька літер, ще не затертих, ра¬ 
зом з хрестами все глибше грузнуть у землю. 

І шапки козаків пливуть по ріці внизу, під обривом . . . 



На дні загубленого дому 

Ірина Жиленко 


БАЛЯДА ПРО ЗАГУБЛЕНИЙ ДІМ 

Коли стемніє над чолом ріка 
і цар страхів ворота в ніч відчинить —- 
мій дім як склянка золота 

в руках 

альхеміка з безумними очима. 

Мій теплий дім! 

Коли я вся — у нім, 
ніщо з мого мене вже не покине. 

Мої леви згорнулись біля ніг, 
мої ліси зіперлися на стіни, 
мої птахи застигли над столом, 
і біла хмарка супокійно дише, 
припавши ніжним личком (як срібло) 
до вовняного килима над ліжком. 

Мої дороги пахнуть солонцем. 

Прибитий пил (була гроза у квітні!) 

І тінь зірок пройшла моїм лицем, 
і білий світ розкинув білий вітер, 
як полотно. Укрий мене, укрий 
цим білим вітром з туфельок до вій! 

Мені так тепло, повно і знайомо 
на дні мого загубленого дому. 

Мій теплий дім! — 

Лице мойого вірша. 

Релігія настраханої тиші. 

Над цим чолом написано нескромно: 

Цариця дому 

і стола у ньому. 

Бо що мені до світу з оком жертви? 

Перевіряю засуви на дверях 
і втомлено спираюся на дім ... 

і 

. .. хряснула склянка, здавлена 
рукою альхеміка — золото 
забризкало чорну бороду, 
і руки в крові і золоті 
знялися, як стовп вогню. 

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



15 


І страх прошумів за громом . .. 

І довгі літа потому 
бездомна Цариця дому 
голосить безладним віршем 
на чорних руїнах тиші. 

Мій теплий дім! Моя душа мине 
твої руїни. Помандрую, вільна. 
Якому дому витримать мене, 
таку легку, наповнену свавіллям. 


СПОГАД ПРО МАЙБУТНЄ 

В тридцятому столітті, пам’ятаю, 
я танцювала древній танець Зла. 

В очах вузьких було щось від Китаю, 
а в стегнах — від Черкащини була 
терпляча сила ... Арамійська смага 
і рот — гарячий спадок Суламіфі. 

Я танцювала! 

Так танцює спрага 
у горлі, пересохлому від тифу. 
Тужила злом і добротою — рівно, 
дразливим смаком війн і смаком вин; 
ламала руки і кричала півнем 
отим, котрий уже без голови. 

(Театр спустіє. І тоді 
я пригадаю давній дім — 
я не була в нім сотні літ 
і не торкалася одежі. 

Там лямпа на столі горить — 
коли б не наробить 

пожежі! 

Ступлю на ґанок — гаряче! 
Накину хустку на плече, 
замкну парадне — і піду, 
лице ховаючи — піду. 

За темним парком я собі 
признаюсь: жде автомобіль 
мене під синім ліхтарем, 
спітнілим синім ліхтарем. 

Стоїть машина. Лоб в крові. 

І чорне пасмо на брові. 

І чорний горб! І ревматизм, 
ще від потопу — ревматизм. 

Я давня — з кіс і до стегна. 
Прошелестів вночі сигнал. 



16 


Зручніше сісти. Клацне. Все! 
Останнім листям занесе 
мій слід живий 

у цьому світі 

(Як мало треба ненажері!) 

І десь в двадцятому столітті 
вночі тихенько рипнуть двері . . .) 

І я дивлюсь в вікно, 
іарс, десь там хтось там є. 

Все марнота марнот, 
все суєта суєт. 

Свавільне стремено 
і те, що я — поет — 
все марнота марнот, 
все суєта суєт, 
відчаяний вояж 
по мудростях чужих! 

А я ж — одна і та ж — 
найменша із дружин 
юдейського царя, 
його м’яке звіря, 
його печальний сміх — 
утішся, Суламіф! 


ПОВЕРНЕННЯ 

І ось надвечір позіхне жираф 
і сонце втомить очі антилоп, 
я теж засну серед високих шаф, 
де мідні книги за зеленим склом. 

Червоні вази старовинних шаф 
прислухаються: спить вона чи ні? 

І тюль зелений втомиться дрижать 
на білому од місяця вікні. 

І станеться повернення. І потай, 
щоб повернутись в дуб і бересклет, 
безшумно розпадається паркет, 
і килими, і шафи, і бльокноти. 

Моїх віршів задимлена роса, 
згубивши дім свій, плаття і наймення, 
зідхнувши, повертається назад 
і через пальці переходить в мене. 

Я сплю в моху на березі ріки, 
кругом дерева ходять, наче гори. . . 

І кози дикі, на сновиддя хворі, 
тікають од захеканих вовків. 

сіі^ШгесІ Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



17 


І раптом зупиняються об мене ... 

І думають, наморщивши лоби, 
чому їм так знайоме це рамено 
і ця піжама в смужках голубих. 

Я сплю . . . боюсь прокинутись — не знаю, 
яке лице у мене. Очі? Сукня? .. 

А вже коріння руки заплітає, 
ті руки, що тепер уже не руки. 


НІЧ. АВТОМОБІЛІ 

Потім скину золоту змію 
з шиї і зідхну собі: дозвілля .. . 

Що там не кажи, а я боюсь 
слухати нічні автомобілі. 

Позіхнув за перехрестям зубр, 
і — прибій, де ікла поміж піни, 
мчить на пурпуровий абажур, 
доки роги не вростуть у стіни. 

Стане чорно. Електричний вік 
з фар побитих витече на листя. 

І авто, зализуючи бік, 
відповзе вмирати у під’їзді. 

Вимкну світло й газову плиту, 
ляжу й . . . не засну — така тривога! 
Я занадто добре знаю свого 
дому ахіллесову п’яту. 

Де наївні нині? — ох, біда! — 
я навчилась світові не вірить ... 

Це паркет? А що ж тоді — вода, 
під якою ані дна, ні прірви? ! 

Тоне стіл, булькоче, перебродить 
від стіни цієї — до тієї. 

Я дивлюсь у вікна, як проходять 
повз шибки дерева і алеї. 


Не спитаю дім свій: — Ти куди? — 
Хай пливе! У мене є морока: 
не підводить з чорної води 
сторожкого^ втомленого ока ... 


Що там не кажи, а я боюсь 
того розпроклятого похмілля, 



18 


коли раптом блисне біля вуст 
білозубий вуж автомобіля. 


САД 

Я вчора йшла крізь яблуневий сад. 

Він цвів. І сонце зацвітало в нім. 

І був над садом малиновий німб, 
і я ішла, щоб не прийти назад. 

Я вже збагнула: він мене кохав, 
цей сад. І я попалась, бо єдина! 

І б’юсь, як муха, соняшна й лиха, 
спеленута пахучим білим димом. 

А гілля через перса пробіга .. . 

І зацвіли коліна, і упали, 
і я лежу у золотих ногах 
вечірніх яблунь — 

а вони ступають 

на мене і проходять по мені, 
як переможці, і бурхливо пестять 
моє лице в гарячім полині, 
моє стегно, впокорене й безчесне. 

А яблунька з рожевими димами 
між білих рук шепоче: не журись! 

Нас тут багато, молодих сестриць, 
вставай і зацвітай собі 

між нами ... 

Хай буде світлом голова моя! 

І тихне сад. І бджоли. Зацвітаю . . . 

А там, в пітьмі, ворушаться трамваї, 
виходить жінка з саду — вже не я. 

Її вечірній пурпуровий плащ 
торка дерева, лави, ліхтарі. 

Вона пішла ... А тут — хоч сядь і плач 
і бий себе по золотій корі. 

ЖІНОЧЕ 

І знову чистий, 

і знову цілий 
аркуш паперу мучиться. 

Колись і я так лежала — 
біло. 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



19 


Матінко троєручице! 

Колись і я, заблукавши в косах, 
руками — як дріж морозу, 
кричала, 

жахливо і безголосо, 

кричала, 

кричала... 

Оси 

дзвеніли в пустій вітальні. 

На білій стіні хиталась 
моя неможлива тінь, 
і думалось: буть біді! 

Гойдалася тінь велика . . . 

І дихав живіт 

землею. 

І вже не вистачало крику 
пустельним очам . . . 

Лілеї 

прислав мені той, хто вірив ... 

Яка безголоса стінка! 

І двері, оббиті шкірою. 

Не треба кричати, жінко. 

Ніхто не почує, жінко . . . 

Кричи, як земля кричить 
в добу проростання жита — 
мовчаням своїм 

вночі. 

Ніхто не почує. Тихше . . . 

Кричи, як папір кричить 
у, час проростання вірша — 
мовчанням своїм вночі! 

... За тим в нас душа 

не плаче, 

чого не пізнав ніколи. 

І все таки: заздрь, сіваче, 
своєму гіркому полю. 

Передрук з журналів «Вітчизна», Київ, 1968, ч. 8 
і «Дніпро», Київ, 1967, ч. 9. 



Словотворець із „Східньої Вежі“ 
Джон Стайнбек 

(27. 2. 1902 — 20. 12. 1968) 

Григорій Костюк 


Мертвого його вже не можна було бачити. Колись жит¬ 
тєрадісний, міцний і витривалий, що вмів продиратися крізь 
усі хащі й перепони, що зазнав всієї повноти життя — і по¬ 
ниження, і гіркоту, і заробітчанські злидні, і світову славу —• 
тепер лежав у щільно закритій труні в єпископській церкві 
Святого Джеймса, на Медісон авеню. Це ж тут, два кроки за 
рогом, на 72 вулиці, ч. 190 Схід, у новому модерному п’ят- 
десятповерховому будинку, що популярно зветься Східня 
Вежа (Тотуєґ Еазі) — він жив і працював. Труна, кольору го¬ 
ріхового дерева, вся покрита сосновим і ялинковим гіллям. Лі¬ 
воруч — кілька великих букетів з білих квітів. Праворуч — 
великий зелений вінок з рожевою стрічкою. Тихо і тужно зву¬ 
чать «Страсті Матея» Йоганна Баха. Церкву виповнюють дру¬ 
зі, знайомі, читачі й шанувальники таланту відійшлого. Вхо¬ 
дять: дружина, син Том, у формі офіцера авіяції, і ще кілька 
осіб. Очевидно, ближчі родичі. Рівно п’ять хвилин по другій 
годині настоятель церкви Св. Джеймса Фредерік Гілл прочи¬ 
тав заупокійну молитву. За ним, колишній головний артист 
у кінофільмі за романом Джона Стайнбека «Ґрона гніву», Ген¬ 
рі Фонда прочитав три коротенькі речі: з «Петраркових со¬ 
нетів до Ляури» Джона Сінґа, уривок з поеми «Улісс» Альф- 
реда Теннісона і уривок з «Пісень подорожі» Роберта Сті- 
венсона. Генрі Фонда попередив, що це речі найулюбленіших 
поетів покійного. 

На останку прощальну молитву прочитав знову отець 
Фредерік Гілл. Обслуга підійшла, взяла труну на плечі й 
поволі рушила до виходу. За труною йшли дружина, син, ро¬ 
дичі й представники літературно-мистецького світу. Серед них 
відомий новеліст Джон О’Гара з дружиною і Бад Шульберґ, 
кіносценарист Педді Чаєвскі, відомий телевізійний коментатор 
Волтер Кронкайт, дружина композитора Річарда Роджерса, 
артистка Селест Голм та інші. Численні фотокореспонденти 
старанно фільмували цю останню путь Джона Стайнбека. Тру¬ 
ну вклали в похоронне чорне авто, яке поволі рушило до 
крематоріюму. Коли труну клали до авта, з її ялинкового ки¬ 
лима впала на дорогу маленька гілка. Вмить підбігло молоде 
дівча, вхопило шанобливо ту гілку і, зашарівшись від хвилю¬ 
вання, зникло в натовпі. Цей ніби дрібний, але хвилюючий 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоїека.ог^ 



епізод мені враз нагадав не менш незабутню картину, з «Ґро- 
на гніву»: зголодніла й замучена родина Джовдів, з хворою 
донькою Розою й підлітками Руф і Вінфілд, під дощовою хви- 
щею, переходить поле в пошуках бодай захисту від дощу. Під 
зливою, на краю дороги, раптом голодна і мокра Руф «заува¬ 
жила червону квітку. Вона метнулась туди. Злиденний ку¬ 
щик дикої герані. Па ньому одинока квіточка, знівечена до¬ 
щем. Руф зірвала її. Вона обережно відокремила одну пелю¬ 
сточку від коронки і причіпила собі на ніс». 

Вся ця процедура похоронного обряду з молитвами, чи¬ 
танням поезій і виносом тіла тривала не більше 25 хвилин. 
Невже так просто замикається велика доба Джона Стайнбе- 
ка? Це замкнулася доба лише фізичного існування його. Ав¬ 
тор «Небесних пасовищ», «Ґрон гніву», «Зими тривоги нашої» й 
«Подорожі з Чарлі» духово вмерти не може. 

* 


«Ми — хто не повинен вмерти!» Ці слова Стайнбек 
написав експромтом, як дедикацію, на своїй книжці, що її 
він дарував одному українському поетові під час відвідин Ки¬ 
єва в жовтні 1963 року. Як усе в Стайнбека, так і ця фраза, 
мас свій глибокий підтекст. Має свою символіку. Ми — це 
він, американський автор і його український колеґа. Але од¬ 
ночасно ми — це американський і український народи. Більше 
того, це народи всієї земної кулі. В затьмарену атомову добу, 
говорив у іншому місці Джон Стайнбек, всі народи світу по¬ 
винні імперативно ствердити: «Так! Ми мусимо жити. Ми не 
можемо вчинити самогубства!» Бо: «Ми — хто не повинен 
вмерти!» Це ж, власне, ляйтмотив всієї його творчости. При¬ 
гадаймо слова матері до сина Тома з великої, але нещасної 
родини Джовдів у «Ґронах гніву»: 

«Ми народ, Томе, ми живі люди. Нас не знищиш. Ми 
народ — ми живем і живем ... нам ні кінця ні краю не видно». 

Або пригадаймо слова колишнього проповідника Кейсі 
про тисячі людей, що їх лихі умови життя вибили з нормаль¬ 
ної колії життя й пустили в мандри на призволяще: — «А 
жити вони повинні». 

Пригадка про дедикацію Стайнбека українському пое¬ 
тові відразу поставила перед нами питання: Стайнбек і Укра¬ 
їна. Тема цікава, нова, хвилююча. їй варто було б присвятити 
окрему велику студію. Коли я пишу ці слова, то чомусь маю 
валику надію, що хтось із молодих докторантів славістичних 
студій цю зовсім нову тему розробить. Тут не тільки особистий 
контакт з Україною, з її живими людьми й творчою інтеліген¬ 
цією 1947 і 1963 років, про що Стайнбек залишив такі цікаві 
документи, не тільки пізніші його листовні контакти, але й 
далеко глибший, духовний, продиктований мистецьким світог¬ 
лядом, творчий контакт. 



22 


Надзвичайно цікаві спостереження й висновки можна 
зробити на підставі аналізи зіставлень і паралелів між твор¬ 
чістю Стайнбека (тематика, коло суспільно-мистецьких заці¬ 
кавлень, філософсько-ідейне спрямування, добір типажу, об¬ 
разів та їх естетичне трактування) і творчістю кращих пред¬ 
ставників української клясичної і сучасної літератури. Маю на 
увазі О. Кобилянську, М. Коцюбинського, В. Винниченка і 
Ю. Яновського. Про це частково вже натякнула Марія Гара- 
севич у своїй цікавій сильветці «Джон Стайнбек» у збірнику 
«Слово» ч. 3. Хвилююча проблема недосконалости людського 
життя та його трагічна дисгармонійність з божественною кра¬ 
сою природи, — мистецька риса така притаманна повістям 
Стайнбека «Небесні пасовища» й «Ґрона гніву» — перегуку¬ 
ються з «Контрастами», «Красою і силою» та «Дисгармонією» 
В. Винниченка. А його залюбленість у пейзаж, його різьблені, 
овіяні любов’ю і пошаною п е й с а н і (романтичні гірські меш¬ 
канці), їх героїчне змагання з наступом всенівелюючої цивілі¬ 
зації, що вбиває душу людини і природи в повісті «Тортілла 
Флет», — дає багатющий порівняльний матеріял до «Тіней 
забутих предків» М. Коцюбинського чи до «У неділю рано 
зілля копала», «Битва», «Природа» О. Кобилянської. Образи 
людей духовно багатих, обдарованих і сильних волею, але 
вибитих з життя, мовляв В. Винниченко, «чимось вищим за 
нас», отим залізним і жорстоким процесом соціяльної та еко¬ 
номічної недосконалости людського життя, проходять майже 
через усі твори Стайнбека («Тортілла Флет», «Небесні пасо¬ 
вища», «У непевному бою», «Ґрона гніву» і навіть «Автобус, 
що заблудився»). Власне, знання цих людей, тонке мистецьке 
зображення їх, становить той особливий мистецький чар 
Стайнбекових повістей, що тримає в напруженому зацікавлен¬ 
ні мільйони його читачів. Але які ж це вдячні паралелі до 
подібних образів перших творів В. Винниченка («Краса і си¬ 
ла», «Біля машини», «Кузь та Грицунь», «Голота», «Боротьба» 
та інші). 

Проблема збірного образу, не окремої одиниці, а гурту, 
маси, класи, нації як єдиного психологічного організму, з сво¬ 
єрідним, особливим, не властивим окремій одиниці, психоло¬ 
гічним наставленням, лежить в основі багатьох творів Стайн¬ 
бека. Але як нам ця людинознавча мистецька метода, цей 
спосіб зображення процесу збірноти, народу нагадує знову 
ж таки Коцюбинського («Фата морґана», «Він іде»), Винни¬ 
ченка («Голота»). Очевидно, що ці паралелі можна поширю¬ 
вати й поза межі української літератури. Відразу спадають 
на думку: «На дні», «Мати» М. Ґорького, «Ткачі» Г. Гавпт- 
мана, «Коля Брюньйон» Ромена Ролляна тощо. Але коли гово¬ 
рю про це, то звичайно не маю на увазі запозичення, насліду¬ 
вання тощо. Ні, я цим підкреслюю тільки довготривалість і 
тотожну повсюдність мистецьких проблем. Талант мистця доз¬ 
воляє в різні часи, в різних географічних обширах, часто зов¬ 
сім незалежно, лише при більш-менш подібному соціальному 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬ1іоІека.ог§ 


підсонні, творити тотожні образи, ситуації, конфлікти. На- 23 

приклад, повість Стайнбека «Небесні пасовища» написана 1932 
року. Композиційно — це декілька самостійних новель, які, 
проте, якоюсь мірою одна одну доповнюють і становлять ми¬ 
стецьку та сюжетну цілість. Саме в той час, за тим же компо¬ 
зиційним пляном постали «Вершники» Юрія Яновського, а ще 
років тридцять пізніше — «Тронка» Олеся Гончара. Тут знову 
йде мова не про наслідування, а про далеко глибші творчі яви¬ 
ща та їх життєву зумовленість. Але яка це все ж таки цікава 
тема для літературних спостережень і висновків. 

І ще один характерний епізод. «Літературна Україна» 
від 29 жовтня 1963 опублікувала репортаж Любима Копилен- 
ка (сина покійного прозаїка Олександра Копиленка) про по¬ 
бут, зацікавлення і прийняття Джона Стайнбека з дружиною 
Спілкою письменників України в Києві. Щоб показати гостеві 
все, йому запропонували відвідати театр ім. Івана Франка, 
де саме йшла відома драма «У неділю рано зілля копала». 
Господарі запропонували гостеві подивитися лише першу дію, 
бо боялися, що при незнанні мови висидіти до кінця цю драму 
буде тяжко. Але Стайнбек не тільки з захопленням висидів 
до кінця, а й на другий день пішов до книгарні й купив собі 
український оригінал цієї повісти. І це не був жест ввічливого 
гостя. Глибокий психологізм, драматизм і народність твору — 
це ж органічна риса мистецького світогляду Стайнбека. Як 
мистець він не міг не відчути цього в драмі О. Кобилянської. 

Його зацікавлення давньою історією України, його знан¬ 
ня доби Ярослава Мудрого, його вникливість у мистецтво фре¬ 
сок Софійського собору дивували київських господарів. Його 
пієтизм до Шевченка був винятково глибокий і щирий. У сво¬ 
єму слові до 150-річчя з дня народження Т. Шевченка Стайн¬ 
бек писав: 

«Чи можна вплести ще якісь слова у вінок Шевченкової 
слави — слави, яку беззастережно визнає весь світ? Той, хто 
шукає плодів діяльносте людської, що житимуть вічно, може 
знайти їх у Шевченка. Я згадую вітром пощерблені скелі на 
шляху до Горі й потріскані стіни пірамід. Навіть Ваш улюбле¬ 
ний Дніпро трошки змінив течію й пересунув свої піщані коси. 

Але слова Шевченка, пролунавши колись, осталися незмін¬ 
ними назавжди. Я не знаю, чи можна ще додати щонебудь до 
уславлення його» («Літературна Україна», 27 травня 1964). 

У цьому аспекті нам стає зрозумілішим чому один з 
трьох найулюбленіших його поетів був ірляндський драматург 
і поет Джон Сінґ. Стайнбек гуманіст, ворог війни і всякого 
соціяльного та національного поневолення людини людиною. 

Джон Сінґ імпонував йому не тільки надзвичайною музич- 
ністю й поетичністю драматичного діялогу, чарівністю фол- 
кльорних образів ірляндських селян, теплим гумором і бурх¬ 
ливо б’ючкою іронією, що проймають всю його творчість. Сінґ 
імпонував йому насамперед тим, що цей видатний словотво- 
рець був поетом і драматургом поневоленої нації, що був ак- 



24 тивним учасником боротьби за відродження і розвиток націо¬ 

нальної культури та за державну незалежність Ірляндії. 

Цікаво відзначити також, що другий улюблений поет 
Стайнбека Альфред Теннісон був у такій же мірі улюбленим 
автором нашого Юрія Яновського. Це ж на нього ще 1929 року 
в листі до Миколи Хвильового Юрій Яновський вказував як 
на свого вчителя й зараховував його до «надзвичайних мист- 
ців, володарів романтичного слова». 

Отже вже цих декілька пригадок і зауважень про збіги, 
перехрестя, психологічні та стилеві перетини в творчості 
Стайнбека й українських авторів говорять нам, що саме тут 
треба шукати тієї психологічної нитки, яка в’язала його з 
українським народом, його історією і культурою. Не випадково 
після його відвідин СРСР Україна в його спогадах залишилась 
на першому місці. Його не загіпнотизувала велич російської 
культури, яку він проте знав і шанував. Як вникливий соціо¬ 
лог і людинознавець, він уже в перші відвідини України 1947 
року збагнув, що «українці не подібні до росіян: вони — окре¬ 
ма відміна слов’ян. І хоч більшість українців можуть говорити 
і читати по-російськи, їхня власна мова окремішня й відмінна, 
ближча до південнослов’янських мов, ніж до російської». 

Це із його нотаток про перші відвідини України 1947 
року. Це ті нотатки, що дали підставу Олексію Полторацькому, 
відомому пасквілянту і колопартійному снобу, твердити, що 
Стайнбек «особливо наївний... у питаннях політики», і що 
він, мовляв, у своїх репортажах «переповідав ті плітки й нак¬ 
лепи, які почув від співробітників американського посольства 
в Москві» («Вітчизна», ч. 12, 1962, стор. 208-209). 

П/ро свої другі відвідини України 1963 року, про свої 
зустрічі в Києві з українським літературним світом Джон 
Стайнбек писав і згадував з найкращим почуттям і надіями. 
Він, людина гострого і вникливого розуму, добре знав, що, 
крім полторацьких, там є люди талановиті й чесні. Його відома 
розмова про літературу й місце та ролю письменника в житті 
свого народу, що відбулася в Києві, в Спілці письменників 
України у жовтні 1963 року, залишиться назавжди докумен¬ 
том мудрости, відваги і щирости думання письменника, ду¬ 
ховно незалежного. 

«Секрет творчости в тому, — говорив він своїм україн¬ 
ським колегам, — щоб сказати людям те, що ти хочеш, гранич¬ 
но ясно і максимально логічно». «.. . Романіст перш за все му¬ 
сить мати що сказати людям». 

А щоб мати що сказати людям письменник насамперед 
повинен знати і любити свій народ і свою країну. А щоб знати 
свій народ треба бути з ним і серед нього в усіх закутинах — 
громадських і особистих. Але треба бути не як офіційна особа, 
відряджена тою чи іншою урядовою установою, а як звичай¬ 
ний, непомітний, рядовий громадянин. Тоді тільки письменник 
бачитиме правду, тоді тільки люди з ним будуть одверті. Він 
згадав для прикладу свою подорож по Америці в останній час: 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 


«Ніхто мене не знав, для всіх я був звичайним подорож¬ 
ником. Зате я чув і бачив, що хотів. Я вважаю, що саме таким 
шляхом можна якнайкраще зрозуміти людей». 

Своїм контактам і зустрічам з українськими письменни¬ 
ками він надавав великого значення. Коли його запитали чи 
задоволений він своїм перебуванням у Києві, він відповів: 

«Не тільки задоволений — яв захопленні. Якби я не 
вірив в успіхи таких зустрічей, я не приїхав би сюди. Зви¬ 
чайно майбутнє покаже, як все складеться, але я хочу вірити 
в успіх. Прийом, який нам тут влаштували, ще більше мене 
переконує в цьому. Тепер повинні приїхати інші. Чим більше 
ми будемо знати один одного, тим краще. Це найголовніше». 

Думка ближчих і тісніших контактів з Україною ніколи 
не покидала Стайнбека. 

Восени 1964 року він дістав був листа від одного укра¬ 
їнського письменника з Києва, який повідомляв його, що ро¬ 
бить старання про візу і радий буде зустрітися з ним. Стайн- 
бек прийняв це дуже глибоко до серця. Він готувався якнай¬ 
краще прийняти гостя і взагалі гостей з України. В одному 
листі до мене (27 жовтня 1964) Джон Стайнбек писав, що він 
дістав листи і нові книжки в подарунок від кількох київських 
літераторів. Одного з них він очікує найближчим часом. Дові¬ 
давшись, що цей літератор є і моїм давнім щриятелем, він про¬ 
сив мене: 

«Обов’язково дайте мені знати, коли він має приїхати 
до нас. У листопаді й грудні я буду у від’їзді. Але коли ви 
зможете повідомити мене про дату його приїзду, я дуже охоче 
дам вам знати, коли і як ми можемо зустрітися. Я радо очіку¬ 
ватиму на можливість зробити щось приємне цьому дуже ми¬ 
лому представникові тої країни, де інас так щиро гостили». 

Справу живих і дружніх контактів з українськими ко¬ 
легами він порушував ще кілька разів через свою секретарку 
Н. Пірсон. Але з цих шляхетних і життєдайних для нашої 
літератури плянів нічого не вийшло. На жаль, у Спілці пись¬ 
менників України панували полторацькі. Вони не тільки не 
робили рішучих заходів до розбудови і поглиблення тих кон¬ 
тактів, що їх розпочав Стайнбек, а, навпаки, зробили все, щоб 
налагоджені й пляновані зв’язки не продовжувалися. Ті, хто 
хотів приїхати і зустрітися, віз так і не дістали. Ті ж, що при¬ 
їжджали, — не відвідали його. Чи не мали дозволу від на¬ 
чальства, чи не мали відваги. 

У травні 1966 року я писав йому: «А наш приятель так і 
не може дістати візи ... Особливо мало надій тепер, коли там 
сталися відомі вже вам ... події в письменницькому світі». 

Я мав на увазі ту хвилю арештів серед літераторів, що 
тоді пройшла по Радянському Союзу, від Синявського і Дані- 
еля починаючи і Світличним, братами Горинями, Масютком та 
іншими на Україні кінчаючи. Згодом Стайнбек виїхав у довшу 
подорож. Мій зв’язок з ним перервався. Лише в жовтні 1968 



року я зібрався з часом і вислав йому третє число нашого збір¬ 
ника «Слово» (де є добрий огляд творчости Джона Стайнбека 
пера М. Гарасевич) і англомовне видання праці І. Дзюби «Ін¬ 
тернаціоналізм чи русифікація?». Відповіді на цю посилку я 
не дістав. Я не знав, що він вже був тяжко хворий. А 20 гру¬ 
дня 1968 життя Джона Стайнбека обірвалося. 

* 


Із сузір’я найвидатніших американських словотворців 
останніх двох десятиріч — Аптон Сінклер, Перл Бак, Вільям 
Фолкнер, Ернест Гемінґвей, Джон Дос Пассос, Юджін О’Ніл, 
Сінклер Люїс — Джоїн Стайнбек був одним з найяскравіших 
талантів і одним з найпринциповіших і найвідважніших в 
аспекті суспільного думання. 

Він був сумлінням всього чесного, поступового і людя¬ 
ного. Вникливий, глибинно-прозірний людинознавець, він умів 
бачити й зобразити в творах всю складність сучасного йому 
життя. Як Фолкнер, Гемінґвей, Дос Пассос, він був глибоко 
чутливий до всіх кривд сучасного. Але як майстер слова і 
громадянин, він не тікав, як Гемінґвей, у нетри Африки чи 
відлюдні рибальські закутки Куби. Він активно втручався в 
життя і вірив у можливість його перебудови. Несамовитість 
ситуацій в оповіданні «Троянда для Емілії» чи зранена і до¬ 
ведена до краю деґенерації людська душа у романі «Галас і 
шаленство» Вільяма Фолкнера були властиві й Стайнбекові. 
Але у нього ніколи трагізм життя, найбрутальніші ситуації і 
конфлікти не коронувались абсурдом життя й безвихіддям 
людським. Він вірив у людину, в її вічне творче призначення. 
Досить пригадати закінчення одного з найпохмуріших його ро¬ 
манів «Ґрона гніву». Коли на тяжкому життєвому шляху ро¬ 
дина Джовдів зустрічає людину, що вмирає з голоду, але ні 
в кого нема нічого з харчів, щоб рятувати приреченого, моло¬ 
да Роза Сарона, за мовчазною згодою матері, йде на неймо¬ 
вірне: вона лягає коло чужого і випадкового, але голодного 
в передсмерті, чоловіка і, щоб врятувати його, годує молоком 
із своїх грудей. 

«Роза Сарона відкинула ковдру з плеча й оголила гру¬ 
ди. — Так треба, — сказала Роза Сарона. Вона притиснулась 
до нього і притягла його голову до грудей. — Ну ось .. . ось ... 
Її рука пересунулась на його потилицю, пальці ніжно гла¬ 
дили його волосся. Вона піднесла очі, губи її стулились і за¬ 
стигли в таємничій усмішці». 

Як глибше і сильніше можна висловити віру в життя, 
віру в людину? У цьому вся велич Стайнбека. У цьому його 
неповторність. Гуманність у найкращому сенсі цього слова. 
Він ненавидів війну як загальне зло. Але він ніколи не був 
засліпленим рабом якоїсь одної доктрини. Пацифізм для па¬ 
цифізму був для нього чужий. Він був людиною надто гли- 

сіі§Ш 2 ЄСІ Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



бокого думання, аналітичного наскрізного бачення життя, щоб 
не розуміти основних причин сучасних конфліктів у світі 
чи щоб стати іграшкою в руках тих чи інших політичних 
сил. Його відомий діялог з молодим російським поетом Євґе- 
ніем Є'втушенком у справі війни у В’єтнамі є свідоцтвом цього. 

Спокійно, розсудливо, по-батьківськи гідно відповів 
Джон Стайнбек на гістерично-крикливу пропаганду Євту- 
шенка. 

«У своїй поемі Ви просите мене висловитися проти вій¬ 
ни у В’єтнамі. Ви знаєте добре, як я ненавиджу всі війни; 
щождо тієї В’єтнамської, то в мене окрема і глибока знена¬ 
висть. Я проти тієї війни, затіяної Китаєм. Я не знаю ні одно¬ 
го американця, що стояв би за цю війну. Але, мій дорогий 
друже, Ви вимагаєте, щоб я засудив одну половину цієї вій¬ 
ни, нашу половину. Я закликаю Вас приєднатися до мене і 
засудити цілу війну. З усією певністю — не вірите й Ви, що 
наші „льотчики бомбардують дітей”, що ми посилаємо бомби 
і тяжку зборю проти неповинних цивільних людей. Це ж Вам 
не Східній Берлін 1953, не Будапешт 1956, не Тібет 1959 року. 
Ви знаєте добре, як і я знаю, Женю, що ми бомбардуємо бен¬ 
зинові депо і різну тяжку зброю, що її призначено вбивати 
наших синів. А звідкіля йде ця нафта і ця зброя Ви, напев¬ 
но, знаєте краще, ніж я. Ця зброя позначена російськими 
літерами». 

У цій відповіді весь Стайнбек. Незалежний, мужній, по¬ 
слідовний і чесний. Якщо до цього додати, що ця висока люд¬ 
ська риса звучить патетичною симфонією в усій багатогран¬ 
ній творчості його, то буде закінчений наш ескіз того, чиє сер¬ 
це зупинилося 20 грудня 1968 року. 



Забутий письменник? 

КІЛЬКА ДУМОК ПРО ПИСЬМЕННИЦЬКУ долю 
ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА 
Михайло Мольпар 


«... я маю свою літературну працю, якою можу 
по мірі сил своїх служити соціялізмові й на¬ 
ціональному відродженню нашого народу й 
з-за кордону, як служив цим цілям навіть з 
тюрми». 

В. Випниченко (1926) 

У сучасному процесі вивчення історії української літе¬ 
ратури та у видавничій діяльності на Україні ми зустрічає¬ 
мося з надзвичайно цікавим явищем, яке людині не втаємни¬ 
ченій може здатися незвичним, але яке ретельніший дослід¬ 
ник української культури взагалі сприймає як зовсім законо¬ 
мірне. Власне, це явище має коріння і в минулому. Проте за¬ 
раз воно набрало таких виразних рис, що його можна вважа¬ 
ти однією з першорядних ознак сучасного українського літе¬ 
ратурного життя. Маю на думці інтенсивне повертання укра¬ 
їнськими науковцями й видавництвами до культури й читача 
спадщини письменників (і не лише письменників!), свого часу 
широко відомих (часто не тільки українському!) загалу, пи¬ 
сьменників, які посідали в багатьох випадках провідні місця 
в українському культурному процесі, але в силу ряду об’єк¬ 
тивних причин, далеких від літератури як такої, стали одіоз¬ 
ними постатями громадського й політичного українського жит¬ 
тя та через це були в адміністративному порядку «викресле¬ 
ні» з українського літературного доробку. Пам’ять про цих 
письменників всіляко очорнювалася протягом років, їхні імена 
називались лише в сполученні зі всілякими однозначними по¬ 
літичними ярликами — найчастіше типу: «Н. — цей відомий 
зрадник (ворог) українського народу, дезертир з табору ре¬ 
волюції в табір реакції», тощо, — а їхня творчість, яка б вона 
не була, огульно характеризувалася лише як «реакційна пи¬ 
санина». 


Із збірки оповідань Володимира К. Винничепка, що по¬ 
явилася в 1968 році в Братіславі, — Словацьке педагогічне ви¬ 
давництво (Відділ української літератури в Пряшеві), — пере¬ 
друковуємо вступне слово упорядника, як цікавий літературо¬ 
знавчий матеріял. У цьому числі нашого журнала, у відділі «Ре¬ 
цензії, критика», Анна-Галя Горбач обговорює цю збірку. 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬ1іоІека.ог§ 



Усе вищесказане закономірно спричинилося до того, що 
молодші ґенерації українських читачів мали невірне уявлення 
про творчість багатьох своїх першорядних письменників, а в 
гіршім випадку зовсім не знали про їх існування. І тепер, ма¬ 
ючи змогу частково ознайомлюватися з літературною спадщи¬ 
ною декого з них, вони часто вважають їхню творчість «від¬ 
криттям» для себе. 

Щоб переконатися, наскільки поширилася тепер паліт¬ 
ра з українськими літературними іменами, досить, наприклад, 
співставити розділ про 20—30-і роки в останньому, — далеко 
не бездоганному, •—■ академічному виданні «Історії української 
радянської літератури» з аналогічним розділом в будь-якому 
підручнику історії літератури, що вийшов у 40—50-і роки, а 
так само — сучасні видавничі пляни з тогочасними. Відрад¬ 
но усвідомлювати, що цей процес вивчення колись «заборо¬ 
нених» або «забутих» творів свого часу широко відомих пи¬ 
сьменників на сучасний книжковий ринок не припиняється. 
Що все ще вводяться «в обіг» нові імена з багатої скарбни¬ 
ці української літератури. Що літературознавці поступово за¬ 
повнюють ті білі плями в історії української літератури різ¬ 
них періодів, наявність яких ще не дає змоги всебічно і повно 
представити її своїй та інонаціональній громадськості. 

Одним з насущних завдань сучасного літературознав¬ 
ства є нове представлення українській громадськості письмен¬ 
ницької творчости такого відомого колись на Україні та в Ра¬ 
дянському Союзі, а тепер — лише за кордоном, українського 
письменника, як Володимир Винниченко. Обходячи бо його 
творчість, взагалі неможливо говорити про розвиток україн¬ 
ської літератури перших трьох десятиріч нашого століття. 
Це завдання вже довший час ставиться перед радянськими 
літературознавцями; між іншим, його висували також на 
останньому з’їзді письменників України в Києві. Як певну 
лепту до розв’язання його задумано і цей пропонований збір¬ 
ник оповідань Володимира Винниченка (цікаво тут пригада¬ 
ти, що вже понад сорок років тому український письменник 
привернув серйозну увагу чеських видавців, перекладачів, 
критиків і ширшої читацької громадськосте). 1 

Треба сказати, що покищо намір якоюсь мірою набли¬ 
зити нашому читачу творчість В. Винниченка, цієї супереч¬ 
ливої людини, а проте надзвичайно талановитого, цікавого й 
різностороннього письменника, наштовхується на серйозні об’- 

1 V. Ууппусепко. АпагсЬізіе. (Росгіуозї к зоЬе). Котйп. Ргеї. 
Цгозіау КеЬак. РгаЬа 1922. Котишзгіске кпіЬкиресіУі а пакІасіаіеЬіУІ. 
250 5. (іісіо-ує готату, VIII). 

V. Ууппусепко. Сегпа рапіЬега а Ьііу шєЛуєсі. Ргеї. .І- КгаІ. 
РгаЬа 1922, В. Науіісек, 73 з. 

V. Ууппусепко. Ьег. Бгата о 3 ]ес!п. 2 икгарпзііпу ргеї. М. 
НогЬасеузка. РгаЬа 1920, У^езук, 85 із. 

V. Ууппусепко. Зтсіепї. Ргеї. V. СЬотуаі. РгаЬа, Уііітек, 99 
з. (1000 пе)ікгазпеу>іоЬ поуєі, 46). 



ЗО єктивні перешкоди. Його спадщина, передусім, надзвичайно 

широка; його твори виходили в багатьох місцях, і то не ли¬ 
ше на Україні чи в Росії, а й за кордоном. Проте досі нема 
бібліографії не лише всього ним написаного та опублікованого, 
а навіть основних його творів. «Повне видання творів» Винни- 
ченка, здійснене на межі 20—30-их років харківським видав¬ 
ництвом «РУХ», вже стало бібліографічною рідкістю. 2 Подібно 
стоїть справа й з бібліографією праць про письменника. Є всі 
підстави вважати, що вона повинна була б бути надзвичайно 
широкою та різноманітною. На жаль, її нема. 3 Однак відомо, 
що Винниченко досить сильно привертав увагу української й 
російської громадськосте, що вже ранні, а тим більше пізніші 
його твори широко перекладалися на іноземні мови і що й за¬ 
рубіжна критика, — німецька, чеська, італійська, французька 
тощо, — не ставилися до нього байдуже. 

Відомий український радянський літературознавець Ол. 
Дорошкевич у «Підручнику історії української літератури» від 
1929 року, розглядаючи творчість В. Винниченка, справедливо 
відзначив, що він уже тоді мав величезний літературний до¬ 
робок, який давав можливість простежити еволюцію його сві¬ 
тогляду та мистецьких засобів. Однак, як бачимо з його слів, 
ніхто по-справжньому не зацікавився цією порблемою: «... й 
досі творчість письменника не оцінено об’єктивно літератур¬ 
ною критикою, — писав Дорошкевич, — й досі немає праці, 
де б було зважено ідеологічні шукання й мистецькі досяг¬ 
нення письменника». Ці слова було написано в той час, коли 
на Україні саме виходило ХХУІ-томне повне видання творів В. 
Винниченка, коли на сторінках української радянської преси 
ДРУ к увалися наукові розвідки про нього, коли видавались і ок¬ 
ремі монографічні праці! Дальші ж роки, зрозуміло, не могли 
принести в цій галузі на Україні нічого нового. Тому, коли 
згодом, у 1945 році, український радянський літературозна¬ 
вець Іван Пільгук у «Нарисі історії української літератури» 
(Київ, 1945, вид. АН УРСР) з приводу Винниченка писав, що 
його «численна художня продукція потребує критичної систе¬ 
матизації, виділення різних періодів з погляду ідейних засад 
письменника», — ці слова прозвучали дуже актуально. На 
жаль, вимога Пільгука зустріла гостру відсіч. Навіть через де¬ 
в’ять років після того, в наступному академічному виданні 
«Нарису історії української радянської літератури» (Київ, 
1954, стор. 23) читаємо з приводу цього таке свідчення К. Л. 
Зелінського та С. А. Крижанівського: «Спроби відродити культ 


2 Навіть празька Слов’янська бібліотека, яка славиться чи¬ 
сленними українськими виданнями, не має комплекту цього видан¬ 
ня, як і взагалі комплекту попередніх зібраних видань творів 
Винниченка. Те саме стосується й інших чехо-словацьких бібліо¬ 
тек, а також бібліотек у Берліні, Парижі та інших містах. 

3 Деякі матеріали до бібліографії про літературну творчість 
В. Винниченка див. стор. 295. 

сІі§Ш2ес1 Ьу икгЬіЬ1іоІека.ог§ 



П. Куліша, реабілітувати і піднести представників буржуазно- 32 

націоналістичного табору (Б. Грінченка, В. Винниченка і т. п.) 
зустрічали і зустрічають рішучу відсіч з боку письменницької 
і всієї радянської громадськосте». 

Однак час іде, і штучно спинене літературне життя зно¬ 
ву виривається на волю. Твори Б. Грінченка, наприклад, уже 
відновлюють свої права на Україні (1963 видавництво АН 
УРСР випустило їх у світ у двох томах), а зараз готується до 
друку й Панько Куліш. За ними на черзі стоїть творчість 
В. Винниченка, про що вже, повторюємо, була мова на остан¬ 
ньому з’їзді письменників України. 

Чого ж саме В. Винниченко так повільно пробиває собі 
шлях до українського читача? В. Винниченко, який був у пер¬ 
ші десятиріччя нашого століття найпопулярнішим прозаїком 
на Україні (гадаємо, що тут нема помилки), якого співставля- 
ли з М. Ґорьким (між іншим, також Ів. Франко; в Росії ж, як 
зазначала навіть чеська критика ще 1920 року, його так і на¬ 
зивали: «український Ґорький»)? Є всі підстави вбачати при¬ 
чини цього в тому, що Винниченко-політик у свідомості укра¬ 
їнських літературознавців (а також громадськосте) заступив 
собою Винниченка-письменника. Явище, здавалось би, пара¬ 
доксальне. Історія бо світової літератури має чимало цілком 
протилежних прикладів, а саме: коли політична діяльність 
письменника, як щось тимчасове й скороминуще, залишалася 
жити в його біографії двома-трьома рядками, а його худож¬ 
ній доробок, як категорія вічна, закономірно входив у скарб¬ 
ницю національної або й світової літератури. Однак у випадку 
Винниченка парадокс, — віримо, що лише тимчасово, — впер¬ 
то намагається набрати вигляду закономірносте. На нашу дум¬ 
ку, доречно розглянути згаданий момент ближче. 

В. Винниченко, отже, як відомо, був і письменником, і 
політиком. Ще 1929 року Павло Христюк у передмові до своєї 
монографії «Письменницька творчість В. Винниченка» (Хар¬ 
ків, 1929), де подано широку спробу соціологічної аналізи лі¬ 
тературного доробку письменника, писав: 

«В. Винниченко виступає перед нами і як письменник, 
і як політик. Це, з одного боку, полегшує справу аналізи його 
творчости (оскільки політична діяльність дає багацько мате- 
ріялу до зрозуміння його літературної творчости), а з друго¬ 
го — утруднює в тім розумінні, що є спокуса замінити літера¬ 
турно-критичну розвідку політичною публіцистикою». 

На жаль, П. Христюк мав рацію. Від здійснення остан¬ 
нього видання творів Винниченка на Україні минуло майже 
40 років. І весь цей час політична діяльність письменника ба¬ 
гатьма літературознавцями (навіть авторами останнього ака¬ 
демічного видання «Історії української радянської літерату¬ 
ри») висувалася на перший плян і впливала на винесення 
«вироку» над його літературною творчістю. До того додамо, що 
сказане стосується не лише радянських літературознавців, а й 



32 авторів, які співпрацюють з українською зарубіжною пресою, 

та зарубіжних українських видавництв. 

В останньому переопрацьованому академічному виданні 
«Історії української радянської літератури», яке має понад 900 
сторінок тексту, Винниченка (переважно в переліку імен ін¬ 
ших його сучасників) названо вісім разів в огульно неґатив- 
ному пляні, в більшості випадків — у зв’язку з його політич¬ 
ною діяльністю. Винниченка тут поставлено, між іншим, до 
одного ряду з С. Петлюрою, який з історією української літе¬ 
ратури має дуже мало спільного. Ми не будемо вдаватися в 
аналізу політично-громадської діяльности Винниченка. Не бу¬ 
демо, отже, й визначати, наскільки таке співставлений вірне. 
Хочемо вказати тут лише на поквапливість, з якою автори 
«Історії .. .» робили подекуди свої узагальнення. Адже відомою 
й загально визнаною серед українських літературознавців є 
засада, аналізуючи світогляд письменника і визначаючи його 
місце серед сучасників, принаймні звертатись передусім не до 
наслідків, які принесла його політична діяльність, а до його 
поглядів, втілених у художніх творах і у висловлюваннях, що 
їх можна знайти в статтях, листуванні тощо. А Винниченко 
особисто дуже неприхильно ставився до С. Петлюри, засуджу¬ 
вав його політичну й громадську діяльність, вважав його са¬ 
мозванцем і його місце в історії революційних подій на Укра¬ 
їні співставляв з місцем в історії російської революції гене¬ 
ралів Колчака, Денікіна чи Вранґеля. 

В основу оцінки всієї літературної творчости В. Винни¬ 
ченка деякі радянські дослідники беруть приватний лист В. 
І. Леніна до Іннеси Арманд від 5 липня 1914. Це стосується і 
авторів останнього та передостаннього академічних видань 
«Історії української радянської літератури»; тому ані тут не 
слід обходити його мовчанкою. Слова В. І. Леніна в цьому ли¬ 
сті про Винниченка стосуються не всієї творчости, а лише 
одного з романів останнього, виданого 1913 року в перекладі 
на російську мову. Це «Заповіт батьків», в якому подано ма¬ 
люнки розкладу буржуазної інтеліґенції й зокрема зачеплено 
проблему сексуальних відносин і проституції (українською 
мовою роман вперше вийшов 1922 року в Харкові). В. І. Ленін 
про роман висловився інеґативно, порівняв його автора з До- 
стоєвським, вживаючи по відношенню до російського письмен¬ 
ника означення «архипоганий», і на кінець назвав Винниченка 
«претенціозним несосвітенним дурнем». 

Зупинімося передусім на тому, що йдеться не про теоре¬ 
тичну працю В. І. Леніна, а про його приватний лист з приводу 
одногоо твору письменника, написаного після поразки револю¬ 
ції 1905 року, коли «занепадницьким» настроям підлягло та¬ 
кож багато відомих російських політичних і літературних ді¬ 
ячів і коли зачеплена Винниченком проблематика сексуаль¬ 
ного життя в російській літературі була надзвичайно модною. 
Що В. І. Ленін не мав на меті дати оцінку всій діяльности 

сІі§іі:І2ЄСІ Ьу икгЬіЬ1іоі;ека.ог§ 


Винниченка, засвідчує той факт, що Ленін був, наприклад, 
ініціатором повернення українського письменника на Україну 
та його участи в уряді УРСР. При цьому він не міг не брати 
до уваги саме популярність Винниченка як письменника, а 
вона була справді велика. Винниченко ще до Жовтневої рево¬ 
люції належав до тих українських письменників, які, зачі¬ 
паючи гострі, актуальні тогочасні проблеми, закликали читачів 
до палких суперечок, не давали їм спокою, змушували реагу¬ 
вати на свої твори, сприймати їх то як непересічні успіхи, то 
як несподівані невдачі. До того додаймо, що Винниченко ба¬ 
гато своїх книг видавав рівночасно російською мовою, а це 
спричинялося до ще більшої йоіго нопулярности в царській 
Росії. 

Вищесказане, на наш погляд, просто закликає літерату¬ 
рознавців і видавців до того, щоб не відмахуватись від спад¬ 
щини Винниченка, щоб вивчати її й видавати, намагаючись 
об’єктивно її оцінити, як вивчають і видають, приміром, в усьо¬ 
му світі і, звичайно, в Радянському Союзі літературний доро¬ 
бок згаданого вище Ф. Достоєвського, названого, наголошуємо, 
у тому ж приватному листі В. І. Леніна «архипоганим». (Або 
пригадаймо ще, як В. І. Ленін на засіданні Комуністичної фрак¬ 
ції всеросійського з’їзду металістів 6. III. 1922 говорив про В. 
Маяковського: «Я не належу до поклонників його поетичного 
таланту, хоча цілком визнаю свою некомпетентність у цій 
галузі».) 

Нарешті, було і є чимало видатних письменників, з іде¬ 
ями яких важко або і неможливо тепер нам погодитися. Проте 
ми не викреслюємо їх з літературного процесу. Більше того, 
визнаємо, що їхня творчість має своє значення, як це є, на¬ 
приклад, у випадку Л. М. Толстого. Звернімося знову до оцін¬ 
ки В. І. Леніна. Не погоджуючися з ідеями цього видатного 
російського письменника, Ленін, однак, назвав його дзеркалом 
російської революції. І ми переконані, що й творчість В. Вин¬ 
ниченка, яка зродилася в гущі українського національного і 
соціяльного життя й органічно виростала з конкретних подій 
напередодні великих соціяльних бур, абсорбуючи кращі досяг¬ 
нення російської й зарубіжної літератури, дає підстави наз¬ 
вати його дзеркалом української революції. Це зокрема й особ¬ 
ливо стосується ранніх оповідань В. Винниченка. До речі, з по¬ 
дібним спостереженням зустрічаємося у С. Єфремова, який 
у своїй «Історії українського письменства» (1919, т. II, стор. 
291) назвав Винниченка «запальним співцем пролетаріяту та 
його художнім, скажу так, істориком». Щождо П. Христюка, 
то він у згаданій вище монографії, виходячи з докладного вив¬ 
чення оповідань В. Винниченка, не вагався написати таке: 

«Кожен рядок цих оповідань В. Винниченка кричить 
живим життям, являє собою заклик до клясової боротьби. 
Кожен рядок є документ з життя і боротьби сільськогосподар¬ 
ського пролетаріяту України на початку XX століття. І коли, 



як ми вже зазначили вище, Маркс вивчав буржуазний світ за 
творами Оноре де-Бальїзака, то ми також можемо з певним 
успіхом вивчати окремі моменти історії українського незамож¬ 
ного селянства, наймитів і заробітчан, сільськогосподарського 
пролетаріату з творів В. Винниченка. І недаремно українські 
ліберали, дрібні й середні буржуа, буржуазні інтелігенти (як 
от патріарх української філології П. Житецький, Науменко й 
інші) вороже поставились до цих творів В. Винниченка, не 
хотіли їх читати, мати у своїх родинних бібліотеках (маскую¬ 
чи оцю свою класову ворожість тим, що, мовляв, у Винниченка 
засмічена, покалічена, зрусифікована мова і що його оповідан¬ 
ня непристойні, „босяцькі” І Т. Д.)». 

Погляньмо, однак, хоча б побіжно, якою була доля 
Винниченка-письменника за кордоном після того, як він у 
20-их роках переселився до Франції, де до останніх своїх днів 
жив ізольовано від української еміграції. Коли у 1950 році 
Винниченкові минало 70 років, частина української емігрант¬ 
ської преси обійшла його ювілей мовчанкою, а частина такою 
мірою ганила громадсько-політичну діяльність ювілята, що він 
змушений був опублікувати «Маленьке пояснення» («Україн¬ 
ські вісті», Новий Ульм, від 10. VIII. 1950), в якому виклав істо¬ 
рію своїх громадсько-політичних поглядів. Піокійний Ілько 
Борщак, відомий український історик та літературознавець, 
який, будучи професором Державної школи східніх мов у Па¬ 
рижі, значною мірою сприяв ознайомленню французів з укра¬ 
їнською культурою, у своєму журналі «Україна» того ж 1950 
року подав загальну оцінку цих виступів. Його слова під¬ 
тверджують сказане вище про сприйняття В. Винниченка ук¬ 
раїнською громадськістю за рубежем насамперед як політика. 
Він пише: «Усе це ми вважаємо великим непорозумінням, не¬ 
здоровим явищем сучасного українського лихоліття. Про гро¬ 
мадсько-політичну діяльність В. Винниченка судитиме історія, 
і ніхто, — підкреслюю: ніхто, навіть і сам ювілят, — не 
може сьогодні передбачити, який буде вирок історії за 100 ро¬ 
ків. Винниченко бо, під цим оглядом, належить історії, яку він 
творив, творив фактами, що їх, як твердили давні греки, на¬ 
віть боти не можуть змінити. Це не значить, що редакція „Ук¬ 
раїни” не мас свого погляду ,на громадсько-політичного діяча 
В. Винниченка, але вона є свідома, що цей погляд, погляд су¬ 
часників, не має жодного значення в історичній перспективі, 
та й не місце такому поглядові в науковому органі. Зазначимо 
хіба, що „політика” значною мірою пересякла деякі літератур¬ 
ні твори Винниченка. Але це, зрештою, доля всіх письменни¬ 
ків, що водночас є політичними діячами». 

Про ставлення української еміграції до Винниченка- 
письменника говорить нам і такий факт. Радянські видання 
творів Винниченка, який до кінця своїх днів жив в еміграції, 
досі залишаються найавторитативнішими в усіх існуючих. Не¬ 
вдовзі перед своєю смертю письменник хотів видати за кордо- 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§; 



ном хоч збірних вибраних оповідань під назвою «Краса й си¬ 
ла». Це видання плянував здійснити Ілько Борщах. (Винничен- 
ко не дочекався виходу збірника у світ.) Досилаючи підготов¬ 
лений збірник Борщакові (лист від 17. III. 1948), Винниченко 
писав: 

«Висилаю Вам збірку своїх оповідань ... Це буде перше 
видання моїх літературних праць в еміґрації. Члени нової емі- 
ґрації саме тепер присилають мені численні листи з визнанням 
взагалі моєї літературної праці, називаючи мене „найбільшим 
і найкращим” письменником сучасної України... І от я хотів 
би, щоб у Вашій передмові було зазначено і, коли схочете, 
пояснено це чудне „непорозуміння”: українська еміґрація за 28 
років (підкреслення ориґіналу) не спромоглася (не схотіла?) 
видати ні одної книжки „ найбільшого” письменника . ..» 

Лист, як бачимо, викриває нещирі компліменти «поклон¬ 
ників» Винниченка і показує, якою тяжкою була доля пись¬ 
менника і доля його творів за межами батьківщини. 

Роки ідуть. Відійшла в небуття політична діяльність 
Винниченка, не лишивши найменшого сліду в долі його бать¬ 
ківщини; відійшла в небуття і сама людина. Але її літератур¬ 
ний доробок живе. Він не втратив свого значення. Це мусить 
визнати кожен, хто знайомий принаймні з ранньою спадщиною 
Винниченка. Він не втратив свого значення, отже — його пись¬ 
менницьке життя, як виявляється, було значно сильніше, ін¬ 
тенсивніше, вище й триваліше, ніж політичне. Політик не зміг 
заступити художника. І яке б не було ставлення нашого та 
майбутніх поколінь до політичної діяльности Винниченка, воно 
ніколи не змінить тривалої мистецької вартости його літера¬ 
турної спадщини, високо оціненої вже великими сучасниками 
письменника, такими, як Іван Франко і Леся Українка. Іван 
Франко, зокрема, якому навряд чи хтось міг би закидати пога¬ 
ний мистецький смак, вже у 1907 році щиро привітав Винни¬ 
ченка як визначну, свіжу, здорову літературну силу: 

«Серед млявої, тонко-артистичної та малосилої або ор¬ 
динарно шабльонової та безталанної ґенерації сучасних укра¬ 
їнських письменників раптом виринуло щось таке дуже, рішу¬ 
че, мускулисте і повне темпераменту, щось таке, що не лізе в 
кишеню за словом, а сипле його потоками, що не сіє крізь' 
сито, а валить валом як саме життя, всуміш, українське, мос¬ 
ковське, калічене й чисте, як срібло, що не знає меж своїй 
обсервації і границь своїй пластичній творчості. І відкіля ти 
взявся у нас такий? — хочеться по кождім оповіданню запи¬ 
тати д. Винниченка». 

Нашим прямим обов'язком є ще раз, але вже спокійно, 
переглянути літературну спадщину В. Винниченка, яка вже 
увійшла в клясичний фонд української літератури, й переви¬ 
дати з неї все краще, щоб так відновити місце письменника в 
історії української літератури й у свідомості широкого загалу 
українських читачів. Цим ми зробимо послугу не Винничен- 



кові, — він її вже не потребує, — а самі юобі. Замовчуючи бо 
його мистецькі твори, ми збіднюємо українську літературу. І 
це тим більш парадоксально, що Винниченко, — хочемо ми 
того чи не хочемо, — давно вже належить до здобутків літе¬ 
ратури світової. 

З творчістю В. Винниченка покищо ознайомлений мало 
хто з наших читачів. І оскільки публіковані в цьому збірнику 
оповідання (а так само й ряд інших) щільно зв’язані з його 
особистою долею, з його життєвим шляхом, про який ширше 
довідатися зараз ще досить важко, спробуємо коротко подати 
найосновніші дані його біографії. 4 

Володимир Кирилович Винниченко народився 26. VII. 
1880 року в Є'лисаветі (тепер Кіровоград), на Херсонщині, в 
родині селянина, наймита-чабана. Закінчивши навчання в сіль¬ 
ській народній школі, він вступив до Єлисаветградської гімна¬ 
зії, в якій навчався на кошти свого брата, друкаря. Проте 
через матеріяльні нестачі Винниченку не пощастило закінчити 
гімназію. Він змушений був покинути її й заробляти на про¬ 
житок в різних поміщицьких маєтках на Україні. Потяг до 
навчання не давав молодому Винниченку спокою, і йому, 
врешті, вдалося скласти іспити за середню школу і 1901 року 
вступити до Київського університету. 

Винниченко, який вийшов із самої гущі народу, загорів¬ 
ся любов’ю до нижчих його верств, і це привело майбутнього 
письменника до активної участи в політичній боротьбі проти 
царату. В Києві він вступив до місцевої організації Революцій¬ 
ної Української Партії (РУП), яка в той час розгорнула жваву 
діяльність серед сільської бідноти, заробітчан і сільськогоспо¬ 
дарського робітництва. 1902 року Винниченка за його політич¬ 
но-революційну роботу арештували і ув’язнили. Згодом його 
випустили з тюрми, але без права повернутися в університет. 
З того часу Винниченко віддавав усю свою енерґію революцій¬ 
ній праці, зокрема між селянами та наймитами. Його забрали у 
солдати, але він втік з війська та еміґрував за кордон, в Гали¬ 
чину, де провадив далі революційну роботу (співробітничав із 
соціалістичною пресою і налагоджував пересилку нелегальної 
літератури на Україну). Під час однієї з таких мандрівок через 
кордон з нелегальною літературою його заарештували вдруге, 
перевезли до київської в’язниці й послали за дезертирство в 
«дисциплінарний батальйон» (тодішня київська каторга), де він 
був понад 20 місяців. 1904 року Винниченко вдруге втік за 
кордон, де співробітничав в органі «Селянин», але вже 1905 ро¬ 
ку знов нелегально повернувся на Україну. Тут він продовжу¬ 
вав революційну роботу серед незаможного селянства та най¬ 
митів, наймаючись у поміщицькі економії, брав активну участь 
у революції як один з керівників лівої частини РУП, що орга¬ 
нізовувалась як Українська Соціял-Демократична Робітнича 


4 Виходимо, в основному, з цитованої монографії П. Хри- 

сткжа. 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоїека.ог^ 



Партія (УСДРП). Як члена цієї партії його знов 1907 року 
арештували. Після восьми місяців ув’язнення випустили на 
поруки (гроші за нього внесли українські заможні політичні 
діячі). Перед загрозою каторги Винниченко 1907 року втік за 
кордон і перебував у Австрії, Франції та Швайцарії, звідки не¬ 
легально приїздив на Україну для ведення партійної пропа¬ 
ганди. Війна 1914 року захопила його на Україні під час однієї 
з таких подорожей. У 1914—17 роках він жив нелегально то 
на Україні, то в Москві, ховаючись від царської поліції і спів¬ 
робітничаючи з московським журналом «Украинская жизнь» 
(1912—17). У 1917—19 роках Винниченко брав активну участь 
у буржуазно-демократичній національній революції на Украї¬ 
ні, борючись за утворення Української Народної Республіки 
(УНР). Він був головним редактором «Робітничої газети», од¬ 
ним з провідних діячів УСДРП, заступником голови Україн¬ 
ської Центральної Ради та головою її генерального секретарія- 
ту — автономного уряду України. Після повалення УНР, за 
часів гетьманщини, Винниченко брав активну участь у пов¬ 
станні проти Скоропадського і як голова Директорії (з листо¬ 
пада 1918 до лютого 1919 року) знову очолив відновлену УНР. 

Не сприйнявши Жовтневу революцію, В. Винниченко, 
після перемоги радянської влади на Україні, на весні 1919 року, 
виїжджає за кордон. Він називав себе там комуністом і нама¬ 
гався домовитися з урядом Леніна. 1920 року Винниченко по¬ 
вернувся на Україну, де став членом ЦК КП(б)У та народним 
комісаром закордонних справ Радянської України. Він, однак, 
не сприйняв і режиму пролетарської диктатури та не погодив¬ 
ся з національною політикою, яку провадила на Україні кому¬ 
ністична партія, а тому вже через кілька днів знову залишив 
батьківщину, цього разу назавжди, й у 20-их роках остаточно 
оселився у Франції. Звідти він спочатку підтримував зв’язки 
з окремими діячами на Радянській Україні. У Франції Винни¬ 
ченко присвятив себе літературній діяльності. Помер він 71- 
річний, 1951 року. 

Протягом 50-річної літературної діяльносте Володимир 
Винниченко написав чимало оповідань, повістей та романів, 
п’єс (вони часто йшли в різних театрах Европи й за океаном), 
критичних і публіцистичних статтей, спогадів тощо. З об’єк¬ 
тивних причин нам відома лише частина його доробку. Роз¬ 
гляд всієї літературної творчосте Винниченка — одне з невід¬ 
кладних завдань українського літературознавства, і початок 
здійсненню цього завдання мало б покласти написання ряду 
окремих, часткових монографічних праць. 

У цьому збірникові читач ознайомиться лише з рядом 
оповідань з тієї частини літературного доробку В. Винниченка, 
який було створено ще в дореволюційні роки. Отож зупині¬ 
мось ненадовго при них. 

В. Винниченко, наскільки нам відомо, почав писати ро¬ 
сійською мовою. Редактор відомого журнала «Киевская стари- 



38 


на» В. Науменко свідчить, що молодий Винниченко, бувши ще 
студентом Київського університету, приніс до нього в редакцію 
оповідання російською мовою, яке було «очень жиденькое» 
і яке автор «скромно взял назад». Незабаром Винниченко при¬ 
ніс в журнал віршовану повість українською мовою «Повія», в 
якій зобразив долю селянської дівчини, зведеної паничем. Але 
«Киевская старина» поезій не друкувала, і цей твір, — до речі, 
слабкий, — був надрукований як літературний документ (Вин¬ 
ниченко поезій не публікував) щойно 1929 року М. Марков- 
ським у київському журналі «Україна» (№ 5—6). 

Вперше В. Винниченко представився громадськості 
1902 року, опублікувавши «после исправления» на сторінках 
«Киевской стариньї» оповідання «Краса й сила», яким відра¬ 
зу привернув увагу читачів і критики і яке, як зазначав Ів. 
Франко, «було й першим його тріюмфом». Оповідання показа¬ 
ло, що автор мас не абияку спостережливість і що, — збага¬ 
чений суспільним досвідом і життям (пригадаймо, що того ж 
1902 року його було арештовано та виключено з університету 
за політично-революційну роботу), — він зумів оригінально, 
тактовно поринути в душу представників найнижчих верств 
тогочасного суспільства на Україні, розкривши їхню психоло¬ 
гію, їхні погляди на життя. Так письменник поклав початок 
серії майбутніх своїх творів з життя відпадків суспільства, бо¬ 
сяків, а далі — заробітчан, наймитів — спролетаризованого се¬ 
лянства тощо (наприклад, оповідання «Контрасти», «Біля ма¬ 
шини», «Раб краси», «Хто ворог», «Голод», «Кузь та Грицунь» 
та ін.). Ця тема була тоді в Росії дуже популярною завдяки 
М. Ґорькому. 

Винниченко вступив на літературне поприще в той час, 
коли на ньому вже діяв загін видатних письменників, які сво¬ 
єю творчістю намагалися вивести українську літературу з ко¬ 
ла переважно сільської тематики і збагатити мистецьким дос¬ 
відом інших літератур. Винниченко на початку своєї творчости 
не відмовлявся від сільської тематики, але опрацьовував її 
по-своєму. Він належав до тих нечисленних в українській лі¬ 
тературі авторів, які вже на початку своєї літературної праці 
зуміли порвати з багатьма віджилими рисами літературної ме¬ 
тоди попередніх ґенерацій, що на переломі XIX—XX ст. ско¬ 
вували багатьох українських письменників, перешкоджали їм 
вивести українську літературу на ширшу світову арену. Так, 
наприклад, подібно до Стефаника, він зовсім пориває з народ¬ 
ницькою прозою, відмовляється від етнографізму, що легко 
може звести письменника на стежку об’єктивістського зобра¬ 
ження життя і звичаїв. Молодий Винниченко клав акцент на 
власний погляд, він виявив своєрідний талант сміливого, не¬ 
щадного спостерігача. Винниченкові притаманне було вміння 
кількома штрихами, немов непомітно, підкреслити невловимі 
психічні переживання своїх героїв, подати яскраву психоло¬ 
гічну аналізу. Винниченко володів небуденним хистом до побу¬ 
дови соціяльних і психологічних контрастів, що поряд з ін- 

сІі§Ш2ес1 Ьу икгЬіЬ1іоі:ека.ог§ 



39 


шими художніми особливостями лягли в основу його творчої 
методи. Майстерно використовуючи їх, він домагався того, що 
увага читача весь час була напруженою. В. Винниченко експе¬ 
риментував з мовою своїх героїв, використовував у творах 
східні й західні діялекти, не говорячи вже про типовий для 
наддніпрянської України сумнозвісний «суржик» (мовну су¬ 
міш), з допомогою якого відтворював мовні характеристичні 
особливості, що мали і мають місце серед значної частини зру¬ 
сифікованої української громадськости. Ця особливість його 
творчої методи, з допомогою якої він виразно підкреслював 
життєвість оповідань, часто піддавалася свого часу критиці. 

Зважаючи на надзвичайно активне громадське життя 
молодого Винниченка і у зв’язку з тим — на несприятливі 
умови, за яких йому доводилося працювати, не можна не за¬ 
думатись над питанням, де ж брав письменник час для літе¬ 
ратурної творчости? Це, до певної міри, розкриває нам при¬ 
чини стилістичної недоопрацьованости його творів, яку крити¬ 
ка не обійшла своєю увагою. Наприклад, М. Вороний вважав 
Винниченкову мову «грубуватою, нечистою», а його стиль — 
«розхристаним» (ЛНВ, 1912, стор. 179). Та, на нашу думку, 
питання дрібних недоліків стилю, хоч і які вони важливі, 
не можуть відвести нас від інших, важливіших в даному ви¬ 
падку категорій, що визначають у своїй сукупності цінність 
творів Винниченка. 

Саме особиста участь у революційній діяльності, а також 
жвава вдача, що не дозволяла Винниченкові пасивно придив¬ 
лятися до життя, постійно давали йому багато вдячного мате- 
ріялу для поширювання тематичного кола творів, примушу¬ 
вали його гостро реаґувати на різні актуальні проблеми гро¬ 
мадського життя. Він не йшов протоптаними вже стежками, він 
брав нові проблеми, показував нових героїв, давав нове освіт¬ 
лення «старим» темам. Крім реалістичних картин селянсько¬ 
го побуту, він дав чимало прекрасних малюнків тюремного 
життя в царській Росії, які тепер є справжньою окрасою укра¬ 
їнської прози (наприклад, «Темна сила», «Таємність», «Та¬ 
лісман», «Щось більше за нас» та ін.). Вражаюче зумів зма¬ 
лювати психологічні переживання в будинку божевільних 
(оповідання «.Честь»), страту революціонера («Промінь сонця»), 
внутрішнє життя та діяльність самовідданих молодих рево- 
люціонерів-інтеліґентів на Україні, яким часто доводилося 
діяти за надзвичайно важких та складних обставин («Сту¬ 
дент», «Записна книжка», «Зіна» та ін.). Цим, звичайно, не 
вичерпується тематична ширина Винничеикових оповідань, 
які подають багатобарвну картину суспільного й духового 
життя на Україні в передреволюційний період та які, зокре¬ 
ма твори про моральні й психологічні проблеми, заслугову¬ 
ють на нову аналізу і порівняння з аналогічними творами 
інших літератур. 

На закінчення ми хотіли б зупинитися ще на одній ха¬ 
рактерній для Винниченкової творчости рисі, про яку не слід 



забувати сучасним інтерпретаторам його творів. Цю рису під¬ 
креслювала українська критика ще на початку 20-их років. 
Коли читаєш твори Винниченка, впадає в око такий типовий 
для нього момент: він був, як справедливо зазначив І. Свєнциць- 
кий у брошурі «Винниченко. Спроба літературної характери¬ 
стики» (1920, Львів), «ворогом пустого патріотично-націона¬ 
лістичного сантименталізму, але не національної свїдомости 
у всіх її здорових і природних проявах». Про це яскраво свід¬ 
чать хоча б його оповідання «Уміркований та щирий», «Мало- 
рое-европеєць», «Виривки із споминів», повісті та романи «Хо¬ 
чу», «Божки», «По-свій», п’єси «Молода кров», «Співочі то¬ 
вариства», «Панна Мара» та інші твори, в яких він їдко ви- 
смівав український псевдо- та ура-патріотизм і гостро атаку¬ 
вав велико державний російський шовінізм, наголошуючи на 
зв’язку національного питання з питанням соціяльним. 

Зараз, коли ще значна частина українських радянських 
літературознавців продовжує лайливо називати Винниченка 
виразним представником «буржуазного націоналізму», хочеть¬ 
ся пригадати про ще один парадокс. Як не дивно, а навколо 
Винниченка, якого на переломі 20-их років деякі українські 
критики засуджували за «московську порнографію», тоді й ра¬ 
ніше точилися суперечки щодо його приналежности до укра¬ 
їнської літератури. Суть цієї дивовижної полеміки частково 
розкриває нами згаданий І. Свєнцицький у «своїй брошурі. В 
ній, між іншим, читаємо: 

«В кожному разові Винниченко єсть великим самобут¬ 
нім талантом. З поглядами персонажів його творів можна не 
годитися, за них можна спорити з письменником, але його ніяк 
не можна минути, навіть тоді, коли би хто з націоналістів, 
ображений „Відродженням нації”, вперто став сумніватися за 
приналежність письменника до української літератури! 

«Сумніватися в приналежності Винниченка до україн¬ 
ського письменства, нарікати на його „російський” спосіб ду¬ 
мання, це значить — не допускати можливосте бути україн¬ 
ським письменником без етнографізму, без національного 
„патріотизму”, без стремління в глибші тайники людської ду¬ 
ші, без належного розуміння дійсного життя. Для приблиз¬ 
но спокійного читача Винниченкових творів стане однак яс¬ 
ним, що він оснував свій реалізм на житті молодшого поко¬ 
ління української суспільности Подніпров’я, що було складо¬ 
вою частиною Росії. А таку „російськість”, очевидно, не в гріх 
поставити письменникові, тільки в дійсну заслугу за реалі¬ 
стичне зображення життя. 

«... В кожному разові після Винниченка годі буде вер¬ 
тати до любування етнографізмом, до захвату націоналістич¬ 
ною фразою ...» 

Якщо вже ми згадали брошуру І. Свєнцицького, доречно 
буде навести ще такі його дуже правдиві слова: 

«У Винниченка немає ніякого упередження до людей. 
Інтересна, гарна людина — будь вона росіянином, французом 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬ1іоі:ека.ог§ 



(„Тайна”), євреєм (Лія — „Дисгармонія”) — залишиться все 
інтересною і гарною, бо її цінність міжнародна. Гидка, нікчем¬ 
на людина мусить усе такою виявитися, без огляду на свою 
партійну чи там національну приналежність. 

«З цього боку Винниченка можна назвати дійним мист- 
цем, що творить краси ради, що лучить українське мистецтво 
із всесвітнім». 

Живучи в еміграції, Володимир Винниченко завжди ду¬ 
мав про долю свого народу і своїх земляків, які так само, як 
він, відірвані від України, тисячами були розкидані по різних 
країнах. Письменник намагався все таки залучити й їх до 
життя на Україні і з цією метою написав дуже цікаву брошу¬ 
ру «Поворот на Україну» (Львів—Пршібрам, 1926), в якій ви¬ 
словлював свій погляд на тогочасну Радянську Україну та за¬ 
кликав українських соціялістів-еміґрантів «вертатись на Ук¬ 
раїну й брати участь у праці й боротьбі за соціялістичний 
устрій» (стор. 13). За цю його «просовєтську» пропаганду Вин¬ 
ниченка обпльовувала вороже настроєна до Радянської Укра¬ 
їни частина української еміграції; під час публічних висту¬ 
пів письменника закидали тухлими яйцями. 

Винниченко прагнув своєю літературною творчістю слу¬ 
жити своєму народові і людству. В кінці брошури написано 
слова, що характеризують його як палкого патріота, як справ¬ 
жнього інтернаціоналіста, для якого ідеалом є вільна, не ско¬ 
вана і щаслива людина: 

«Мета (для поворотців на Україну. — М. М.), — писав 
він, — повинна бути все та сама, одна, єдина, незмінна: ціл¬ 
ковите соціяльне й національне визволення нашої нації, 
творення соборної самостійної й незалежної держави працю¬ 
ючого робітниче-селянського народу нашого. (Західня Україна, 
Закарпаття та Буковина тоді ще входили до складу інших 
держав. — М. М.). А цим самим служення визволенню всього 
працюючого, поневоленого, експлуатованого людства всіх на¬ 
родів і нашій землі, творенню загальнолюдських невмирущих 
цінностей. 

«Це — найвища, найкраща мета людини». 

Сподіваємося, цей невеличкий екскурс до письменниць¬ 
кої долі переконає читача в тому, що Винниченко, не зважа¬ 
ючи на всі свої помилки, як письменник заслуговує на сер¬ 
йозну увагу громадськости і що його літературна творчість 
повинна посісти належне місце не в історії української емі¬ 
грантської літератури, а в історії літератури українського на¬ 
роду, серед якого, в постійній боротьбі проти царату, він і 
написав свої кращі твори. 



Твори Тараса Шевченка 
в перекладах на Інші мови 

Богдан Кравців 


Про світову славу Т. Шевченка на радянській Україні 
і в Російській Федерації пишуть і говорять багато. До 150- 
річчя з дня його народження (1964) була видана в Києві Дер¬ 
жавним видавництвом художньої літератури під назвою «Сві¬ 
това велич Шевченка» велика тритомова збірка матеріалів 
про українського поета в літературній критиці України, Росії 
й інших країн світу. У третьому томі цієї збірки надрукова¬ 
ні, правда, дуже поскорочувано і з великими та частими ку¬ 
пюрами, оцінки Шевченкової творчости; здебільшого «вибра¬ 
ні», тільки такі, що «належать 'прогресивним діячам світу». 
Проте, немає в усіх цих трьох томах «Світової величі Шев¬ 
ченка» найважливішого: конкретних даних про (вагу Шевчен¬ 
ка у світових літературах, про те, скільки і які твори Шев¬ 
ченка перекладено на ту чи іншу мову, скільки книжкових 
видань перекладів з Шевченка в тій чи іншій країні появи¬ 
лося, яке місце їх перекладачів у літературі даних народів, 
який відгук знайшли їх переклади в чужоземній літературній 
критиці. 

Вичерпно докладної відповіді на всі ці питання не мо¬ 
жна знайти і в усій багатій кількісно радянській шевченко¬ 
знавчій літературі. Спробою відповісти на них, дати оігляд 
перекладів з Шевченка на різні мови світу був у деякій мірі 
збірник праць студентів Київського університету, виданий 1961 
року п. н. «Голос Шевченка над світом»; алеж він був на¬ 
друкований таким мізерним тиражем, що за кордон не по¬ 
трапив. Не згадуються здебільшого й надруковані в ньому 
статті в бібліографіях поточної шевченкіяни. Тільки вже ос¬ 
танніми роками, після 1964, почали появлятися деякі окремі 
монографії про Шевченка й інші національні літератури і 
друкуються то в «Радянському літературознавстві», то в збір¬ 
никах праць наукових шевченківських конференцій, то ов ін¬ 
ших виданнях інколи досить ґрунтовні огляди перекладів з 
Шевченка на окремі мови світу. 

Ще гірша справа з бібліографіями перекладів Шевчен- 
кових творів на чужі мови. Хоч як це дивне, але в СРСР — 
країні, що чваниться найбільшою пошаною й поширенням 
культу Т. Шевченка, ще й досі не опрацьовано й не видано 
повної бібліографії перекладів Шевченкових творів на інші 
мови світу, хоч би тільки в книжкових виданнях. Щобіль- 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоІека.ог^ 


43 


ше, треба підкреслити й такий парадокс, що, не зважаючи на 
всю декларативну прихильність російської науки до Шевчен¬ 
ка, в Радянському Союзі й досі не опубліковано повної бібліо¬ 
графії перекладів з Шевченка на російську мову, здійснених, 
починаючи з 1856 року аж по нинішній час. Не продовжено 
і не доповнено 14-сторінкового реєстру російських перекладів 
Шевченкових віршів М. Гербеля, що був надрукований у тре¬ 
тьому виданні зредаґованого ним «Кобзаря» ще 1876 року. 
Фраґментарним оглядом залишилася і праця А. Багрій «Т. Г. 
Шевченко в русских переводах», опублікована в Баку 1925 
року. Опрацьований М. Яшеком список «Кобзарів» і «Кобза- 
риків» в ориґіналах і в російських перекладах у показнику 
«До історії „Кобзаря”» («Червоний шлях», 1925, кн. З, стор. 
285—293) був обмежений своїм засягом, бо стосувався тільки 
видань під цими назвами. Найновішу, але знову ж тільки 
фраґментарну спробу бібліографії перекладів творів Шевчен¬ 
ка на російську мову дав радянський бібліограф Микола Баг- 
рич у показнику окремих видань творів Т. Шевченка за 1917— 
1963 роки, що був виданий Книжковою палатою УРСР у Хар¬ 
кові 1964 року. На 103-126 стор. Багрич зареєстрував 58 ви¬ 
дань російською мовою, опублікованих у 1918—63 роках. У 
цьому ж виданні М. Багрич подає попередній, тобто тимчасо¬ 
вий реєстр видань творів Т. Шевченка в перекладах на інші 
мови: 99 назв і 2 видання «Заповіту» різними мовами.* 

Не зважаючи на те, що твори Шевченка видано досі 
окремими книжками в перекладах на п’ятдесят дві мови, спро¬ 
бу їх зареєструвати здійснено тільки в трьох бібліографічних 
показниках. Найперший із них — солідна праця чеських укра¬ 
їністів Єви Велінської та Ореста Зілинського, видана 1962 ро¬ 
ку п. н. „Тагаз Зеусепко V сезке ки1шге сс («Тарас Шевченко в 
чеській культурі») заходами Слов’янської бібліотеки в Празі. 
Опрацьований ними показник охоплює 645 позицій — перек- 

- і 

* у передмові до свого показника М. Багрич згадує також 
«шістнадцятий том так званого (? ! — Б. Кр.) повного видання тво¬ 
рів Т. Шевченка, виданий у 1938 році за кордоном» (тобто видання 
Українського наукового інституту у Варшаві — Б. Кр.), який «мі¬ 
стить бібліографію творів поета, складену В. Дорошенком». Цю 
згадку супроводить він такими «зауваженнями»: «В цій бібліо¬ 
графії виявилась насамперед буржуазно-націоналістична концеп¬ 
ція автора. Показники Шевченкіяни, що часто друкуються в за¬ 
рубіжних буржуазно-націоналістичних виданнях, а також переви¬ 
дання раніше випущених мають на меті принизити досягнення 
радянського шевченкознавства, дезінформувати читачів». Так оці¬ 
нює сучасний радянський бібліограф одну з найґрунтовніших бі¬ 
бліографічних праць В. Дорошенка, що в першому виданні охоп¬ 
лювала всі першодруки й окремі видання Шевченкових творів за 
1840—1938 роки і в другому (Чікаґо, 1961) дала з важким трудом 
зібрані доповнення за 1939—61 роки, у той час як сам Багрич 
вилучає з свого показника всі видання Шевченкових творів, здій¬ 
снені не тільки на еміґрації, але й на західноукраїнських землях 
до 1939 року. 



44 


ладів 178 творів Шевченка, ов тому числі 15 окремих книжко¬ 
вих видань. Рік пізніше (1963) опубліковано у Тбілісі, у в-ві 
Академії наук Грузинської РСР, грузинською й російською 
мовою показник, складений А. Отаровою та Ц. Гендзехадзе, 
п. н. «Тарас Григорьевич Шевченко. Библиография произве- 
дений и литературьі о нем, опубликованньїх в Грузин». Рецен¬ 
зент цього видання, якого не пощастило нам роздобути, Г. Ш. 
Гозалішвілі інформував читачів «Радянського літературознав¬ 
ства» (за липень-серпень 1964, стор. 140), що в його першій 
частині реєструються переклади творів Шевченка на грузин¬ 
ську мову; у другій —- матеріяли про його життя і творчість 
грузинською та російською мовами, у третій — вірші, присвя¬ 
чені Шевченкові. Кількости опублікованих перекладів з Шев¬ 
ченка на грузинську мову Г. Ш. Гозалішвілі не подав. Третій 
бібліографічний показник п. н. «Т. Г. Шевченко мовами іта¬ 
лійською, іспанською, португальською та есперанто» був ви¬ 
даний ротапринтом у Львові 1968 року (тиражем у 700 примір¬ 
ників) Львівською державною науковою бібліотекою в опра¬ 
цюванні М. М. Греська та Н. М. Андріянової (переклади на мо¬ 
ву есперанто). У передмові сказано, що при складанні показ¬ 
ника використано 15 том повного видання УНІ у Варшаві (1938) 
та складену мною антологію «Шевченкове слово і слава» у 
в-ві М. Денисюка в Чікаґо (1964), як також фонди львівських, 
київських і московських бібліотек. Бібліографія перекладів із 
зазначених у назві показника мов (крім еспанської, також 
катальонської та мови ґаллеґо) опрацьована дуже докладно, 
найповніше з усіх дотеперішніх оглядів і показників. З пре¬ 
сових повідомлень відомо, що М. М. Гресько опрацював і ви¬ 
дав показник «Т. Г. Шевченко в німецьких перекладах і кри¬ 
тиці (1843—1917)» і працює над складанням подібного показ¬ 
ника перекладів французькою мовою. 

Реєстр окремих видань перекладів творів Шевченка на 
інші мови за 1960—64 роки поданий на стор. 10—14 у показ¬ 
нику «Т. Г. Шевченко. Бібліографія ювілейної літератури. 
1960—1964», що його склав відомий радянський бібліограф 
Федір Кузьмич Сарана (видання Центральної наукової бібліо¬ 
теки АН УРСР, Київ, 1968, 623 стор.). 

Окремої антології перекладів творів Шевченка на інші 
мови на Україні досі не опубліковано. Видано тільки чотирма 
виданнями Шевченків «Заповіт» мовами народів світу — 13 
мовами (1957), 43 мовами (1960 і 1961) та 55 мовами (1964). 

Не багато зроблено для дослідження й фіксації та ре¬ 
єстрування перекладів з Шевченка та писань про нього чу¬ 
жими мовами також на еміґрації, де в цьому відношенні, зок¬ 
рема, якщо йде про західні мови, не раз куди кращі можли¬ 
вості, як у самій Україні. Журнали й часописи, збірники, що 
в них були друковані твори Шевченка в різних країнах за- 
хіднього світу, приступні сьогодні не тільки в більших біблі¬ 
отеках Европи, але і в США та Канаді. Багато приступніші. 
також технічні засоби: фотостати, зираксові копії тощо. 

сїї§ііі2ес1 Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 


Все ж таки дещо з цього погляду зроблено. У рамках 
повного видання творів Т. Шевченка, реалізованого Україн¬ 
ським науковим інститутам у Варшаві, був виданий 1936 ро¬ 
ку як 14 том збірник перекладів з Шевченка на польську мо¬ 
ву за редакцією Б. Лепкого і П. Зайцева і в 1938 році 15 то¬ 
мом — антологія «Шевченко в чужих мовах», за редакцією 
Р. Смаль-Стоцького. В обох цих томах були надруковані зраз¬ 
ки перекладів творів Шевченка на 22 мови і подані дані про 
переклади на 8 інших мов овіту, разом на ЗО мов світу. І Шев¬ 
ченко польською мовою в 14 томі, і окремі вибори перекладів 
з різних мов у 15 томі варшавського видання були попере¬ 
джені ґрунтовними, як на той час, статтями українських і чу¬ 
жоземних авторів про переклади творів Шевченка в літера¬ 
турі даного народу чи групи мов. 

Обидва названі томи лягли в основу антології перекла¬ 
дів з Шевченка чужими мовами, включеної як 12 том у 14-то- 
мове, уже завершене й доповнене до 150-ліття з дня народжен¬ 
ня Т. Шевченка в 1964 році перевидання М. Денисюка. Окре¬ 
мим книжковим виданням появилася ця антологія під назвою 
«Шевченкове слово і слава» 1964, за редакцією автора цього 
огляду. Для вступної й супровідних статтей у ній були вико¬ 
ристані багаті матеріяли, зібрані авторами статтей для вар¬ 
шавського видання, як також приступні в той час нові і ра- 
рянські й еміґраційні видання, бібліографічні показники й 
огляди. У порівнянні до обох томів 1936—38 років в антоло¬ 
гії 1964 року опубліковано зразки перекладів з Шевченка на 
29 мов світу і дані про переклади на 23 інші мови, разом на 
52 мови, тобто на двадцять дві мови більше, ніж в обох томах 
варшавського видання. 

Ювілейні 1961 і 1964 шевченківські роки принесли ще 
декілька видань загального, антологічного характеру. За ре¬ 
дакцією Ю. Луцького була видана 1961 року у Мюнхені в-вом 
«Молоде життя» збірка перекладів з Шевченка англійською, 
французькою та німецькою мовами в перекладах різних авто¬ 
рів. На основі виданих у Києві збірочок з перекладами «За¬ 
повіту» Шевченка появилася з деякими доповненнями у в-ві 
Ю. Середяка в Буенос-Айресі 1964 року збірка «Заповіт» з 
оригіналом та перекладом «Заповіту» на 45 мов. 

Мало зроблено на еміграції для бібліографічного охоп¬ 
лення перекладів з Шевченка на чужі мови, бодай у книжко¬ 
вих виданнях. Поза бібліографічними довідками в супровід¬ 
них статтях антології «Шевченкове слово і слава» не опублі¬ 
ковано жодного, бодай попереднього показника. Не брав до 
уваги перекладів з Шевченка В. Дорошенко у «Покажчику ви¬ 
дань Шевченкових творів» (Чікаґо, 1961). З російських видань 
він реєстрував тільки ті, в яких були вміщені оригінальні тво¬ 
ри Шевченка російською мовою. Деякі матеріяли до цієї теми 
можна знайти в каталогах шевченкіани Л. Бачинського, А, 
Жуковського, Баварської державної бібліотеки у Мюнхені. 



У нинішньому огляді на основі даних, встановлених в 
в антології «Шевченкове слово і слава», і зібраних додатко¬ 
во довідок про видання перекладів з Шевченка в західньому 
світі за останні сім років (1962—68), як також з використан¬ 
ням публікованих востаннє, доведених до кінця 1964 року, бі¬ 
бліографічних реєстрів в УРСР, ми хотіли б підвести підсумки 
перекладної шевченкіяни в усьому світі, встановити її сьогод¬ 
нішній стан і досягнення. Перегляд перекладів подаємо за 
мовами, в їх поазбучній послідовності, не поділяючи мов на 
світові чи не-світові, великі чи малі. 

1. Абхазькою мовою видано в Сухумі дві книжки: «Зі¬ 
брання творів» 1939 та «Вірші і поеми» 1964 року. 

2. Адигейською мовою була видана в Майкопі ще 1939 
року одна збірка «Вірші та поеми». 

3. Шевченкіяна азербайджанською мовою нараховує 
шість виданих у Баку книжок: «Кобзар» — 1934 і 1964, «Ви¬ 
брані твори» (два видання 1939 року й одне 1951), поеми 
«Причинна. Катерина. Дарі» 1960 року. 

4. Алтайською вийшли «Поезії» в Горно-Алтайському 
1961 року. 

5. Англійською мовою опубліковано, починаючи з 1911 
року, від виходу збірки перекладів Е. Л. Войніч «Шість лірич¬ 
них віршів ...» у Лондоні, вісім книжок: «Кобзар України» 
А. Дж. Гантера у Вінніпеґу 1922 (2 вид. 1961), «Вибрані вірші» 
(у перекладі К. А. Меннінґа) в Джерсі-Сіті 1945, «Вибрані тво¬ 
ри» (у перекладі Дж. Віра) в Торонто 1961, «Катерина» (у пе¬ 
рекладі М. Скрипник) у Торонто 1960, «Пісня з темряви» (у пе¬ 
рекладі Віри Річ) у Лондоні 1961, вибір «Шевченкові думи і пі¬ 
сні» в Джерсі-Сіті 1961, «Поетичні твори Тараса Шевченка — 
Кобзар » (у перекладі В. Г. Андрусишина і В. Кірконелла, най¬ 
краще й найповніше видання з усієї дотеперішньої Шевченкія¬ 
ни англійською мовою) у Вінніпегу 1964 та «Вибрані твори» (у 
перекладі Г. Маршалла, Дж. Віра й ін.) у Москві 1964 року. 
Досить об’єктивний критичний огляд цих перекладів поданий 
у статті: О. Жомнір, «Із спостережень над новими англійськи¬ 
ми перекладами із ’Кобзаря’» (Збірник праць п’ятнадцятої на¬ 
укової Шевченківської конференції, К. 1968). 

6. Переклади балкарською мовою разом з віршами бал¬ 
карських поетів про Шевченка були видані в Нальчику ще 
1939 року п. н. «Вибрані твори». 

7. Башкирською вийшли двома виданнями в Уфі «Вір¬ 
ші» 1939 і 1961 (у перекладі X. Бікколова). 

8. Переклад повного Шевченкового «Кобзаря» білору¬ 
ською мовою за редакцією поетів Я. Купали та Я. Коласа був 
виданий у Мєнську двома виданнями 1939 і 1952 року. Крім 
того, були видані ще 4 книжки перекладів: «Наймичка» (у пе¬ 
рекладі М. Крапіви) 1940, «Вибрані твори» 1941, «Вибрані вірші 
та поеми» 1948 і «Катерина» (у перекладі Я. Купали) 1964 року. 

сІі§Ш2Єс1 Ьу икгЬіЬ1іоІека.ог§ 



47 


9. Болгарською мовою появилося шість окремих книж¬ 
кових видань, з того числа два — «Вибрані твори» й «Худож¬ 
ник» (обидва в перекладі К. Кюлявкова) в Києві 1939 та чо¬ 
тири видання в Софії: «Вибрані вірші» (у перекладі К. Кюляв- 
коїва) 1949, «Вибрані твори» (у перекладі Д. Методієва) 1956 і 
в його ж перекладі «Вибрані твори в двох томах» 1960 і 1964 
року. 

10. Бурятською мовою «Вірші та поеми» були видані в 
Улан-Уде ще 1939 року. 

11. «Кобзар» вірменською мовою мав три видання в Ері- 
вані 1939, 1954 і 1961 — усі в перекладі Г. Саряна. В його ж 
перекладі вийшли окремим виданням «Поеми» 1964 року. 

12. Шевченкіяна грузинською мовою нараховує одинад¬ 
цять виданих у Тбілісі книжок: «Катерина» (у перекладі С. 
Чіковані) 1936, «Вірші та поеми», «Кавказ», «Сон» — усі три 
1937, «Гайдамаки» 1938, «Вірші і поеми» 1939 і 1952, «Поеми» 
1939, «Вибране» 1961, «Художник» (у перекладі Е. Гоголашвілі) 

1964 і «Чотири поеми: Кавказ. Тополя. Тарасова ніч. Великий 
льох» 1964 року (про бібліографію перекладів з Шевченка на 
грузинську мову — див. вище). 

13. Переклади з Шевченка еспанською мовою були ви¬ 
дані окремим книжковим 496-сторінковим виданням не в Ес- 
панії, а в Москві 1964 року. У книзі надруковані 42 поетичні 
і 4 прозові і драматичні твори Шевченка, здійснені 12 перек¬ 
ладачами. (Докладний зміст видання поданий у показнику М. 
М. Греська, стор. 28-29). У Буенос-Айресі (Арґентіна) того ж 
року видано розкішним виданням (200 нумерованих примір¬ 
ників) «Заповіт» Шевченка. 

14. Міжнародною мовою есперанто видано поему «Ка¬ 
терина» у Станиславові-Коломиї 1922 року. 

15. Естонською мовою були видані в Талліні «Повісті» 
1955 та «Кобзар» 1961 року. 

17. У перекладі на єврейську мову вийшли твори Шев¬ 
ченка на Україні, в Радянському Союзі, здебільшого у видан¬ 
ні т. зв. Укрдержнацменвидаву тільки в 1937-39 роках п’ятьма 
виданнями (всі в перекладі Д. Гофштейна): «Збірник для дітей» 
у Харкові 1937, «Вибрані поезії» у Москві 1939, «Вибрані тво¬ 
ри» в Києві 1939, «Поезії» в Одесі-Харкові 1939, «Мандрівка з 
приємністю та й не без моралі» в Києві 1939 року. З того часу 
нових видань перекладів з Шевченка єврейською мовою немає. 
Про видання перекладів творів Шевченка мовою івріт в Ізраїлі 

1965 року ближчих даних немає. 

17. Інгуською моївою в Грозному був /Виданий малий 
«Кобзар» 1940 року. 

18. Італійська мова репрезентована не здійсненим ви¬ 
данням вибраних творів Шевченка в перекладах Млади Ли- 
повецької і Чезаре Меано, що була готова до друку 1926 року 
і не вийшла через економічну кризу. Коректурний примірник 



48 


цієї книжки зберігався в бібліотеці НТШ у Львові. Виправле¬ 
ним і доповненим виданням ця книжка перекладів з Шевченка 
вийшла в Мілані 1942 року п. н. «Всеусепко Тагаз. ЬігісЬе 
Цсгаіпе». Про приготовлювану з початку 1960-их років книжку 
перекладів італійського славіста Етторе льо Ґатто відомо¬ 
стей немає. 

19. Кабардинською мовою була видана ще 1939 року в 
Нальчику книжечка вибраних віршів Шевченка. 

20. Казахською мовою вийшло п’ять книжок, усі в Ал- 
ма^Ата: «Кобзар» 1935, «Поеми» 1939, і трьома виданнями 
«Вибрані твори» 1954, 1961, 1964 року. 

21. Калмицькою мовою опубліковано двома виданнями 
«Поезії» — 1939 і 1964 року в Елісті. 

22. Каракалпацькою мовою видано в Нукусі 1965 року 
«Вибрані твори». 

23. Киргизькою видано у Фрунзе три книжки: «Кобзар» 
1939, «Вірші та поеми» 1954 і «Поеми і вірші» 1964 року. 

24. У перекладі на корейську мову видано не в Кореї, 
а в Москві 1959 року повісті «Художник. Наймичка». 

25. Латиською мовою появилися в Ризі три книжки: 
двома виданнями «Вибране» 1951 і 1954 і «Гайдамаки» (в пе¬ 
рекладі Я. Плаудіса) 1964 року. 

26. Литовською мовою ще до першої світової війни була 
видана в Сейнас 1912 року книжечка перекладів Людаса Ґіри 
п. н. «Вінок віршів Тараса Шевченка». Після другої світової 
війни у Вільнюсі видано три книжки: «Поезії» 1951, «Вірші» 
1955, «Кобзар» 1966 року. 

27. Марійською (лугово-східньою) мовою видано ще 1939 
року в Йошкар-Ола невеликий «Збірник поезій». 

28. У перекладі на молдавську мову видано 4 книжки: 
двома виданнями «Вибрані твори» в Тирасполі 1939 і в Киши- 
неві 1951, «Поезії» 1959 та «Вибране» 1961 року. 

21. Мордовсько-ерзя і мордовсько-мокша мовами видано 
в столиці Мордовії Саранську дві книжки «Кобзар» та «Вірші 
і поеми» — обидві 1940 року. 

30. Німецькою мовою були видані окремими книжками 
твори Шевченка ще до 1914 року: 2 зошити «Вибраних віршів 
Шевченка» (у перекладі С. Шпойнаровського) в Чернівцях 
1904-06 і «Вибрані поезії» (у перекладі Юлії Вірґінії) в Ляйп- 
ціґу 1911 року. У 1951 році вийшли «Гайдамаки й інші поетич¬ 
ні твори» (у перекладі Е. Вайнерта) у Східньому Берліні. Поза 
Німеччиною, в Радянському Союзі, були опубліковані ще 4 
книжки: «Вибрані твори» й «Художник» — обидві в Києві у 
виданні Укрдержнацменвидаву 1939 року, «Кобзар» у 2 томах 
у Москві 1951 і «Кобзар» у Москві 1962 року. 

31. Осетинською (чи точніше — дигорським діялектом 
осетинської мови) видано 4 книжки: «Вибрані вірші та поеми» 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬ1іоі;ека.ог§ 



у Цхінвалі 1939, «Твори» в Дзауджикау 1951, «Вибране» у 
Цхінвалі 1954 і «Твори» в Орджонікідзе 1954 року. 

32. Перші переклади з Шевченка на польську мову були 
здійснені Л. Совінським 1861 року й видані згодом двома кни¬ 
жечками в бібліотеці «Мруфка» 1883 року у Львові. У 1862 
році появилася в Києві збірка віршів Шевченка в перекладі А. 
Ґожалчинського. Рік пізніше (1863) був виданий у Вільнюсі 
«Кобзар Тараса Шевченка» в перекладі В. Сирокомлі, перед¬ 
рукований згодом у Львові 1883 року. Тридцять літ пізніше 
(1913) вийшла у Львові збірка «Вибрані вірші» (у перекладі С. 
Твердохліба). У 1921 році у Варшаві була видана «Збірка виб¬ 
раних поезій» за редакцією М. Вороного, у 1930 році «Три по¬ 
еми» (у перекладі Е. Виломовського) і 1931 року у в-ві ЛіМ 
в УРСР вийшли 276-сторінковою книжкою «Вибрані твори» за 
редакцією В. Гнатюка (у перекладах В. Сирокомлі, Л. Совін- 
єького, А. Ґожалчинського, С. Твердохліба й ін.). Найповнішою 
збіркою перекладів з Шевченка польською мовою був 14 том 
повного видання творів Т. Шевченка Українського наукового 
інституту у Варшаві за ред. Б. Лепкого із 106 поетичними 
творами Шевченка в перекладі видатних українських і поль¬ 
ських поетів і перекладачів. Вийшов цей том також окремим 
{виданням п. н. «Поезії» за редакцією і з доповненнями П. Зай¬ 
цева, зокрема з його ґрунтовною статтею про «Польські перек¬ 
лади з Шевченка». Після війни, вже в народно-демократичній 
Польщі була видана у Варшаві 1955 року збірка «Вибрані 
твори», за редакцією В. Слободніка з 86 перекладами давніших 
і нових польських перекладачів, за винятком «буржуазно-на¬ 
ціоналістичних» (Б. Лепкий, К. Вєржинський та ін.). Перед тим 
(1952) у Кракові видано «Журнал» Шевченка. Крім названих 
десяти книжок, була в Польщі ще одинадцята — збірка прозо¬ 
вих творів Шевченка, але її, на жаль, нам не довелося бачити. 

33. Португальською мовою була видана 1936 року в Ку- 
рітібі (Бразілія) невелика збірка перекладів С. Калинця п. н. 
«Тарас Шевченко, його життя і твори». 

34. Найчисленнішу групу книжкових видань перекладів 
з Шевченка опубліковано російською мовою. Повного реєстру 
цих видань досі не складено. Першим книжковим виданням 
був «Кобзарь» в упорядкуванні і частинно з перекладами М. 
Гербеля 1860 року їв Петербурзі, перевиданий згодом 1869, 1876 
і 1905. Далі слідували інші видання, між ними чотири «Коб¬ 
зарі» (1886, 1900, 1906 й 1911), за редакцією І. Бєлоусова. У 1911 
році була видана в Петербурзі найкраща якісно збірка перек¬ 
ладів з Шевченка (усіх 198) за редакцією М. Славинського й А. 
Колтоновського. У загальному, до 1917 року включно, було 
яких 25 окремих видань російських перекладів з Шевченка. 
У 1918-63 роках (за реєстром М. Багрича) опубліковано росій¬ 
ською мовою 58 окремих книжкових видань, у тому числі 23 
в самому тільки 1939 році, у 125-річчя з дня народження Т. 
Шевченка. У 1964 році вийшло 8 видань перекладів з Шев- 



50 


ченка російською мовою. Найважливіші між російськими ви¬ 
даннями радянського часу: «Кобзарь» 1934, виданий у Ленін¬ 
граді, за редакцією і з перекладами Ф. Сологуба, і п’ятитомні 
видання «Собрание сочинений» за редакцією М. Рильського 
й М. Ушакова 1948-49, 1955-1956 та 1964-1965. Кількість усіх 
окремих книжкових видань російською мовою можна класти 
на яких 80 назв. 

35. Румунською мовою були видані в Букарешті три 
книжкові видання: два п. н. «Кобзар» 1952 (у перекладах В. 
Тульбуре та В. Кордуна) і 1957 (у перекладі самого В. Тульбу- 
ре) та «Тарас Шевченко» (як 24 том серії «Найкращі поезії» з 
перекладами В. Тульбуре) 1960 року. 

36. Словацькою мовою видано збірку «Думи мої» в пе¬ 
рекладі Ю. Кокавця у Братіславі 1959 року в рамцях запля- 
нованого 3-томового видання творів Шевченка. 

37. Словінська мова представлена тільки двома томи¬ 
ками «Кобзаря», виданого 1907-08 у Любляні в перекладі свящ. 
Йосифа Абрама. Новий вибір Шевченкових поезій у перек¬ 
ладі письменника Радо Бордона п. н. «Буйний вітер» друку¬ 
ється в Маріборському видавництві «Обзор’я». 

38. Таджицькою мовою видано 4 книжки усі в Душанбе: 
двома виданнями «Збірка поезій» 1940 і 1954, «Заповіт» 1961 і 
«Перлина великої річки» (поезії й поеми) 1964 року. 

39. Татарською мовою, в тому числі і кримсько-татар¬ 
ською і мовою надволзьких татар, видано три книжки: «Ви¬ 
брані поезії» в Сімферополі 1940 і двома виданнями «Коб¬ 
зар» у Казані — 1939 і 1953 року. 

40. Тувинською мовою появилася тільки збірка поезій 
«Сон» у Кізилі 1964 року. 

41. Туркменською мовою було шість книжок, виданих 
в Ашхабаді: «Кобзар» 1939, «Катерина» (у перекладі Ч. Аши- 
рова) 1952, «Наймичка» (у перекладі Б. Сейтакона) 1953, «Вірші 
і поеми» (у перекладі Ч. Аширова і Б. Солтанніязова) 1954 
і 1961 та «Твори» 1956 року. 

42. Угорська мова репрезентована 4 виданнями: «Коб¬ 
зар» (у перекладі А. Гідаша), виданий у Києві-Ужгороді 1951 
і три видання «Кобзаря» в Будапешті 1951 року (у перекладі 
А. Гідаша й Ш. Вереша), 1953 (у перекладі Ш. Вереша) та 1961 
(найновіше, з перекладами, що їх робили різні угорські перек¬ 
ладачі протягом останнього півсторіччя, в тому числі також 
із 10 різними перекладами «Заповіту»). 

43. Удмуртською мовою видано в Іжевську дві книжки: 
«Вибрані твори» 1948 та «Вірші і поеми» 1951 року. 

44. Видань перекладів узбецькою мовою було шість, усі 
в Ташкенті: «Кобзар» 1939 і 1954, «Катерина» (у перекладі Н. 
Охундія) 1948 і 1964, «Вибране» в 2 томах 1959 і «Думи мої, 
думи мої . ..» 1962 року. 

сіі^Шгед Ьу икгЬіЬ1іоІека.ог§ 



45. Уймурською мовою в Алма-Аті видано дві книжки 51 

— «Кобзар» 1939 та «Наймичка» 1949 року. 

46. Переклади з Шевченка фінською мовою були ви¬ 
дані п. н. «Вірші» у Петрозаводську 1954 року. 

47. Французькою мовою, поминаючи різні збірні видання 
з більшими чи меншими циклами Шевченкових поезій, була 
видана в Парижі 1964 року заходом радянських кіл у серії 
Юнеско «Поети сучасности» (з статтею М. Рильського й А. 

Дейча) збірка творів Т. Шевечнка в перекладі Є. Ґійєвіка. 

48. Хорватська мова представлена й далі тільки перек¬ 
ладами Авґуста Хаірамбашіча, що були видані окремою збір¬ 
кою п. н. «Тарас Шевченко» в Загребі 1887 року. 

49. Чеською мовою зареєстровано в показнику Є. Велін- 
ської та О. Зілинського 15 окремих книжкових публікацій: 

«Вибір віршів» (у перекладі Р. Єсенської) Прага, 1900; три ви¬ 
дання «Івана Гуса» (у перекладі Фр. Тіхого), Жіжков і Прага, 

1918, 1919 і 1922; уривки з віршів Шевченка (у перекладі П. 
Кржічки), Прага, 1919-20; «Було колись в Україні» з 45 перек¬ 
ладами різних перекладачів, Прага, 1946; «Художник» (у пе¬ 
рекладі Б. Пашкової), Прага, 1950; «Тарас Шевченко. Вибір 
з творів найбільшого поета і іпробудника України» з перекла¬ 
дами різних авторів, Прага, 1951; «Гайдамаки» (у перекладі М. 

Яріша), Прага, 1951; «Кобзар» (у перекладі 3. Берґрової-Вов- 
сової), Прага, 1953; «Назар Стодоля» (у перекладі М. Мел^ 
ланової і В. Лібовіцького), Прага, 1955; ця ж драма у перек¬ 
ладі Г. Будінової, Прага, 1958; «Гайдамаки» (у перекладі 3. 
Берґрової), Прага, 1961; «У тому раї на землі» (у перекладі 3. 
Берґрової), Прага, 1961; «Думи мої і мрії», 79 віршів (у перек¬ 
ладі 3. Берґрової), Прага, 1961. 

50. Чеченською мовою був виданий ще 1939 року у Гроз¬ 
ному «Кобзар». 

51. Чуваською мовою видано три книжки: «Кобзар» дво¬ 
ма виданнями в Чебоксарах 1939 і 1954 та «Вибране», там та¬ 
ки, 1964 року. 

52. Якутською мовою видано одну книжку «Вибране» в 
Якутську 1951 року. 

Разом, згідно з наведеними даними, твори Шевченка 
виходили окремими книжками перекладів на 52 мови світу. 

Усіх книжкових видань, за нашим підрахунком, було 253, у 
тому числі вісім антологій. 

Крім названих мов, твори Шевченка, головне поетичні, 
між ними зокрема «Заповіт», були перекладені ще такими мо¬ 
вами: албанською, бенґальською, в'єтнамською, новогрецькою 
(точніше — мовою греків Донбасу), евенською, карачаївською, 
китайською, комі, курдською, монгольською, ненецькою, сер- 
бо-лужицькою, сербською, турецькою, фламандською, хакась¬ 
кою, шведською і японською (разом 18 мовами), не врахову¬ 
ючи сюди таких мов, як катольонська чи ґаллеґо. 



У загальному, в порівнянні до встановлених нами 1964 
року 52 мов, на які вже перекладено твори Шевченка, цю 
кількість можна збільшити сьогодні до 70 чи 72. 

Такий фактичний стан з перекладною шевченкіаною у 
світі. Наведені нами дані з’ясовують подекуди два перші з 
запропонованих на початку огляду аспектів: на які мови пе¬ 
рекладено твори Шевченка і кількість книжкових видань 
різними мовами світу. Два дальші аспекти чи питання: яке 
місце посідали чи посідають перекладачі творів Шевченка 
в літературах інших народів і який відгук знайшли перекла¬ 
ди з Шевченка в чужоземній літературній критиці, — вима¬ 
гають окремих, ґрунтовніших досліджень. Так само цілком ок¬ 
ремих студій, доброго знання літератури й мови кожного з на¬ 
родів вимагають питання мистецької вартосте зроблених для 
них власними чи сторонніми авторами перекладів з далекого й 
екзотичного в їх уяві українського поета. 


с1і§іії2ес1 Ьу икгЬіЬ1іоі:ека.ог§ 



Пересунення функцій 
українського мистецтва 

Яків Гпіздовський 


Умови нашої, передусім найновішої історії, на яких тут 
не будемо ближче зупинятися, спрямували наше мистецтво 
у специфічному напрямі. Вони поширили його засяг, його цілі, 
а мистця наділили додатковими, часто позамистецькими 
функціями. Таке поширення з ас яг у і цілей нашого мистецтва 
спрямувало йото у дещо відмінному від мистецтва інших се¬ 
редовищ напрямі. Ми свідомі цієї відмінности, хоч не завжди 
свідомі її 'причин і її значення. Цю відмінність часто в нас 
вважають за знак відрубности нашого мистецтва. Але є го¬ 
лоси, що цю відмінність розцінюють реалістично і без ілю¬ 
зій, вияснюючи її відмінністю наших умов. 

Але зумовлене обставинами мистецтво в свою чергу са¬ 
мо творить обставини, до яких мистець знов пристроює свою 
творчість і тим самим знову творить обставини і заворожене 
коло, в якому наш мистець тупцює вже віддавна, і є багато 
ознак, що він не так скоро перестане тупцювати. 

Кожному ясно, що функція письменника — писати 
книжки. І на цьому можна б поставити крапку. І коли б пи¬ 
сьменник, крім сумлінного виконування своїх обов’язків, не 
робив нічого іншого, то цього з нього зовсім вистачало б і він 
не мав би підстав закидати собі, що він споживає задармо 
хліб. Але в нас цього не досить. Від українського письмен¬ 
ника вимагають не тільки писати книжки, він має сам їх ви¬ 
давати, сам їх розцінювати і сам їх проіпаґувати. І він це ро¬ 
бить. А образотворчий мистець, як уже сама пречудова, орна¬ 
ментальна назва про це виразно говорить, мав би твюрити 
образи. Але для нашого суспільства, а часто і для самого 
мистця цього також не вистачає. Прищепилося, що крім того 
він має ще трудитися над організацією мистецького життя, 
має уряджувати виставки, їх публічно обговорювати і про них 
писати рецензії. Чи можна дивуватися, коли він пише про 
них суб’єктивно, бо як інакше він може про них писати? 

Суб’єктивізм — це сила сама собою невтральна, її на¬ 
слідки залежні від напряму, в якому вона спрямована. У ми¬ 
стецтві суб’єктивізм є позитивною силою, він є динамічним 
мотором і джерелом оригінальної творчости. Але коли суб’єк¬ 
тивізм, наприклад, перебирає на себе функцію об’єктивного 
судді, тоді він сліпий, не добачає і не керується найбільш 
основними, загальноприйнятими нормами міжлюдських вза¬ 
ємин. 



54 Функція мистця — творити. Оцінювати мистецтво, 

врешті, уряджувати виставки, закладати ґалерії і будувати 
музеї — це вже справа кого іншого. Мистець, очевидно, мо¬ 
же уділяти час котрійсь з цих ділянок, але він мусить позбу¬ 
тися ілюзії, що від того його вклад у мистецтво значно збіль¬ 
шується. Радше навпаки. 

Також не виправдує мистців, коли вони пишуть рецен¬ 
зії, мовляв, тому що немає кому їх писати. Можливо, що й 
немає в нас критики під теперішню пору якраз тому, що ми¬ 
стець вперто моститься на місце критика. 

Часто доводиться зустрічатися з такою думкою: коли б 
у наших умовах (що за настирливе слово, що безнастанно 
підсувається іпід іперо) мистці самі не улаштовували виставок 
і самі про них не писали, тоді в нашому мистецькому житті 
взагалі нічого не діялося б. Немає певности, чи так дійсно 
було б, але з певністю можна сказати, що тоді не було б ілю¬ 
зій. Чи це вже не досягнення? 

Є випадки, коли практикуючий мистець переходить у 
ділянку критики. Композитор Берліоз був чи не найкращим 
музичним критиком усіх часів. Так само ХПуман. Подібне 
можна сказати про Кулеріджа, Аполлінера, Івана Франка. Але 
тут мова не про виняткових мистців, що змогли поєднати не- 
поєднальне і проявити себе з рівною силою у кількох ділян¬ 
ках, а про закорінену в нас суспільну, освітню, а часом на¬ 
віть пропаґандивну мотивацію переходу границь професій, 
яка більш обнизила рівень нашого мистецтва, ніж спричини¬ 
лася до розвитку споріднених ділянок нашої критики. Тіль¬ 
ки в дуже виняткових випадках можна родити і рівночасно 
бути повитухою. 

Це не значить, що мистець мав би стояти поза суспіль¬ 
ством. Якраз навіпаки. Він має з найбільшою увагою і з най¬ 
більшим зосередженням прислухатися до його живчика, але 
серед гамору і метушні утилітарної щоденщини, хоч як ча¬ 
сом потрібної, ледве чи він його може почути. 

Це також не означає, що мистець не має сходити з сло- 
новокіоної вежі своєї професії і не має забирати голосу в гро¬ 
мадських справах, бо, врешті, й професії зазублюються і пе¬ 
ретинаються. Але коли письменник чи мистець, може, навіть 
у добрій вірі, пише неукрито прихильну рецензію на твір сво¬ 
го приятеля чи так само неукрито нищівну на твір мистця, 
що не є його приятелем, або просто тому, що він як мистець 
випадково сильніший, ніж рецензент, то це важко вважати за 
забирання голосу у громадських справах. 

Хтось скаже, що це звичайний вияв суб’єктивізму, на 
якому, як на дрібній оправі, не варто зупинятися. Але коли 
мистець публічно висловлює свою думку про другого мистця 
і коли він організований, а до того у сильно організованому 
суспільстві, для якого він виконує функцію експерта, тоді це 
вже не дрібниця. Його приватна і особиста думка є тоді офі¬ 
ційним вироком суду, перед яким він сам як суддя є, оче¬ 
видно, імунний. Така висловлена думка може не тільки знач- 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§; 



но утруднити кар’єру другого мистця, але може й не допу¬ 
стити нової думки, як також створити такі умови, в яких 
мистець, часом з безвихіддя, може спокуситися пристосувати 
свою творчість до вже існуючих і визнаних стандартів. А ще, 
може, гірше того, може витворитися немов би з домовлення 
взаємно протективна мовчанка. Така мовчанка, яку вже від 
деякого часу можна помітити у літературно-мистецькому жит¬ 
ті еміграції, здатна більш придушити нашу творчу думку, 
ніж багато непригожих обставин, на які ми так часто нарі¬ 
каємо і якими намагаємося виправдувати наші недомагання 
і наші невдачі. 

Отже з позірно невинного пересунення функцій у ми¬ 
стецтві, немов у складній машині, може прийти до забурення 
і до неочікуваних та небажаних наслідків. 

Тут хтось може прийти до песимістичних, навіть фата¬ 
лістичних висновків. І з подібними думками можна дійсно 
зустрітися, мовляв: так є тільки в нас і професійна нетерпи¬ 
мість є наша виключна спеціальність. Немає нічого дальшо¬ 
го від правди. Так є не тільки в нас. Так є всюди. Це звичай¬ 
ний вислів людського егоїзму і професійного самозбереження, 
які часто проявляються в інших середовищах, може, й у да¬ 
леко більш драстичних формах, ніж у нас, хоч би тому, що 
там часто більше діється у мистецтві. Різниця між -нашим 
егоїзмом і егоїзмом інших тільки в тому, що деінде він на¬ 
зивається своїм власним ім’ям. Наш особистий професійний 
егоїзм ховається за плечі спільноти. І тут нічого дивного. Бо 
коли ми поширили функції мистця на громадські і виховні, 
він має повну підставу виправдувати й обороняти себе ти¬ 
ми ж самими аргументами. Нормально професійний егоїзм 
видний і з ним можна боротися. У нас не тільки не можна 
з ним боротися, в нас не можна його бачити, не можна його 
навіть називати. Бо офіційно його й нема. Він схований за 
спільноту, за обов’язок, за солідарність і за патріотизм. Ко¬ 
ли б хтось у нас спокусився на боротьбу з особистим его¬ 
їзмом, він мусить бути приготований на боротьбу з спільно¬ 
тою, з патріотизмом і тим самим засудити себе на програш. 

З поширенням функцій і засягу мистецтва, наш мистець 
звик думати суспільно і виступати громадою. Індивідуальні 
виступи, з якими пов’язана особиста відповідальність, у нас 
не в моді. Тому, наприклад, не існує індивідуальна невдача, 
не існує, очевидно, перемога. Невдачі далеко зручніше пере¬ 
кинути на спільноту і їх колективно вияснити. У нас часто 
особисті невдачі вияснюються навіть змовою проти спільноти. 
Український мистець, передусім у великих світових мистець¬ 
ких центрах, очевидно, живе не серед ягнят, але й інші сві¬ 
тові мистці не живуть серед ягнят, ми й самі для себе часто 
не є ягнятами. 

З поширенням функцій нашого мистецтва поширилися 
також цілі наших мистецьких улаштувань. Мистецькі мір¬ 
кування перестали бути домінантними. А коли ці улаштуван¬ 
ня, їв наслідок поширення функцій самого мистця, почав ор- 



56 тонізувати .практикуючий мистець, то до них доскочили ще й 
додаткові міркування, які не підносять ні поз ему наших 
улаштувань, ні самого мистецтва. І тому наші виставки, коли 
їх міряти чисто мистецькою міркою, часто незрозуміло нерів¬ 
ні. Міркування 'при доборі експонатів виставок образотворчо¬ 
го мистецтва є часто позамистецькі, бо й сама мета цих ви¬ 
ставок у великій мірі позамистецька. Тут мова не про пока¬ 
зи т. і зв. народної творчости, які влаштовують наші пані і на 
яких часто є стільки вишиваних подушок, що ці виставки 
нагадують гарем. Але наші виставки образотворчого мистец¬ 
тва з правила також перевантажені, бо їх перша мета не се¬ 
лективна якість, а показ широкої участи мистців у нашому 
культурному процесі. Перевантажені ці виставки ще й тому, 
що й організатор їх мусить бути в них гідно зарепрезенто- 
ваний. А щоб оборонити себе перед закидом фаворизації, що 
він себе самого включає у виставку, тоді організатор, як пра¬ 
вило, стягає багато статистів, за якими можна легко схова¬ 
тися і відобрати критиці арґументи. 

Це й є наші концерти, наші виставки образотворчого 
мистецтва і наші літературні збірники. 

Для тих, що стоять по даль від тих справ і не мають 
прямого професійного відношення до мистецтва, ці спостере¬ 
ження можуть видаватися неістотними дрібницями. Але сума 
дрібних слабоетей перестає бути дрібницею. 

Тут слід сказати, що подібні об’яви можна зауважити 
не тільки їв нас. .Часом і в інших середовищах мистці діють 
через організацію з подібними до нашого організованого ми¬ 
стецького життя ознаками. Різниця тільки в тому, що деінде 
це периферійне явище, що виходить з протесту проти сус¬ 
пільства, у нас воно якраз суспільне і в нашому житті майже 
домінантне явище. 

Вже від довшого часу, наприклад, у нас говориться про 
потребу мистецьких монографій і про багато інших спорідне¬ 
них потреб. Але хто уважно слідкує за стилем нашого куль¬ 
турного життя, знає, що доки про ці справи вирішуватимуть 
самі мистці, це неможливо реалізувати, бодай не може це ста¬ 
тися у нормальній формі. Поза тим, так довго, дюки панує 
міг, що цими справами має клопотатися мистець, ледве чи 
хто інший зможе взятися за це діло. 

У такій ситуації, яка існує тепер, мистецькі монографії 
можуть появитися (не беручи до уваги того, коли хтось сам 
собі її видасть) тільки в двох випадках: у формі збірника, де 
буде докладно виміряно, щоб ні одна голова не виходила по¬ 
над другу, передусім не понад голову організатора, який, са¬ 
ме собою, має бути також включений. І таких збірників, ка¬ 
талогів і видань у нас до нудіоти багато. У другому випадку 
монографія може появитися також тоді, коли мистець помре 
і перестане бути якимнебудь фактором і перешкодою. 

Тут слід було б відзначити деяке відрадне явище: по¬ 
стання декількох комерційних ґалерій (у Торонто і в Нью- 
Йорку). Вони ще дуже у початкових стадіях і ще не зуміли 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



бути значним фактором нашого життя, але в міру їх спромож- 57 

ностей вони вже перебирають від мистців частину т. зв. «бруд¬ 
ної» роботи («брудної» для мистця, але дуже почесної і для 
культурного життя спільноти безмежно важливої і потріб¬ 
ної). На сторінках нашої преси появляються імена немистців, 
що пишуть про мистецтво. Вони вносять тим елемент деякої 
об’єктивносте і безпристрасносте в оцінці мистецтва, пере¬ 
дусім найновішого. Але, що найважливіше, вони починають 
ставити речі на їх власні місця. 

Коли наші мистці віддають значну частину своєї енер¬ 
гії і свого часу на обслуговування ділянок, що не впадають 
в їх стисле поле діяння, то це, треба визнати, не лишається 
і без деяких позитивних наслідків. Своєю участю мистці оче¬ 
видно підносять їх рівень. Як уже віддавна можна зауважи¬ 
ти, позем нашої «середини» є відносно високий, можна навіть 
без великого риску перебільшення сказати, що пересічно він 
вищий, ніж інших подібних середовищ. Це не випадкове і 
зовсім виправдане: ми змушуємо наші найкращі сили обслу¬ 
говувати наші посередні цілі. А коли наші цілі посередні, то 
чи можна дивуватися, що наші остаточні досягнення є часто 
середні на зріст? Афіші часто виконують найкращі мистці, і 
вони бувають високоякісні, що є принукою говорити про наші 
успіхи. Але коли усвідомити, якою ціною здобутий цей успіх, 
то ледве чи тут є підстави радіти. Це немов би підсвідоме 
бажання нашого середовища мати розкішну орнаментальну 
кулісу, якою можна б було -краще закрити якусь порожнечу. 

Коли наша середина має понадсередній позем, то наша 
«гора» часто зовсім не на рівні. Треба визнати, що нам вда¬ 
лося піднести наші низи вгору, при тому ми стягнули нашу 
гору вниз, долина і гора зустрілися десь на середині до¬ 
роги і там, на середніх поверхах, вже віддавна урочисто об¬ 
ходять свято свого єднання. 

Посиланнями на обов’язок, на групову солідарність, на 
патріотизм нам уїдалося піднести рівень середовища і тим 
самим створити для нашого мистецтва відносно широкого спо¬ 
живача. Часто ще тільки студенти мистецьких шкіл мають 
у нас можність не тільки виставляти, але й втішатися роз¬ 
кішними каталогами і об’емистими рецензіями. А молоді пи¬ 
сьменники відносно вчасно мають за собою книжкові видан¬ 
ня, рецензії, авторські вечори. Ніде мистцеві не є так легко, 
як у нас, і ніде його успіх не приходить так швидко, як у 
нас, і, мабуть, ніде, як у нас, він не є так цілковито позбав¬ 
лений якогось значення. 

Дехто з молодих мистців, очевидно, заслуговує на таку 
увагу, і для декого вона не є передчасна. Але як того де¬ 
кого впізнати, коли йому не дають скристалізуватися до тої 
міри, щоб його можна було ясно відрізнити від групи, якою 
середовище більше зацікавлене, ніж індивідуальністю. Воно 
обдаровує усіх мистців однаково щедро. Робить це не за ми¬ 
стецькі досягнення, а за участь у процесі нашої спільносте. 

Бо з поширенням засягу мистецтва і з поширенням функції 



мистця від нього вимагається не тільки мистецтва, але й чо¬ 
гось іншого. З часом мистецтво зовсім випадає із їх вимог, і 
від мистця вимагають тільки того чогось іншого. З одного 
боку, наші вимоги до письменника такі широкі, що перехо¬ 
дять межі літератури; з другого — вони такі невибагливі, 
що ми часто вдоволяємося і відчуваємо до письменника, пе¬ 
редусім, коли він молодий, вдячність за те, що він пише іпо- 
українськи. 

У нас купують збірки поезій, яких не читають, відві¬ 
дують мистецькі виставки, на яких надіються знайти корм 
для своєї носталгії. Масово ходять на концерти, на яких 
плещуть там, де не треба. І наш мистець часто мусить диву¬ 
ватися, чи він має публіку, чи він її не має? 

Коли наш мистець зумів так успішно виєднати у пуб¬ 
ліки підтримку для свого мистецтва, він у свою чергу почу¬ 
вається до обов’язку дати публіці свою данину. І він її щед¬ 
ро дає. Звідси не так навіть з тиску публіки, як з добро¬ 
вільного жесту суспільно орієнтованого мистця, береться на 
наших урочистостях народно-фолкльорна тематика і патріо¬ 
тична бомбастика, що втішається незмінною прихильністю 
публіки. 

Ці добросусідські відносини між мистцем і публікою 
і ті послуги та принагідні жести, якими вони себе 'взаємно 
обдаровують, визначають стиль і характер нашого мистецтва 
і, на жаль, також його позем. 

Спільна орієнтація мистецтва залишила таку сильну 
пляму на творчості наших мистців, що навіть більш схильні 
до експерименту не вільні від її впливу. І для них часто 
є більш важливе нести в народ ідеї експериментального ми¬ 
стецтва і їх пропаґувати, ніж їх поглиблювати. Тим більше, 
що в специфічних умовах суспільного спрямування навіть 
найбільш крайньо експериментальні мистецькі ідеї, немов у 
желатині, не зустрічаються з твердим опором і мають від¬ 
носно легку дорогу, мовляв, у нас і модернізму треба. Це 
майже неправдоподібне, але в нас дійсно можна це почути. 
Це значить, що від мистецтва в нас вимагають чогось іншо¬ 
го, і мистець не повинен мати стосовно цього великих ілюзій. 

Наше мистецтво, що виросло з специфічних умов, 
звернене у великій мірі на внутрішні проблеми, і тому воно 
може розраховувати тільки на внутрішній відгук. Можна на¬ 
віть сумніватися, чи воно може мати і задовільний внутріш¬ 
ній резонанс. Бо є тільки одне мірило мистецтва. І намаган¬ 
ня збудити ширші зацікавлення нашим мистецтвом безсилі 
так довго, доки саме мистецтво не буде спрямоване на шир¬ 
ші позальюкальні дороги. 

Минулорічний з’їзд 'письменників «Слово», наприклад, 
відбувся в час студентських заворушень, що спалахнули в 
Парижі, Нью-Йорку, Берліні, навіть у Празі і Беоґраді. Але 
на з’їзді не було згадки про ці події, немов би вони не існу¬ 
вали. Ніхто, очевидно, не вимагає, щоб з’їзд письменників пе¬ 
ретворився на клюб журналістів. Але мотиви цих подій такі 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоїека.ог^ 



глибокі і вони можуть мати такі неочікувані і такі далеко¬ 
сяжні наслідки для нашої будуччини, з літературою включ- 
Іно, що ці події, здається, не могли залишитися поза увагою 
письменників, що засідали на віддалі кільканадцятьох місь¬ 
ких бльокїв від Колюмбійського університету і майже могли 
чути голоси ще не з’ясованих домагань нової Генерації. 

Коли б з’їзд був присвячений ідеям, що хвилюють сьо¬ 
годнішню людину і будуть формувати завтрашній день, тоді 
не було б місця на особисті образи і тоді не треба було б 
чекати, чи хтось зголоситься до дискусії, а була б напевно 
жива і спонтанна виміна думок про те, що хвилює і цікавить 
нас усіх. 

Український мистець у своїй творчості так обтяжений 
різними міркуваннями, у великій мірі вже минулої мотива¬ 
ції, що він не вільний реагувати на сучасні явища безпосе¬ 
редньо. Це парадокс нашого нового мистецтва, воно так силь¬ 
но суспільно орієнтоване, що вже не зауважує суспільних 
змін. Поширення засягу нового мистецтва і функцій нашого 
мистця парадоксально було якраз їх звуженням. 



ДОКУМЕНТАЦІЯ 1 ПУБЛІКАЦІЇ 


Кілька зіставлень 
ЧИТАЮЧИ КОБИЛЯНСЬКУ 
Іван Дзюба 


Коли читаєш Кобилянську, не раз зупиняєшся на дум¬ 
ках, що викликають ті чи інші асоціації в аналогії з мотивами 
великих світових письменників, які писали приблизно в ту ж 
саму добу, що й вона. Здається, в цьому можна бачити не стіль¬ 
ки «впливи» і «запозичення» (хоч і вони, певно, були), скільки 
засвідчення того, що письменниця була на рівні світової думки 
й літератури і билася над тими ж самими проблемами, що й 
уся передова світова література, розв'язуючи їх по-своєму і 
додаючи ще питання, породжені суто українською дійсністю 
і своїм суб’єктивним творчим світом. 

Подаємо тут кілька таких аналогій та асоціацій, які 
можливо здадуться надто довільними і непереконливими, але 
які певно, коли б їх брати більше і проаналізувати докладніше 
допомогли б поставити ідейно-творчі концепції Ольги Кобилян- 
ської в іст'орико-літературну й соціологічну перспективу, а 
з другого боку — висвітлити те питання, яке поставила ще 
Леся Українка і яке відтоді мало розробляється, — про зв’язок 
Ольги Кобилянської з європейською культурою. 

Але в даному разі — лише кілька принагідних мір¬ 
кувань. 

1. «ЖІНОЧЕ ПИТАННЯ» 

Заглиблення в проблеми людської особистости для Оль¬ 
ги Кобилянської почалося з інтересу до жіночої емансипації. 
Оскільки відповідні твори письменниці відносяться до кінця 
19 століття, сучасний читач схильний вважати це повним ана¬ 
хронізмом або принаймні запізненим провінціональним відгу¬ 
ком на тлі європейської літератури, яка ще кількома поколін¬ 
нями раніше висунула де-Сталь і Жорж Санд, в якій ще пів¬ 
століття раніше були «Лілія на рівнині» та «Жінка тридцяти 
років» Бальзака і неймовірні утопії сен-симоністів. І сама мо¬ 
лода письменниця вчувала цей момент, мовляв, провінційної 
запізнілості в своєму щирому захопленні ідеєю жіночої рівно¬ 
правності — і прикро його переживала. 

* Передруковуємо статтю Івана Дзюби , яка у відписах 
поширюється серед гнтеліґенціг на Україні. 

Правопис ориґіналу збережений. Передрук дозволяється 
за поданням джерела. 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬ1іоі;ека.ог§ 




«Емансипація жіноча в Швайцарії або в інших посту- 61 

пових країнах — це точка давно вироблена. Приходиться соро¬ 
митися, що тут (себто на Буковині — І. Д.) жінки осталися 
ще так далеко позаду за другими народами», — читаємо в по¬ 
вісті «Людина». 

Цілком зрозуміле (і яке рушійне!) це почуття сорому 
жінки-письменниці за своїх земляків і землячок. Однак пог¬ 
ляд, ніби означена проблематика в Ольги Кобилянської є ви¬ 
мушеною даниною враженням провінціональиого побуту — 
потребує принципових коректив. 

По-перше, сама О. Кобилянська помиляється, коли пише 
й творить (наприклад, і у відчиті «Дещо про ідею жіночого 
руху»), буцімто в «поступовіших краях» жіноча емансипація 
вже виборена. Виборена вона була хіба що формально, а не 
по суті, що так характерно для буржуазного світу. І в той 
самий час, коли -в глухому закуткові австрійської імперії, се¬ 
ред рутини провінціональиого побуту молода дівчина, початку- 
юча письменниця, з болем міркувала про жінок свого краю: 
«Заграбавшись між свої чотири стіни, не завдають вони собі 
навіть стільки праці, щоби дещо путнього прочитати, щоби хоч 
тим часом сею дорогою очиститись з перестарілих, дурних, 
просто смішних пересудів. А про якусь основну освіту, про 
розуміння природознавства та матеріалістичної філософії нема 
вже й бесіди. Освоєні поверховно з поодинокими галузями 
наук, з поодинокими фактами всесвітньої історії, думають, 
що вони справді доволі озброєні супроти вимог життя. І вони 
задумують з горсткою того наукового краму при невідраднім 
положені, яке тепер займають в суспільстві, повести боротьбу 
о існування!» («Людина»); коли вона вимріювала героїню ви¬ 
щого гатунку, котра гордо кидала міщанському оточенню: 

«Ніяка сила світу не стопче в мені мислячої самостійної люди¬ 
ни!» і коли показувала всі ті болісні поневіряння й терзання, 
які випадали на долю такої героїні, — і схильна була тракту¬ 
вати ці випробування і ці проблеми як продукт особливої 
відсталості Буковини, — в цей самий час у блискучому центрі 
блискучої європейської культури великий письменник-гума- 
ніст бідкається про те ж саме: 

«Ніщо не могло переконати Амалію хоча б на хвилину 
припинити священну працю хатнього порядкування, і це над- 
святе встановлення замінювало їй, як і багатьом жінкам, всі 
інші моральні і суспільні обов’язки. 

... А в тім, хіба ж не в цьому вбачає величезна більшість 
жінок свою честь і хіба не в такий спосіб її захищає?» 

«А для якої справи створені ми (міркує наша героїня)? 

Немає такої справи, яка б нас цікавила. Так, я знаю, ми тепер 
втручаємось в усе, вдаємо, ніби нас приваблює і те, і друге, і 
третє, хоч нас зовсім це не стосується; але нам так хочеться 
чимось зацікавитись!» 

«Буржуазія на поріг до себе не пускає тих жінок, які 
пробують жити власною працею; вона, очевидно, виявляє їм 



62 


своє недовір’я; кожний їхній крок тлумачиться недоброзич¬ 
ливо .. . Нікому вони не потрібні. Заміж вийти свони не мо¬ 
жуть, в них немає ні посагу, ні знайомств. Не можуть знайти 
зацікавлення і втіхи в розумовому житті: надто багато часу 
відбирає праця. Якщо не мати підпори в релігії або в особливо 
розвиненому почутті обов’язку — я сказав би навіть ненор¬ 
мальному, хворобливо розвиненому, бо ж повна самопосвята 
протиприродна -— це значить бути похованою заживо». (Ромен 
Роллан, «Жан Крістоф», т. III, стор. 271-2, т. IV, стор. 378, 
т. V, стор. 417-418). 

Як бачимо і в «європейця» і в «провінціялки» однакові 
клопоти з проблемами жіночого становища (можна знайти 
навіть тотожні формулювання), — хіба що в Ольги Кобилян- 
ської ці проблеми розроблені істотніше й спеціально. Це ро¬ 
бить честь нашій письменниці, авангардизм якої ми так часто 
нездатні побачити й оцінити. Адже прочитавши уважно «Ца¬ 
рівну», «За ситуаціями», «Ніобу», «Балаканку про руську 
жінку», «Не-культурну», «Уаїзе теїапсоїщие», «Дещо про 
ідею жіночого руху» та інші — ми знайдемо в них таку об- 
ширніеть і зрілість глибоких суджень про жінку, її місце в 
житті та її обов’язки супроти суспільства, яких мало в кого 
з європейських письменників побачимо. 

Розробка витончених духовних натур жінок в Ольги 
Кобилянської мабуть що цінніша за поширені тоді естетсько- 
містично-еротичні візії типу на ці теми, Аглая—Феліцітас — 
характер змістовніший і навіть «екзотичніший» за Кляру Ве- 
декінда, скажімо, — це про «естетику» жіночих образів. 

«Філософія» їх також на найвищому рівні. Велике вра¬ 
ження тут на Ольгу Кобилянську справив популярний тоді 
в Европі Г. Бокль, про читання якого вона сама свідчить і слі¬ 
ди науки якого часом знаходимо в її творах. Г. Бокль (зокрема 
в доповіді «Вплив жінки на успіхи знання») дав цілу апологію 
жінки, як такої, що своїми духовними рисами, своїм «ідеаль¬ 
ним і романтичним елементом» змінила натуру мужчини і 
«завадила життю зробитися виключно практичним і егоїстич¬ 
ним .. . врятувала від тупої, одноманітної рутини» (Г. Т. Бокль, 
Етюди, С-Петербург, 1897, стор. 171) і таким чином, впливаючи 
на чоловіків, вплинула і на розвиток цивілізації. 

Хоч у Ольги Кобилянської можна знайти сліди цих та 
інших поглядів Бокля (наприклад, на роль жінки у вихованні 
нових поколінь), але не важко побачити, як далеко вперед 
пішла вона. Те, що для Бокля було крайнім допущенням, — 
письменниці послужило лише вихідною точкою. Вона розви¬ 
ває філософію самостійної активної чинності жінки в усіх 
сферах життя — особливо ж у сфері політично-громадській 
(а це залишає далеко позаду як благодушне визнання за жін¬ 
кою впливу на мужчину, так і пересічні вимоги рівноправно¬ 
сті); від розвінчання забобонів, які стояли на шляху громад¬ 
сько-активної жінки, вона переходить до аналізу того соці¬ 
ально-матеріального механізму, який затримує жінку на пев- 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоїека.ог^ 


ному щаблі розвитку, —- і цим самим Кобилянська підноси¬ 
лася на голову вище проти апологетів «жіночої емансипації», 
яким становище жінки видавалося ненормальним лише по¬ 
стільки, поскільки жінка була жертвою забобонів і рутинних 
обмежень, а все питання зводилося до формального звільнен¬ 
ня від них. Не без впливу російської і скандінавських літе¬ 
ратур Ольга Кобилянська розгортає проблему жінки до меж 
загальноетичної і загальносоціальної проблеми людської осо¬ 
бистості. А від думок про роль жінки й матері в суспільному 
житті, у виховуванні нових поколінь вона йде до роздумів 
про їхню роль у національній історії, у плеканні національного 
духу і устійливості національної «великості» і «традицій сер¬ 
ця героїчних», у снуванні і збереженні того «золотого пасма», 
яке лягає з минувшини у майбуття, — у всьому комплексі істо¬ 
ричного змагання поневоленої нації. 

Це ті думки і образи, які в своїй багатій і повновагій 
сукупності складаються на нове і значуще слово в усій євро¬ 
пейській літературі про жінку-громадянку, це те, що укра¬ 
їнська література трудом і пориванням двох своїх великих жі¬ 
нок — Ольги Кобилянської та Лесі Українки — внесла в скарб¬ 
ницю світового духовного життя і що досі ще належно не оці¬ 
нено. 

А куди ж діти «провінціоналізм», «загумінковість», від¬ 
сталість того краю, на грунті якого зросла й творила письмен¬ 
ниця? Так, усе це було. І все це давалося в знаки, обмежувало 
поле зору й можливість ідейних осягнень. У ранніх творах це 
виявлялося в деякій наївності й елементарності трактування 
проблеми жінки, а в пізніших — у характерному розриві між 
ідейними шуканнями і громадським діянням, політичною ак¬ 
цією, коли перше не провадило ще героїв до другого, коли 
більше говорилося про потребу суспільного руху, ніж його са¬ 
мого реально розглядалося. 

Але ж ті самі умови в той самий час і стимулювали шу¬ 
кання і протест. Адже найсильніше прагне діяльності той, хто 
найбільше скутий. Найпалкіше хоче свободи той, хто її най¬ 
менше має. Російська література 19 століття так болюче й при¬ 
страсно сказала про людську особистість тому, що в умовах 
царської Росії ця особистість була найбільш притлумлена. З 
тих же причин Шевченко сказав про національну волю так, 
як на той час ніхто не сказав. Консервативна діяльність може 
зродити найпоступовіші ідеї, коли стане об’єктом глибокого 
заперечення і відпорності. 

Для європейських літератур кінця 19 століття (за винят¬ 
ком скандінавських) проблема сучасної жінки в соціальному 
й ідейному плані втратила свою актуальність і гостроту — і то 
не через життєві, а через похідні причини: «відпрацьованість» 
теми, епігонство емансипаторів, пересунення центру ваги до де¬ 
кадентсько-еротичної проблематики, нарешті — загальний 
ідейний спад на зламі двох віків і, можливо, відсутність у цей 
час письменниць такого гатунку, як Жорж Санд. Над Коби- 



лянською ж не тяжіли ці обставини, її не залагіднювала ви¬ 
димість поступу і не перевтомлювало ступенювання традицій, 
— нею цілком опанувала сувора пристрасть новопокликання, 
і вона змогла сказати сміливе й вагоме слово ... 


ОСОБИСТІСТЬ І ЗАГАЛ 

Питання про людську особистість та її обов’язки щодо 
самої себе і щодо свого народу, про її стосунки до суспільства 
та її становище супроти нього, — одне з центральних у Ольги 
Кобилянської. Тут немає можливості розглядати всі ті оригі¬ 
нальні і електризуючі думки, що їх так багато висловила ав¬ 
торка, її герої або що випливають із самої образної динаміки 
її творів. Хочеться тільки звернути увагу на те, що деякі із 
найбільше улюблених її ідей більше чи менше перегукуються 
або співвідносяться з улюбленими ідеями великих європей¬ 
ських письменників і мислителів, «властителів дум» тої доби, 
— і що отже її думання йшло в річищі всієї тогочасної думки, 
її ідеї були на висоті доби. 

Скажімо, її улюблений образ «полудня», ідеї активно¬ 
сті і експансивності, цільності і повноти людської особи, докін- 
цевого розвитку типу («Чим ти є, чим треба цілком бути. Інак¬ 
ше не дійдеш ніколи до мети» — див. т. І, стор. 81) — може 
бути зіставленням з улюбленою ідеєю Ібсена (пор. брандів- 
ське гасло: будь сповна собою!). 

Така характерна для Кобилянської колізія поетичної 
натури і брутального побуту, невловимого «щось» душі і «кін¬ 
ського копита прози», постійне картання духовного плебейства 
і протиставлення йому духовного аристократизму, плекання 
великості людської вдачі», здатної до «осягнення чогось біль¬ 
шого як звичайні цілі», «різьблення характеру на широку 
шкалу» та подібний духовний максималізм може покликати 
асоціяцію з Карлейлем. Закидали письменниці ніцшеанство, 
сама ж вона, хоч у ранніх творах часто посилається на Ніцше, 
пізніше заперечувала його вплив. Проте, мабуть, важко від¬ 
кидати цілком такий вплив, хоч і не варто його перебільшу¬ 
вати. Не забуваймо, що ніцшеанством цікавився Томас Манн 
і що ніцшеанство закидали ранньому Горькому. Значна части¬ 
на європейської інтелігенції, в тім числі і поступової, пройшла 
через смугу зацікавлення Ніцше і відчула зокрема вплив його 
стилю (Г. Брандес: «Великі письменники діють завжди най¬ 
більш глибоко своїм стилем, бо за його допомогою вони без¬ 
посередньо, особисто впливають на читача»). Отже не було і 
для Ольги Кобилянської великим гріхом відчувати певний ін¬ 
терес до цієї по-своєму яскравої філософії, тим більше, що во¬ 
на досить швидко подолала її вплив (бо, власне, і не перейня¬ 
лась жодною істотною ідеєю Ніцше). Схожість із Ніцше в неї 
якщо і буває, то швидше фразеологічна. І коли її герої вису¬ 
вають принципи: «бути самому собі ціллю», то йдеться про сво- 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



боду від міщанських забобонів і рутини, але не від обов’язків 
до народу, навпаки, ці обов’язки весь час наголошуються і їм 
власне підпорядковується отой саморозвиток особистості. Не¬ 
сти народові світло, а для того спершу запалити те світло в со¬ 
бі, виробити себе на «значну особистість», котра могла б стати 
«пориваючими прикладами» для загаду — ось ще один улюб¬ 
лений мотив Кобилянської, це щось протилежне основній на¬ 
станові Ніцше, натомість щось близьке до головної ідеї Джона 
Раскіна: розвивати себе і впливати на оточення (хоч у Раскіна 
ця ідея має моралізаторсько-естетичне забарвлення, в той час 
як у Кобилянської наснажена соціально-політично й політич¬ 
но-національно). Цікаві аналогії можна б було простежити між 
двома «пророками» Джоном Раскіном і Львом Толстим. Майже 
одночасно перед ними постало одне і те ж питання, яке Раскін 
сформулював так: «Я тут дбаю про перебудову світу, а слід би 
почати з самого себе». Відповіли вони на нього по-різному. До¬ 
водячи розтлінний вплив технічної цивілізації, —- критика сус¬ 
пільства в Раскіна була вужча за толстовську, — Раскін про¬ 
тиставляв їй свою «релігію краси» (також вужчу за толстов¬ 
ську моральну релігію), сподіваючись за допомогою мистецтва 
(саме того, що Толстой відкинув) і плекання почуття краси 
всебічно духовно відродити людство і підготувати його до іде¬ 
ального життя. 

Толстой був одним із найулюбленніших письменників 
Ольги Кобилянської, йому вона присвятила, як відомо, спеці- 
яльну статтю. Толстой, мабуть, діяв на неї переважно світом 
своїх образів і характерів, художніх концепцій, сліди ж впли¬ 
вів толстовської філософії, того, що зветься «толстовством», 
незважаючи на високі оцінки в названій статті, простежити 
важко — очевидно, через те, що головна засада в Кобилян¬ 
ської була протилежна толстовському «опрощенію»: розвива¬ 
ти, виробляти, різьбити себе, щоб мати потугу впливати на ін¬ 
ших, на народ: щоб мати що віддавати іншим. 

Ця широко і докладно розгорнена в Ольги Кобилянської 
ідеологія служіння одиниці народові, обов’язків інтелігенції до 
трудящого люду, — в яку мотив розвивання власної особи¬ 
стості і її самоцінності входить лише як один із важливих мо¬ 
ментів, — складалася, очевидно, під впливом, з одного боку, 
традицій української класичної літератури від Шевченка до 
Грінченка, з другого — під впливом соціалістичної ідеології, 
про свій прихильний інтерес до якої письменниця говорить не 
раз. 


«ЧТОБЬІ УДЕСЯТЕРИТЬ В СЕБЕ СИЛЬІ...» 

У Достоєвського, який також належить до числа най¬ 
більш шанованих Кобилянською письменників, знаходимо 
думку, яка найінтимнішим чином перегукується з отією голов- 



ною ідеєю Кобилянської: розвивати, побільшувати себе, щоб 
успішніше впливати на життя. 

Думку цю Достоевський висловив, міркуючи про свого 
улюбленого героя — Альошу Карамазова: 

«Прибавьте, что он бьіл юноша отчасти уже нашего по- 
следного времени, т. е. честньїй по природе своей, требующий 
правдьі, идущий ею и верующий в нее, а уверовав, требующий 
немедленого участия в ней всей силой души своей, требую¬ 
щий скорого подвига, даже жизнью. Хотя, к несчастю, не по- 
нимают зти юноши, что жертва жизнью єсть, может бьіть, лег- 
чайшая изо всех жертв во множестве таких случаев и что по- 
жертвовать, например, из своей кипучей юностью жизни пять- 
шесть лет на трудное учение, на науку, хотя бьі для того толь- 
ко, чтобьі удесятерить в себе сильї для служения той же прав- 
де и тому же подвигу, которьій излюбил и которьій предло- 
жил себе совершить — такая жертва сплошь да рядом для 
многих из них почти совсем не по -силам. Алеша лишь избрал 
противоположную всем дорогу, но с тою же жаждой скорого 
подвига».*) 

У мене особисто ця думка асоціюється, стосовно Коби¬ 
лянської, з постаттю Нестора Обринського, героя повісті «Че¬ 
рез кладку», одного з найчудовіших персонажів Кобилянської 
і всієї української літератури взагалі. Своєю ангельською чи¬ 
стотою і непорочністю він справді нагадує Альошу Карамазо¬ 
ва, хоч без його релігійної екзальтації. Але він має власне так 
вирішальну в своїй особі оту якість, про брак якої в сучасної 
йому молоді тривожився Достоевський. Нестор свідомо проти¬ 
ставляв себе тим юнакам, котрі шукають отого «скорого по¬ 
двигу» і швидко стягають на себе назву «наших цвітів буду- 
чини», — він свідомо обирає інший шлях: шлях тривалої впер¬ 
тості, непомітної підготовки до великої дії, підготовки, яка 
побільшить сили, а, значить, і самий подвиг. Нестор іронічно 
ставиться до «легковажних слів про національні справи», але 
не тому, що в нього «нема почуття приналежності до своєї на¬ 
родності», а, навпаки, тому, що воно в нього глибоке і зріле. 
А відтак він не поспішає до ролі «національного апостола», і 
перш, ніж вчити і вести інших, він хоче себе виробити і запа¬ 
сти всіми необхідними знаннями. «... Як годен він, — міркує 


* «Додайте, що він був юнак почасти вже нашого остан¬ 
нього часу, тобто чесний з своєї природи, такий, що вимагає прав¬ 
ди, слідує за нею і вірить у неї, а увірувавши, вимагає негайної 
участи в ній всією силою душі своєї, вимагає скорого подвигу, на¬ 
віть життям. Хоч, на нещастя, не розуміють ці юнаки, що жертва 
життя, можливо, найлегша з усіх жертв у більшості таких ви¬ 
падків і що пожертвувати, наприклад, з своєю кипучою юністю 
життя п’ять-шість років на трудне вчення, на науку, хоча б тіль¬ 
ки на те, щоб подесятерити в собі сили для служіння тій таки 
правді і тому самому подвигові, який полюбив і який поклав со¬ 
бі доконати, — така жертва поспіль для багатьох з них майже зо¬ 
всім не по силах. Альоша лише обрав протилежний від всіх інших 
шлях, але з тією самою жадобою швидкого подвигу». 

с1і§іії2ес1 Ьу икгЬіЬ1іоі;ека.ог§ 



Нестор про українського інтелігента, — масу, себто весь на¬ 
род організувати, поки він сам себе не зорганізує». Або: «Що я 
можу дати тепер ... свому народові, коли я ще сам не гото¬ 
вий! Знаю і чую, що я стою ще під властю свого власного бут¬ 
тя, тобто буття розвою одиниці». Тому він хоче спочатку «свою 
власну культуру на підставі сили особистості й на рівні вищо¬ 
го її розуміння виробити». А відтоді — праця й праця, «не лиш 
тяжка, але й захована перед будучністю», пройнята свідо¬ 
містю мети. Мета ж ця — той самий подвиг служіння народові, 
але не з честолюбивості, а з напору внутрішнього імпульсу. 
Трохи скептично ставиться Нестор до тих, хто «кричить усе і 
всюди — працювати для народу», бо бачить, що ті «випрацьо- 
вані здобутки», — по-перше, замалі, по-друге, «не для цілої 
нації, а виключно для мужицтва» (А для інтелігенції? Для 
нашої інтелігенції ми ще нічого не зробили. Я мрію про те, щоб 
у нас було якнайбільше глибокої поважної інтелігенції. Інте¬ 
лігенції національно-культурної ...). У Нестора своє розумін¬ 
ня праці для народу, глибше й ширше. І хоч він не хапається 
зразу за те, до чого ще треба сили зібрати, але може сказати 
про себе: «... знаю свої змагання, моральну вартість і без пля- 
ну не живу. А щонайбільше себе не щаджу». Тим, хто мало 
знає його, здається, що в нього «нема нічого, бо ... не є на їх 
спосіб активний». Але тому, хто придивляється до нього уваж¬ 
ніше, — «... видавсь таким, що все вгору йде трудним, тяж¬ 
ким шляхом...» 

Образ Нестора Обринського, надзвичайно зворушливий 
етично і політичний ідейно, був на той час новим явищем в 
українській прозі і свіжим продуктом українського соціально- 
політичного побуту. 

Та асоціація з думкою Достоєвського — звичайно ж, ви¬ 
падкова (у відношенні творчо-психічному, бо в самій зміні різ¬ 
них типів подвижників історично є певний внутрішній зв’я¬ 
зок), але вона небезінтересна і відтінює найціннішу і найпри- 
вабливішу рису героя Кобилянської, допомагає поставити йо¬ 
го в повну історично-літературну перспективу на тлі розвит¬ 
ку визвольної думки. 


АРИСТОКРАТИЗМ ДУХОВНИЙ І СТАНОВИЙ 

Для Кобилянської характерне постійне протиставлення 
аристократизму як духовної вищості — плебейству і «му¬ 
жицтву» як духовному пониженню. Поки йдеться про ці ка¬ 
тегорії як оцінки внутрішньої людської цінності — це не бен¬ 
тежить сучасного читача, бо він їх зустрічає і в багатьох сві¬ 
тових письменників (і вже в нашу добу О. Довженко говорив 
про «внутрішню інтелігентність» — поняття цілком відповідне 
аристократизмові душі, яким так часто і в Довженка, і в ін¬ 
ших класиків, володіють трудящі люди, «мужики», селяни .. .). 
Але що робити, коли Кобилянська не осудливо говорить про 



аристократію як стан, коли, наприклад, висловлюється жаль 
про те, що українська нація втратила свою родову аристокра¬ 
тію («кожний народ гордиться своєю шляхтою, лиш один укра¬ 
їнець відокремлюється чи не на силу з того вінка людських 
окрас, наче б це була марнота — мати значних предків і по¬ 
чувати в собі шляхотську кров . . . Мені здається, це не зовсім 
слушно й на будуче нездорово», — це говорить одна з героїнь 
повісті «Через кладку», але подібне знайдемо не раз і в інших 
героїв, і від авторки). Чи не «компромітує» це демократичний 
світогляд авторки? Змовчувати таке питання не варто, хоч 
воно й не вирішальне для Кобилянської. Звичайно ж, цей мо¬ 
мент не належить до найсильніших і найпоступовіших в її сві¬ 
тогляді (можливо, тут позначився погляд Вячеслава Липин- 
ського, який покладав особливі надії на українську — і навер¬ 
нення споляченої — шляхту на західній Україні й аполегети- 
зував давню українську аристократію. Однак це тільки при¬ 
пущення). Але будьмо справедливі: пошанівок до аристократії 
та її державної ролі, навіть покладення на неї певних політич¬ 
но-державних надій — все це було властиве багатьом великим 
письменникам-демократам, в тому числі і сучасникам Коби¬ 
лянської. Отже, питання складніше, ніж здається на перший 
погляд. 

Ось деякі приклади. В. Гюго в «Людині, яка сміється», 
картаючи англійську аристократію, склав разом з тим справж¬ 
ній гімн її історично-національній ролі. «Аристократія — це 
яструб, що висидів орлине яйце — свободу». «Англія, бритон- 
ська за Утера Пендрагона, римська за Цезаря, саксонська за 
семивладдя, датська за Гарольда, нормадська після Вільгель- 
ма, стає завдяки лордам англійською». «Загальна приниже¬ 
ність, що видавалася за рівність», пише Гюго, за Людовіків XI 
та XIV у Франції, — в Англії були неможливі завдяки опору 
лордів, а про палату лордів він говорить: «їй припадала честь 
заснувати націю» і т. д. 

Відомо, як писав Достоєвський про несповнене історичне 
покликання російського дворянства і як жадав від нього вели¬ 
кої історичної місії (про Буніна не будемо тут говорити, бо йо¬ 
го аристократизм особливий). 

Сучасник Ольги Кобилянської Ромен Роллан так само 
часто звертається до аристократії (як і в Кобилянської, ари¬ 
стократизм розуміється в нього в обох значеннях) і не раз ви¬ 
соко її оцінює. Ось тільки один характерний приклад: «ари¬ 
стократія — тобто люди з чистішими інстинктами, можливо, 
з чистішою кров’ю, ніж в інших — і які знають про це й усві¬ 
домлюють свою гідність. Гордість у них у тому, щоб нічим себе 
не понизити. їх меншість, але навіть коли вони відсторонені 
набік, всі знають, що їм належить перше місце й сама тільки 
їхня присутність вже стримує інших, інші мусять рівнятися на 
них або вдавати, ніби рівняються. Кожна провінція, кожне се¬ 
лище, кожна група людей є до якоїсь міри подобизною того, 
чим є їхні аристократи... І те анархічне засилля більшости, 

сІі§Ш2ес1 Ьу икгЬіЬ1іоІека.ог§ 



яке спостерігається тепер, не послабить внутрішнього автори- 69 

тету 'без власної меншості. Більш серйозну загрозу для остан¬ 
ньої становить відірвання від рідного грунту і розпорошення 
по великих містах. Але і в цьому випадку, загублені в чужому 
середовищі, роз’єднані один від одного, представники цієї міц¬ 
ної породи зберігають свої особливості, не змішуються з ото¬ 
ченням». 

Коли йдеться про внутрішню цінність — тут коментарі 
зайві. Що ж до політично-національної ролі аристократії як 
етапу та окремих її представників, — можна помітити, що до 
неї апелювали або тоді, коли висувалися завдання національ¬ 
но-державного будівництва, в минулу добу (бо ж певна істо¬ 
рична роль національної аристократії в таких процесах без¬ 
сумнівна), або ж перед лицем загрози деспотизму, котрий де¬ 
магогічно заграє з плебсом (історично в Тіверія, Людовіка XI, 

Івана IV була однакова тактика в боротьбі з аристократією — 
історично аристократія своїм спротивом одноособовій тиранії 
не раз ставала, і суб’єктивно і об’єктивно, на боці свободи, 
останнє справедливо відзначив В. Гюго). Для Ольги Кобилян- 
ської мала цінність згадка про українську аристократію — про 
ту її частину, яка зберегла опозиційність щодо полонізації, але 
яка, на жаль, була нечисленною і швидко розгубила свої сили. 


2. «ІДЕАЛІЗМ» І ПАТРІОТИЗМ 

У вітальному листі Василя Стефаника до Ольги Коби- 
лянеької в 40-літній ювілей її літературної праці, від 25 листо¬ 
пада 1927 року, читаємо: 

«В день Твойого ювілею нагадую собі всі шляхетні по¬ 
статі з Твоїх творів ... Та Ти зі всіх героїв є у мене найшля- 
хотніша . . . Мої три сини, одні з криміналу, другі на волі, про¬ 
сять Тебе прийняти від них найнизчу чолобитність. По смер¬ 
ті моєї мами вони, мої хлопці, виховувалися в „Твоїм ідеаліз¬ 
мі”. За це я Тобі дякую». 

Тим, хто свято вірить у школярську однозначність тер¬ 
мінів, Стефаникові слова про ідеалізм Ольги Кобилянської 
здадуться, певно, прикрою термінологічною помилкою. Тоді ще 
прикріше для них буде прочитати саму Кобилянську і ледве 
чи не на кожній сторінці зустріти протиставлення ідеалізму 
як вищих вимог життя — матеріалізмові як грубій практич¬ 
ності. Суворий словникар зазначить, що це просто словесна 
аберація, що тут віддається данина побутово-провінціональ- 
ному слововживанню. З цим можна б погодитися (а заразом і 
запитати, що про матеріалізм, як філософію, Кобилянська 
завжди відзивалися з пошаною, —- див. хоча б наведені вище 
слова з «Людини»), — однак перше хочеться нагадати ще про 
одного «провінціала», котрий так само створив культ ідеаліз¬ 
му, і при тому такого ж гатунку і в той же самий час, що і 
Ольга Кобилянська. Це був згадуваний вже вище Ромен Рол- 



лан. І щось дуже подібне до слів Стефаника, але ширше і док¬ 
ладніше, сказав про виховну силу Ролланового ідеалізму Сте- 
фан Цвейг. Правда, пізніше Роллан поступово переглядає і 
уточнює свою термінологію, і якщо 1900 року в статті «Яд іде¬ 
алізму» він застерігає від лже-ідеалізму, не зміняючи самого 
слова «ідеалізм» зі свого прапора («Для ідеалізму немає гір¬ 
шого ворога, ніж фальшивий ідеалізм», тобто такий, який не 
йде до життя, а відвертається від нього), то через тридцять ро¬ 
ків у листі-відповіді Сержу Радіну (1931 р.), котрий тривожив¬ 
ся «матеріалізмом» комуністичної думки, знайдемо таке: «Я не 
надаю жодного значення словам „ідеалізм” і „матеріалізм”. 
Найчастіше це ярлики, наклеювані на найрізноманітніший 
крам. Якщо людина, якщо тисячі людей здатні на самопосвяту 
заради „матеріалізму”, то хіба Вам не ясно, що в дійсності во¬ 
ни найсправжніші „ідеалісти”?» 

Подібно ж еволюціонізувала і корегувалася й терміно¬ 
логія Кобилянської. 

Але для нас зараз цікаве не це, а інше: протягом цілої 
історичної доби (однієї й тієї ж, хоч і не однакової за значен¬ 
ням для Франції та України) двоє письменників у різних кін¬ 
цях Европи розвивали дуже схожу і формально і по суті тео¬ 
рію ідеалізму як служіння вищим потребам життя. 

Багатьом, певно, здається несподіваним і дивним таке 
зіставлення: Кобилянська і Роллан. Але це тому тільки, що в 
нас глибоко закорінилася звичка дивитися на свою літературу 
по-хуторянському, і ми до неї настільки невдячні, що навіть 
не помічаємо її рівня та її сумірності з розвитком світової 
думки. 

Три разючі збіги відповідальності й можливі аналогії до 
Роллана, що їх так багато в Кобилянської (і ще більше у Ле¬ 
сі Українки, про що будемо говорити окремо) — не випадкові. 
Уважно прочитавши Ролланові характеристики своєї доби, 
побачимо, що поразка Франції у франко-пруській війні, на¬ 
бравши значення національної катастрофи, породила у фран¬ 
цузький суспільності і зокрема інтелігенції настрої й ідеї, 
близькі до тих, якими жила передова українська громадсь¬ 
кість протягом усього 19 століття і які відбивалися в україн¬ 
ській літературі від Шевченка до Лесі Українки, — хоч, зви¬ 
чайно, становище України було трагічнішим і українська лі¬ 
тература трагічніше про це говорила. А що в Лесі Українки 
та в Ольги Кобилянської ці ідеї й настрої переведені через 
рефлексії та візії високоінтелігентної душі, то це ще більше 
зближує їх з Ролланом. 

Ось що говорить От. Цвейг про джерело Ролланового 
дійсного ідеалізму: 

«... Країна, яка програла війну, уподібнюється люди¬ 
ні, яка втратила своє божество . .. Раптом знецінюються всі 
цінності, одушевлення стало безглуздям, смерть — безціль¬ 
ною, діяння, котрі ще вчора вважалися героїчними, — дур¬ 
ницею, сподівання — розчаруванням, віра в себе — жалюгід- 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



ною ілюзією. Всі прагнення до єдності рухнуть, кожен іде сво¬ 
єю дорогою, скидає з своїх плеч вину і перекидає її на плечі 
ближнього, думає тільки про наживу, про користь і вигоду, 
і напруження пориву змінюється безмежною втомою. Ніщо в 
такій мірі не нищить моральної сили мас, як поразка, ніщо так 
не понижує й не послаблює весь духовний лад народу». 

І далі: «Сорокалітніх не може змінити й національна 
катастрофа: Золя, Флобер, Анатоль Франс, Мопасан скупчу¬ 
ють всі сили, щоб не впасти самим. Підтримати свою країну 
вони не можуть, вони стали скептиками через пережите, вони 
вже замало вірять самі, щоб дати своєму народові нову віру. 

Одначе молоді поети, 20-літні, які не пережили самі цю 
катастрофу, бачили не справжню боротьбу, а лише її духов¬ 
ний цвинтар, спустошену, розбиту душу свого народу, — не 
можуть задовольнитися цим станом виснаження. Справжня 
молодь не може бути без віри, не може дихати в атмосфері 
моральної тхнулости світу, що втратив усяку надію . . . 

... Не випадково, що в кращих представників перемо¬ 
жених народів завжди зароджується новий ідеалізм, що мо¬ 
лодь таких народів усе життя знає одну тільки мету: втіша¬ 
ти свій народ, звільнити його від гіркості поразки». 

Зрозуміла річ, що в становищі «народу переможеного», 
як Франція 70-их років минулого століття, і народу цілком 
поневоленого, як Україна тих же часів під чоботом царату, — 
багато спільного, при тому становище останнього тяжче й тра¬ 
гічніше, і все те, що зазначив Цвейг, переживається в ньому 
інтенсивніше. То ж не дивно, що в документах політичного 
життя України тих (і трохи раніших чи трохи пізніших) ча¬ 
сів, в українській літературі і особливо в поколінні Лесі Укра¬ 
їнки та Ольги Кобилянської, яке виконало роль, чимось по¬ 
дібну до ролі отих «двадцятилітніх» тоді французьких поетів, 
— побачимо так багато аналогічного до отих моментів фран¬ 
цузького національного життя (в листуванні й творах Лесі 
Українки не раз знайдемо аналогії прямо разючі). 

І коли в «Жан Крістофі» молодий «ідеаліст» Олів’є го¬ 
ворить Крістофу про те, як мало він знає Францію і як мало 
здатний примітити ту приховану боротьбу і ті підступні про¬ 
цеси, які в ній відбуваються, коли він розкриває другові очі 
на справжню Францію, — його слова здадуться нам дуже зна¬ 
йомими, бо їх ми вже не раз вичитували то в Шевченка, то у 
Франка, то в Грінченка, то в Кобилянської, то в Лесі Ук¬ 
раїнки. 

«Так, цілком природно, що ви нічого цього не знаєте. І 
я не докоряю вам: звідки б вам це знати? Адже ж і самі фран¬ 
цузи ледве чи знають свою Францію. Кращі з нас живуть, як 
ув’язнені, ми бранці на власній землі (пор. Шевченкове: «на 
нашій, не своїй землі», або в Лесі Українки: «Ми навіть вла¬ 
сної не маєм хати ...» І. Д.). 

Ніхто ніколи не взнає всього, що ми вистраждали, вір¬ 
ні духові нашого народу, зберігаючи в собі як святиню взяте 



від нього світло, відчайдушно оберігаючи його від ворожих 
вихорів, що прагнуть його загасити. Самотні, змушені дихати 
повітрям, зачумленим чужинцями, що обліпили нашу мисль 
ніби рій мух, тоді як їхня мерзенна черва пожирає наш ро¬ 
зум і бруднить наше серце; зраджені тими, чиєю місією було 
захищати нас, — нашими вождями, нашими критиками — дур¬ 
нями або боягузами, що плазують перед ворогом, тільки б ви¬ 
молити собі прощення за те, що вони французи; покинуті на¬ 
шим народом, якому навіть діла немає до нас, який навіть 
нас не знає. Та й звідки йому знати нас? Нам до нього не 
пробитись . .. Ось що найважче. Ми знаємо, що в Франції 
є тисячі людей, що поділяють наші погляди, ми знаємо, що 
говоримо від їхнього імени, а ми не можемо добитися того, 
щоб нас почули. Ворог взяв в свої руки все: газети, журнали, 
театри. .. Наш народ не знає нас: навіть ті, хто бореться так 
само, як і ми, не відають про нас, а ми — про них ... Я дуже 
мучився всім цим колись. Але тепер, Крістофе, я спокійний. 
Я зрозумів свою силу, силу мого народу. Треба ждати, поки 
ця поводь спаде. їй не підмити непорушну гранітну глину 
Франції». 

А пізніше, полюбивши Францію і пізнавши яка загроза 
денаціоналізації і космополітизму нависла над нею, вже Крі- 
стоф відповідає Олів’є: 

«Ви надто сумирні. Ваш головний ворог — це неврасте¬ 
нія і скепсис. Можна і треба бути терпимим і людяним, — але 
батьківщину треба боронити всіма силами. Навіщо, спитаєте 
ви, робити такі зусилля, навіщо боротися, навіщо? Так от 
знайте ж: на те, що Франція вмирає.. . Ваша байдужість 
вбиває її. Вона вмирає з кожною із ваших гаснучих енергій, 
в ваших примирливих думках, у ваших безплідних зусиллях, 
в кожній краплині вашої крови, застійної, непотрібної... 
Вставайте! Треба жити! А якщо судилося вам померти, так 
умріть стоячи!» 

Хіба все це не нагадує нам і Шевченкових страшних 
нарікань на долю України або його заклику вицідити «гнилу 
кров» з жил і налляти «козацької, живої» і Франкових мо¬ 
тивів «часу воскресного», і жахливих картин «потаємної бо¬ 
ротьби» в Лесі Українки або її потрясаюче «Товаришці на спо¬ 
мин», і багатьох-багатьох місць з Ольги Кобилянської, як та¬ 
кі, наприклад: 

«... Яке нутро сучасного українця? Чи взагалі відкрите 
воно вже? Українець його не знає, поминувши вже найглиб¬ 
шу глибінь його нутра. Він не прийшов ще навіть до пізнання 
своєї власної сили через призмат правдивої інтелігенції, — 
культури до пізнання, може, й великого призначення свого 
народу. Взагалі говорячи, ми є народ, що ще себе не (від¬ 
найшов» («Через кладку»). 

«З самого жалю за минувшиною ми вже ослабли, а жа¬ 
лібна мелодія, що дзвенить у нашій душі, і котру ми так добре 
розуміємо, заколисала всі наші сили до немочі» («Царівна»). 

сІі§Ш2ес1 Ьу икгЬіЬ1іо1ека.ог§ 



І чи ж не подібно до того, як німець Жан Крістоф гово¬ 
рить французові Олів’є про Францію, — німець Йоганнес 
Шварц полум’яно говорить українці Аглаї-Феліцітас про Ук¬ 
раїну, яку він полюбив і якій хоче прислужитися, популяри- 
зуючи її в Европі: 

«Наколи б я так був драматургом, я б вглибився в істо¬ 
рію, душу і літературу українського народу і свої почуття 
виявив драматично. Не для „літератури”, а для сцени. Взяв 
би якусь геройську сцену і зужив мудро. Сцена „Розбою” для 
сіл, провінціональних містечок і т. д. створила би нечуване. Тре¬ 
ба би вплив такої штуки на сцені бачити: як, приміром, ба¬ 
чив я раз в Мадярщині, в великій стодолі. Результати були 
майже небезпечні. Або і в Белграді та інших місцевостях ак¬ 
тори, що представляли турків, бували на небезпеку життя 
виставлені. Така праця вплинула б більше, як 9999 часопис- 
них статтей. 

Це одно. 

Але друге: щоб сам якийсь народ став великий, свобід- 
ний і сильний, то треба, щоб ідеал мужчин, жінок і дівчат 
був не терпеливий мужик, а нетерпеливий войовник, котрий 
був би згоден орудувати в потребі більше мечем, як плугом. 
І то не сліпою скаженістю, а еллінською мудрістю. А до то¬ 
го є кожний мужицький народ, котрий походить від войов- 
ників, як і українці, — призначений ... Народ, повторюю, що 
хоче бути і остатись великим, не сміє орудувати самим лише 
плугом, але також і зброєю, і мусить мати традиції серця 
героїчні». 

Це тільки поодинокі і, може, не найважливіші аналогії. 
Варто знайти їх більше і зайнятися ними істотніше, розкрива¬ 
ючи і схоже і відмінне, і те, що споріднювало українських пи¬ 
сьменників з їхніми іноземними сучасниками, і те, що їх від¬ 
особлювало, і ті самобутні мотиіви, які вони вносили, — це 
допомогло б показати українську літературу в панорамі роз¬ 
витку світових літератур і розкрити її позитивний внесок у 
загальну скарбницю культури. 



ДИСКУСІЯ, РОЗМОВИ 


Від міхів до критики 
ДЕЩО ПРО АНАЛІЗУ РУБЧАКА 
ТА ПОЕЗІЮ ПАТРИЦІЇ КИЛИНИ 

Григорій Грабович 


У січні і лютому минулого року появилася в «Сучасно¬ 
сті» двома частинами стаття Богдана Рубчака, члена нью- 
йоркської групи поетів, у якій він аналізує поетичну творчість 
Патриції Килини, також члена цієї групи. Опис зосереджу¬ 
вався майже виключно на одній збірці: «Леґенди і сни» (1964). 
Проте не маємо підстави сумніватися, що ця збірка характе¬ 
ризує тогочасний стан розвитку поетеси. 

Від першого речення («Патриція Килина — мітотворча 
поетеса») Рубчак висловлює погляди, які мимоволі вимага¬ 
ють широкої реакції — від звичайного спростування до рі¬ 
шучого заперечення. У цьому завданні можемо розрізнити 
три головні теми чи фази: передусім насвітлення критичної 
методи та засобів Рубчака, відтак — огляд самої поезії Ки¬ 
лини й зіставлення двох аналіз, і, вкінці, — рівнобіжні зау¬ 
ваги про літературну критику чи теорію. 

Сливе найважливішою передумовою для літературної 
критики, як і для якогонебудь спілкування, є взаємнозрозу- 
міла, взаємноприйнята і стійка термінологія. Інакше, як сам 
автор сказав (хоч у явно іншому контексті), «нівелюється код 
і примушує нас опинитися в глибині цілковитої. . . ориґі- 
нальности». Таку ж оригінальність знаходимо в «Мітах чу¬ 
жинки». Тут критична термінологія ■— здебільшого некон- 
венційна, і до того — у великій мірі непослідовна. У най¬ 
кращому випадку над цілим комплексом теоретичних понять 
іпанує '«творчість», «поетичність», у; найгіршому — багато¬ 
слівність. 

«Мітотворчість» Килини — це заразом центральне по¬ 
няття і головна теза Рубчака. Біда лише, що автор ніде не 
встановлює, що таке «міт», ніде не пояснює, як він розуміє 
факт, що Килина творить міти (і саме міти), а не образи чи 
символи. Якщо не встановлено, що таке «міт», таке тверджен¬ 
ня, як «образність та символіка її творів здебільшого цілком 
мїтична» («Сучасність», ч. 1 , 1968 , стор. 10 ), нам справді мало 
говорить. Може, однак, попередня заява служить за дефі¬ 
ніцію: «Її твори побудовані на основі дійсности та паралель¬ 
но до неї, але їхні верхи, їхні значеневі обертони, підносять 
уяву читача до наддійсних та надчасових сфер». 

(іі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоїека.ог^ 



Але приглянувшися ближче, бачимо, що це ніщо інше, 
як загальна дефініція («справжньої») літератури, за фено¬ 
менологічною теорією польського філософа Романа Інґар- 
ідена. Згідно з його формулюванням, у літературному творі 
значенева верства власне побудована на основі дійсности (це, 
зрештою, є поняття лгмесіс , що існує від Арістотеля). Але тому 
що в літературному творі немає заяв у вужчому розумінні 
(як це знаходимо в лікарському рецепті, чи телефонній книзі), 
а є лише квазізаяви, тому онтологічно беручи, «дійсність» лі¬ 
тературного твору рівнобіжна до справжньої дійсности. Вкін¬ 
ці, в літературному творі є верства «усхематизованих вигля¬ 
дів», що встановлює собою «естетично вартостеві якості» 1 й 
остаточно надає творові «метафізичних ефектів». Рубчак це 
описує як «верхи», як «значеневі обертони», що «підносять уяву 
читача до наддійсних та надчасових сфер». Під цим останнім 
їнґардеїн розуміє 'такі явища, як «ідея» твору, його «правда», 
такі ефекти, як катарсіс, як збудження патріотизму, \(/еІі - 
5 'сЬтегг тощо. 

Отже, бачимо, що Рубчак, який напевно добре знає Ін- 
ґардена, подав стислу й сочисту дефініцію — але не міту. До 
того, це мало інам каже про саму творчість Килини, хібащо 
це має нас переконати, що її творчість можна справді назвати 
літературою. 

Тим то, протягом статті появляються такі фрази, як 
«мітичні коні», такі багатословні зайвини, як «архетипальний 
атавізм природи» і «метафізичний час» (вони нібито риси 
мітів), такі псевдокатегорії, як «міт-розповідь», «закриті» і 
«відкриті» міти, такі «конкретизації», як «злегка льорків- 
ський міт». Міт зрівнюється з містикою («всесвітнє шукання 
містичного центру», 2, 39) і з фантастикою (« .. . поетеса пере¬ 
дає цілком надреальний, просто фантастичний міт, який хоч 
і символізує реальність, але з дуже віддаленої відстані», 2, 47). 
(Тут напрошується питання: чи є реальні міти або такі, що 
не символізують реальности?). Міт ототожнюється з експресіо¬ 
нізмом (рана-гніздо в поемі «Леґенда або сон») і вкінці з ку¬ 
бізмом («своєрідне переміщення поняття простору» — слід 
додати, що автор це розуміє як прояв «якоїсь атавістичної 
пам’яті», 1, 24). Що важливе, — всі ці категорії не подані як 
аспекти міту як прийоми, але просто таки як окремі міти, що 
«ілюструють мітотворчий талант Килини». 

Тут варто булої б хоч коротко розглянути поняття міту 
в сучасній літературній критиці та воднораз поставити це в 
противагу вищезгаданому процесові вільної асоціації у Руб- 
чака і покласти підставу до його дальшого обговорення. 

Поперше, треба зазначити, що в критичній літературі 
міт і його застосування є зо всіх сторін оточений багатослів¬ 
ністю. Це пов’язане з самою його суттю, бо, як сказав Поль 
Валері, «міт — це назва всього, що існує чи живе тільки до 


1 К. Іщагсіеп, Ваз ІкегапізсЬе Киш^егк. 



тої міри, що мова є його причиною». Цікаво згадати, що міт 
у популярному сексі слова — це організована неправда ‘або 
ілюзія. Тому їв аналітичній думці поняття міту застосовується 
в широкому діяпазоні: від точного, інтегрального значення у 
Карла Керекія до психологічно-містичного у Карла Юнга, до 
американської школи «ремітифікації», головним речником якої 
е Нортроп Фрай. 

У праці «Вступ до науки мітології» 2 Кереній каже, що 
міт -— це передусім як оповідання (мітос), так і акт розповіді 
(легейн), що викликає відгомін у читачів, що побуджує в них 
свідомість заанґажування в цьому процесі. З первісним ри¬ 
туальним аспектом міту поєднується розповідний та дра¬ 
матичний. Тому мітологія — розповіді древніх поетів — все 
буде пов’язана з драматичним «сюжетом». Кереній підкреслює, 
що «підставові тексти» мітології — це справді праці поодино- 
|ких авторів. Отже, з самої своєї природи міт дозволяє на 
різноманітні реінтерпретації, згідно з вимогами часу й місця. 
Це бачимо найяскравіше в радикальних реформуляціях мітів 
— грецьких і біблійних — такими письменниками,, як Жід чи 
Джойс. 

Юнґова ідея «збірної підсвідомости» і расової пам’яті 
несе в собі потенціяльні перепони для послідовної і наукової 
літературної критики. Не тільки тому, що в його формуля- 
ції є чимала домішка окультного, але й тому, що вона ви¬ 
кликає тенденцію (тепер досить поширену) бачити літературу 
здебільшого як замаскований вислів цієї збірної підсвідомо- 
сти. У практиці мітологічна критика займалася відкриванням 
обмеженої кількости мітичних парадигм. Коли брати до уваги 
багатогранність літератури, здається, що цей підхід не найплід- 
ніший. Проте, юнґівська аксіома, що, мовляв, онтогенез а сну 
підсумовує філогенезу міту, показує на важливий зв’язок 
творчої динаміки снів і мітів. Може, ще важливіше, понят¬ 
тя збірности доводить до висновку, що вкінці нема самоство- 
рених, приватних мітів, що міт своєю суттю завжди позаосо- 
бовий. Це підтверджується майже всіма емпіричними та нау¬ 
ковими засобами. 

На протилежному крилі від Керенія стоїть Фрай, що 
створив блискучо ориґінальну і синоптичну критичну теорію 
та методологію, побудовану на підставі сезонових мітів. Фрай 
також пов’язує міт з ритуалом і сном («Міт не тільки надає 
Значення ритуалові і розповідної форми снові, міт — це 
ототожнення ритуалу і сну»). 3 Далі Фрай віддає належне 
Юнґові, коли твердить, що вся література — оскільки вона 
споріднена з ритуалом (формальністю) і зі сном (непогамова¬ 
ністю творчосте) — є мітичною. Остаточно тут маємо дихо¬ 
томію між наукою — логос, і літературою — мітос. Вкінці, 
його «Анатомія критики» не претендує формулювати філо- 


2 С. Кегепуі , Еігп£иЬгиіп§ іл сіа$ ^езеп сіег МусЬо1о§(іе. 

3 N. Ргуе , Апаготу о£ Огітаігт. 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоїека.ог^ 



софічну чи історичну теорію, а намагається устійнити загаль¬ 
ну класифікаційну методу. На жаль, деякі з його наслідува¬ 
чів нерозбірливо рівняють символи, мотиви, більш або менш 
іконвекційні сюжети, саму тематику літератури —■ з мітами. 

Це буквально знаходимо в статті Рубчака. Суть його 
підходу полягає ;в тому, що, постановивши, як; здається, над¬ 
мірно спрощено й імпресіоністично, що Патриція Килина — 
мітотворча поетеса, він вчитує уявну мітотворчість в усі її 
твори. В наслідок Рубчакової педефгпгцгг міту і на підставі 
очевидного факту, що поезія Килини не є іптеїральпо мітична, 
теза статті зводиться до тавтології. Стаття, зовсім так, як 
вступне речення, що ми проаналізували, доводить —■ з вели¬ 
ким ускладненням, з безперечним красномовством — що А 
дорівнює А. 

Ось чому треба радикально переоцінити всі підрядні 
«дефініції». Так, наприклад, «відкриті» і «закриті» іміти слід 
розуміти як більш або менш традиційні чи приступні теми, 
мотиви чи образи. Іншим разом, коли автор пише «... най- 
осноївніший складник мітотворчого світопогляду Патриції Ки¬ 
лини ...» і т. д. (мова йде про почуття самотности людини у 
всесвіті), слід просто викреслити слово «міт», і ні речення, ні 
зміст аналізи на цьому не втратять. Така категорія, як «архе- 
типальні міти» (1, 24), не зважаючи на те, що автор намага¬ 
ється це підперти авторитетом Юнґа, ніщо інше, як звичайний 
трюїзм; всі міти з самої своєї природи архетипальні. Продов¬ 
жуючи свою думку, автор каже, що «архетипальні міти» 
(що, мовляв, втілюють «метафізичні поняття»), хоч прадавні, 
все таки трактують людські справи і тут відрізняються від 
«мітів природи», що цих справ не торкають. Проблема подібна, 
хоч менш явна: всі міти не тільки архетипальні, але і «люд¬ 
ські». Міти природи — теогонія, космогонія; коротко, всі при¬ 
мітивні спроби вияснити природні явища послуговувалися 
уособленням (грім — голос Зеївса) і загальним антропомор¬ 
фічним спрямуванням. 

Щоб закрити ці теоретичні міркування, треба на кі¬ 
нець перевірити поняття мітотворчоети чи, як кажуть у су¬ 
часній літературній критиці, мітопоезії. Хоч стисло, науково 
беручи, не може існувати чисто особистий міт, поняття міто¬ 
поезії вимагає кількох слів. 

Історично беручи, мітопоезія появилася чи, скоріше, 
відродилася, в розгулі творчих енерґій романтизму. Вона 
мала своїх теоретиків та ідеологів — Гердера, Шлеґеля, Шел- 
лінґа, і своїх практиків — Ґете («Прометей»), Шеллі («Розку¬ 
тий Прометей»), Кітс («Упадок Гіперіона») тощо. У двадцятому 
столітті — це, наприклад, уже згаданий Ж ід чи його наслід- 
ники — Кокто, Жіроду, Ануй і Сартр. Для них, як і для 
великих романтиків, мітопоезія складалася з драматичної, ра¬ 
дикальної реінтерпретації (переважно грецьких) мітів. Архе- 
типальний сюжет стає лише підкладом для нового, живого і 
часто навіть політично заанґажованого твору. Так, Прометей 



для Шеллі — це бунтівник проти християнського Бога і по¬ 
літичної реакції. Для Жіда («Ье РготеїЬее таї епсЬаїпе») міт 
Прометея — це лукава сатира на мораль дрібного буржуа, це 
не «міт щоденности», але сильне перевтілення древнього міту 
в сучасну доречність. Переддень троянської війни — для Жі- 
роду образ міжвоєнної ситуації в Европі («Ьа Сиєгге сіє Тгоіе 
яі’аига раз Ііеи»). Щоб не поминути слов’ян, досконалі були дра¬ 
ми Аннєнського чи Виспянеького. (Цікаво зауважити, що ко¬ 
рінна драматичність міту послідовно проявляється в жанрі цих 
реінтерпретацій). 

З-поміж романтиків лише один творив міти — Вільям 
Блейк. Силі його уяви і плідності його творчости може рівня¬ 
тися тільки автор «Тіппе&агі 5 Чїїаке» — Джойс. Якщо можна 
порушити правило позаособовости мітів — то тільки цим двом. 

Отже, мітопоезія, в точно окресленому значенні, має до¬ 
сить обмежене коло практиків. Це значення не менш одно¬ 
значне, ніж сучасне поетичне пристосовування мітів. 

Тому заява про мітотворчість Килини мусить також пе¬ 
рейти; певну переоцінку. А якщо зіставлення Килини з вище¬ 
згаданими поетами є несправедливе, то це виключно завдяки 
неістотному і недбайливому вживанню критичних термінів, 
що справді мають своє значення і своє застосування. 

Хоч надуживання поняття міту і явищ, зв’язаних з 
ним, найбільш явне, критичні проблеми і вади в «Мітах чу¬ 
жинки» на тому не кінчаються. А коли мова про' теоретичну 
підставу, щось подібне бачимо в уживанні і надуживанні по¬ 
няття реальности. Це, очевидно, складне явище, особливо в 
літературній критиці, і тому більшість текстових критиків, 
як, наприклад, американські «нові критики» (Тріллінґ, Брукс, 
Ранеом) це поле залишають компетентним філософам (Ін- 
ґарден), семантикам (І. А. Річардс) або бодай історикам літе¬ 
ратурної критики (Веллек). Рубчакові, який має за ціль 
таку ж текстову критику (принаймні він уживає такі методи), 
філософічно-семантичні абстрагування не удаються. Йото ар¬ 
гументи не насвітлюють, а затьмарюють предмет. Ось приклад: 
«Дорога веде від реальности розповідних засобів, через надре- 
альність фантастичного задуму, реалізованого фантастичними 
образами, до глибокої реальности філософської основи поеми» 
(2, 47). 

Не знаю, чи це допомогло б, але коли відкинути всі 
«реальності», сенс речення може вияснився б; тож і не по¬ 
шкодило б. Знову, щоб сказати, що фантазія чи уявна енер¬ 
гія ліричних героїв поетеси відограє певну ролю в поемах 
Килини, Рубчак каже: «Довколишня дійсність розгортається 
в цих творах паралельно з уявленою або відчутою наддійс- 
ністю» (1, 10). Відтак між тими двома світами появляються 
«мости» і «броди», що провадять у «світ абстрактної реально¬ 
сти», але також часто «пересуваються», і вони — «міти», а 
цей процес — «мітотворчість». 

сіі^ііїгесі Ьу икгЬіЬ1іоі;ека.ог§ 



Ці термінологічні зауваги, — не педантизм. Оскільки 
критик має комунікувати свої думки, ці думки, як і їх мовне 
оформлення, мусять бути ясні і доречні. У Рубчака, на жаль, 
через хиткість термінології затираються зв’язки — навіть 
«мости» і «броди» — між аналізою та її предметом, і залиша¬ 
ється не аналіза, а мовна та уявна імпровізація. 

У «Мітах чужинки», крім цих теоретичних неясностей, 
є й звичайні натягування деяких понять. Одне з них — це 
уявний «мініятюрно-епічний стиль» або «своєрідно епічний 
стиль». Цю ідею автор аргументує нічим іншим, як періодич¬ 
ними згадками про розповідну техніку Килини. Найчастіше 
автор це робить, ототожнюючи розповідь чи, як він каже, «ре¬ 
алістично-розповідну манеру» з епічністю. Зараз опісля він 
розгортає цю думку, кажучи, що ця «своєрідна епічність» ви¬ 
ринає на тлі її (поетеси) ліричного «я», що «борсається в стру¬ 
менях минулого, сучасного і майбутнього, блукає між різними 
цивілізаціями і країнами в шуканні за пристановищем, за 
архетипом» (2, 47). Автор щеі додає, що ця епічність (принаймні 
у вірші «Могила Іфігенії») «посилюється святочною ритмікою 
і стилізацією фраз», що створює ритуальне, церемоніяльне 
враження». Тут можна додати: поперше, вірші в збірці «Ле¬ 
генди і сни», що навіть посередньо торкаються історії чи якої- 
небудь ширшої скалі, — нечисленні, може, п’ять з-поміж трид¬ 
цять одного вірша. У них образи борсання в струмені часу, 
наприклад, у «Між століттями» — 

Я молодша від молока, 
старша від каменя ... 

Я Цезаря знала добре, 
познайомлюся з Цезарем завтра. 

Я вільна від часу, 
я — полонена години 

-— убогі й мізерні, побудовані на звичайних граматичних 
запереченнях (про це ще буде далі). Образи, чи сцени, чи 
теми «різних цивілізацій і країн» так само скромні, бо скла¬ 
даються з звичайного визначення оередньо-східньої місце- 
вости. Яка тут епічність? Чи те, що Міцкєвіч писав «Кримські 
сонети», а Езра Паївнд у своїх «Канто» писав про древній 
Китай і про ренесансову Італію, надає їхній поезії епічности? 

Подруге, чи «святочна ритміка» і «церемоніяльне вра¬ 
ження» (припустім, що воно справді там є) творять епічність? 
Зрештою, сам автор каже, що в цьому вірші (Могила Іфігенії) 
— це, власне, стилізація «під ритми хорів у грецьких драмах». 
Отже, драматичний стиль чи епічний? Чи маємо тут, згідно з 
автором, лірично-драматично-епічну синтезу? 

Подібні проблеми, хоч, може, менш загострені, появля¬ 
ються на тлі таких понять як «атавізм», «містика» (напри¬ 
клад, «атавістично-мітичні кавалькади») чи навіть «символ». 
Тут приємно згадати, що коли в одному місці Рубчак говорить 



про «метонімічно-персоніфікаційні перевтілювання», це вжите 
доречно. 

Заки перейдемо до обговорення деяких рис критичної 
методи Рубчака, можемо побіжно зупинитися на аспекті кри¬ 
тики, що дуже рідко вимагає коментаря. Мова йде про поси¬ 
лання на авторів, на твори. Звичайно не припускається, що 
раз автор готовий давати цитату, є можливість, що він не знає 
про що говорить. Тут, на жаль, це трапляється при самому 
початку статті, коли Рубчак, намагаючися визначити функ¬ 
цію поезії для Килини, каже: «І поезія для Килини не дерево, 
як вчила школа Шеллінґа-Колріджа.. .» (1, 12). Отже, не 
знаю, що Рубчак розуміє під словом «школа», але якщо тут 
говориться про літературні теорії Шеллінґа, чи Колріджа, чи 
письменників, що виходили з їх теорій, така заява просто 
карикатурна. Тут нема ні місця, ні часу описувати німець¬ 
ко-англійську романтичну теорію, але зацікавленим (і авто¬ 
рові) рекомендую «Віо^гарЬіа Ьпегагіа» Колріджа. 

Тепер мусить бути наочне, як брак аналітичної під¬ 
стави постійно проявляється в самому критичному підході, 
найяскравіше у многословії та штучному ускладнюванні, що 
Маскує (якщо маскує взагалі) слабо передумані позиції. Отож 
не диво, що в основному сама критична техніка — це пара¬ 
фраза, Автор парафразує постійно і безпощадно, оббудовуючи 
кожний цитований вірш дослівно сторінками міркувань і мов¬ 
них екстраваґанцій. Обіч вірша постає імпресіоністичний твір, 
який з природи своєї не може стати ні поемою, ні аналізою. 
Взяти лише один вимовний приклад. Ось вірш «Видиво мо¬ 
стів». Автор означає його так: «Твір ’Видиво мостів’ уже 
більше наближається до міту-розповіді, що в паралелях його 
порівнянь світиться якийсь один (прошу вибачити, але, що 
значить «якийсь» в такому контексті? — Г. Г.) метафізичний 
Ісимвол». І хоч автор не подає вірша, бо вважає, що він за¬ 
довгий, ми його подамо, щоб побачити, про що далі буде мова. 


ВИДИВО МОСТІВ 

Міст — немов кінь, 
переходячи брід: 
арки його ноги, 
арки його кроки. 

Скаче із берега 
камінним скоком, 
простягає до берега 
мармурову шию. 

Поволі переправляється, 
поволі бризкає, 
поділяє ріку 
на двадцять рік. 

Табуни моїстів 
переходять ріки, 

СІІ§Ш 2 ЄСІ Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



минулі ржи, 
майбутні ріки. 

Камінні коні 
поволі скачуть: 
коні невол віників, 
коні королів. 

Кроки б’ють 
на другім березі, 
та арки б’ються 
з піною й тіньми. 

ІМІСТ б’є копитом 
на другім березі, 
а ріка поділяє 
його перехід. 

(Міст — немов міст, 
схожий на коней: 
смертних коней, 

•безсмертних коней. 

У своїй аналізі автор зосереджується на останній строфі 
і каже ось що: 

Мітотворець мусить час від часу вживати постій¬ 
них символів, щоб реалізувати потенціальну спільність 
його творів із традиціями мітів, а також, щоб викликати 
в читача відповідний стосунок до культур минулого, до 
'процесів під свідомо сти, до світу природи. Як я згадав у 
першій частині статті, один з постійних символів Патриції 
Килини — це кінь. Отож мова в цьому строфоїді не про 
звичайні мости, а мости між цивілізацією і природою, між 
культурою і колективною підсвідомістю, між тим, що 
смертне і безсмертне, бо й 'самі ці мости «схожі на» смерт¬ 
не і безсмертне. Як це трапляється з кожним справжнім 
символом, що народився з міту — в протиставленні епі¬ 
тетів смертні-безсмертні маємо необхідний елемент не- 
виразноети, або точніше, багатозначнюсти, який дозволяє 
нам інтерпретувати їх на різних значеневих та чуттєвих 
рівнях. Смертні коні , наприклад, можна інтерпретувати 
як індивідуальну підсвідомість, супроти «безсмертної» ко¬ 
лективно-расової підсвідомо сти. Ці два епітети можна та¬ 
кож розглядати з перспективи «марнотратства» природи, 
з одного боку, та її вічної циклічности, з другого. У 
«смертних» конях можна також вбачати відображення 
звичайних, «справжніх» коней: тоді порівняння мосту 
;до «смертних коней» буде зоровим порівнянням, а порів¬ 
няння його до «безсмертних» коней — буде вже на рівні 
метафізичео-мітичного світовідчування. Це, до речі, ілю¬ 
струє різницю між «поетичною фантазією» і «поетичною 
уявою», що про неї говорить Самюел Колрідж. 

Щоб відчути повний ефект, треба б подати цілих пів¬ 
тори сторінки, але і це вже показує, що м’яко сказавши, кри- 



тика Рубчака .мало зв’язана з текстом. (Остання заява не є ні 
правильна, ні доречна. Автор якось не має щастя до Колрі- 
джа). Сам процес цієї творчої аналізи полягає на поступово 
зростаючому вчитуванні в поему своїх власних переконань. 
Те, як далі виявиться, що є головною слабістю Килининих 
творів — себто наївна абстрактність, що випливає із штучно 
ускладнених семантичних або граматичних протилежностей 
(тут, наприклад, «минулі-майбутні», «смертні-безсмертні»), — 
це каталізатор, це претекст для відхилень від теми. Але треба 
визнати, що Рубчак спритно намагається боронити свій тил: 

Значеневі рівні інтерпретації можна тут продов¬ 
жувати ще і ще: вони залежні від ступеня співпраці чита¬ 
ча, від його- уяви та здібностей активно сприймати поетич¬ 
ний твір і «співтворити» його разом з автором, додаючи до 
нього власні інтерпретації, кусочки власного буття, часом 
авторові невідомі, часом навіть цілком інакші від авто¬ 
рового задуму. «Звичайний» читач не входить в усі інте¬ 
лектуально-значеневі можливості таких 'складних образ¬ 
них конструкцій — але при читанні твору він відчуває, 
що епітети не тільки влучні, але що вони також натякають 
на щось таємниче й високе. 

Ідея «співтворчости» належить до категорії уже обго¬ 
ворених понять і термінів. Але є тут ще глибша зрадливість 

— бо тут є зерно правди. Воно стосується до відомої риси 
найкращих літературних творів — їх здатність передати різ¬ 
ним поколінням якусь «правду», втілену в естетично завер¬ 
шену форму. Так, щоб ужити найпростіший приклад, у «Гам- 
леті» або, скажім, у символістичному творі кожний режи¬ 
сер чи читач своєрідно насвітлює і різно інтерпретує склад¬ 
ність твору. Він, у тісному зв’язку з своїм життєвим і ху¬ 
дожнім досвідом, реінтерпретує даний твір, але все в певних 
межах. Його перевтілення мусить бути пов’язане з твором 

— тематично, символічно, хоч би біографічно. Бо вважати 
Клавдія за позитивного героя, а замок Кафки за втілення 
добра і правопорядку — це не інтерпретація, це — літе¬ 
ратурна перверсія. А коли Рубчак, не намічаючи значене- 
вих вимог, крім власної винахід лив ости (бо «мітичність» ко¬ 
ней, як ключ до дальшого обміркування, походить від нього, 
не від тексту вірша), заохочує до вільного співтворення, то 
наслідок для аналізи, як я уже кількакратно вказував, — 
розчинення критеріїв і понять в рідині суб’єктивізму. Що¬ 
правда, є вигляд значеневої підстави: «міст», «коні», «смертні», 
«безсмертні». Проте, це радше підтверджує мій арґумент, бо 
ніде !В цьому вірші, ні до того в цілій збірці, не зростають вони 
до таких вершин, яким є «метафізично-мітичне світовідчу¬ 
вання». Досягнення цієї поезії багато скромніші, і ми маємо 
тут справу не з силою поетичних засобів Килини, а з силою 
уяви Рубчака. 

Ще один цікавий аспект критичної техніки автора — це 
уміння знаходити своєрідні критерії, щоб описувати деякі ха- 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



рактеристики Килининої поезії. Твориться ситуація, в якій ця 83 
поезія має притаманну і, так би мовити, приватну критику. 

А що сам автор на це натякає («пора підкреслити, що моє 
^відокремлювання засобів поетеси є цілком штучне, зумовлене 
потребами опису», 2, 45), ніяк цього не оправдує. Це виявля¬ 
ється, може, найяскравіше в дискусії про підсгавовий склад¬ 
ник поезії: просодію. До того, це, може, найменш розвинений 
бік цієї збірки Килининої поезії і одна з її поважніших слабо- 
стей. При тому можемо припускати, що Рубчак достатньо від¬ 
чуває ці слабості, але його відповідь — це масивна спроба 
усе те виправдати за допомогою нової концепції метрики. По- 
церше, Рубчак твердить, що є «два роди ритмічної організа¬ 
ції в творах Патриції Килини: фрезеологічна ритміка і ритмі- 
ца з метричними тенденціями» (2, 45). (Слід зазначити, що 
розрізнювання ритму і метрики у вірші дискусійне. Але, 
оскільки є теорії, що це підтримують, не буду цього оспорю¬ 
вати. Хоч треба додати, що ці теорії «ширшої ритміки» — Е. 

Сіверс, О., Руц — переважно стосуються прози). Подруге, 

Рубчак заявляє, що «фразеологічна ритміка сильно перева¬ 
жає в Килининих творах», а відтак розширює саме це по¬ 
няття до дивовижних пропорцій: «.. . ритм її поезії не обме¬ 
жується тільки фразеологічними конструкціями чи кількістю 
ударів на рядок. У цьому ритмі беруть участь ритмічні узори 
образів та ритм значень, ритми семантичних одиниць» (2, 45). 

.Ні одне, ні друге поняття ритміки не істотне для просодії. 

Перше майже суцільно стосується прози. Друге вперто підсу¬ 
ває поняття («узори образів», «ритм значення», «ритм семан¬ 
тичних одиниць»), які, хоч і важливі як елементи поетичної 
структури, не відносяться до просодії. Я тут ніяк не обстоюю 
думки, що метрика зовсім відірвана від семантичних елемен¬ 
тів, але так само метрику чи ритм не можна розглядати кате¬ 
горіями «образів, повторень, епізодів». Справді, коли гово¬ 
рити про просодичну структуру і застосовувати сучасні кон¬ 
цепції, — як музичну теорію, статистичну теорію, навіть тра¬ 
диційну графічну теорію, — то видно, що у віршах Килини 
жодної «суворої ритмічної організації» немає. Якщо говорити 
про так загально окреслену «ритміку», як нам пропонує 
автор, то силою факту якоїнебудь структури вірша вона му¬ 
сить існувати. Така тавтологія нам уже відома. 

Одним з найважливіших понять у просодії, зформу- 
льованих російськими формалістами, особливо Тиняновим, є 
контрапунктальнє відношення метрики до розмовної чи роз¬ 
повідної мови. 4 Отже, вірш — це «зорганізоване насильство» 
над щоденною мовою. Відтак — і тут є глибока проникливість 
:— «ритмічний імпульс» цього насильства організує не тіль¬ 
ки час і розподіл вірша, але й добір слів, синтактичну струк¬ 
туру і, вкінці, загальне значення вірша. Не треба доводити, 
що такого насильства в обговорюваних віршах немає, хоч є 
інші насильства. Про інші аспекти просодії, тобто те, що на- 

4 Ю. Тьіняиов, Проблема стихотворного язьїка. 



зивається «інструментоівкою» (рима, алітерація, асонанс), ав¬ 
тор мало говорить — і слушно. 

Звернім увагу, нарешті, не на аналізу, а на саму поезію 
Килини. Це майже суцільно лірична поезія з виразними дра¬ 
матичними обертонами. Безперечно найкраще вдаються ті 
вірші, що без претенсій до філософування чи до фантастично- 
надприродної проникливости описують інтимні переживання 
як, наприклад, «Забути зеленіти», «Земні блага» або в третій 
рсобі — «Смак каміння». Екзистенціяльне почуття жаху чи 
розгублености («Смак каміння», «Сазе Нузіогу 2»), чи метафі¬ 
зичного «анґст» («Голка») е часами цілком переконливе. Тут 
розповідь не поплутана і прямолінійна. Така сюрреалістич- 
но-ґротескова віньєтка, як «Прихильний світ», чи таке тонко 
образне спостереження, як «В чайнику осінь» — це вірші, які 
указують на потенціял непересічного таланту. Зате ті вір- 
ціі, що Рубчак називає мітичними (щоправда, вони всі для 
нього мітичні), себто ті, що свідомо призначені насвітлити 
якісь надприродні «соггезрогкіепсез», як, наприклад, «Якась ка- 
сида», «Могила Іфігенії», «Чорна тополя», «Спадщина», по- 
моєму, слабі і маловартісні. «Моя чорна кобила», в якій Руб¬ 
чак вбачає ритмічно-метричні вартості — це р-адше пародія: 

Моя кобила побігла до верби 
моя кобила побігла в сарай. 

Гей, моя ворона кобило! 

Моя кобила померла під вербою, 
моя кобила померла в сараї. 

Гей, моя ворона кобило! 

Коли я минаю вербу, 
коли я минаю сарай, 
я думаю про ворону кобилу, 
гей, мою ворону кобилу. 

Немає ні користи, ні радости в анатомуванні невдалих 
віршів — це навіть Рубчак у певній мірі відчув, коли не тор¬ 
кав «Суфі 1 і 2». Хочу зате коротко намітити свої підстави. 
Найосновнішою є слабе володіння українською мовою, і хоч у 
кожному іншому випадку це вибачалося б з причини похо¬ 
дження, але коли хтось серйозно береться писати поезію, це 
перестає бути арґументом. Отож Килинина мова в багатьох 
,випадках незграбна, негнучка, кострубата. Часто вірш зву¬ 
чить як невдалий переклад з англійської. Так, наприклад, 
англійське «таге» мас зовсім інші конотації й іншу мовно- 
поетичну «вартість», ніж «кобила» по-українському. Тут мож¬ 
на додати, що такі моївні зіставлення мають велике зна¬ 
чення в літературній критиці і напевно були б пліднішими, 
ніж висліджування «закритих» і «відкритих» мітів. 

Мовна проблема підміновує всі спроби стилізовано 
простих, «народних» апостроф. («Тони, висока сосно», «Чорна 
тополя» і вищеподаний зразок). Вони виходять лише як своє- 

сії§Ш 2 Є(і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



рідний псевдопримітивізм. А коли Рубчак каже, що ІКилина 85 

звичайно «кокетує» з римою і «бавиться нею», і що коли вірші 
не вдаються, це тому, що Килина «натягає» риму до «стандар¬ 
ту» (2, 59), то нам тільки залишається думка, що не Пат¬ 
риція Килина риму, а Рубчак нас натягає. 

Чи не дошкульніша, що так можна назвати, граматич¬ 
на псевдофілософія. Те, що викликало стільки захоплення у 
Рубчака, найкраще з’ясовується у вірші «Між століттями»: 

Я молодша від молока, 
старша від каменя. 

Я мудріша від гриба, 
дурніша від води. 

Оімсот казок я знаю, 
і сімсот ще не чула. 

Я напівнародилася, 
і теж напівумерла. 

Я Цезаря знала добре, 
познайомлюся з Цезарем завтра. 

Я вільна від часу, 
я — полонена години. 

Говоріть до мене вчора, 
говоріть про мене сьогодні. 

Я напевно не існую, 
бо думаю забагато. 

Ось — вступ до «Якоїсь касиди», що Рубчакові здавав¬ 
ся ку біотичним: 

Я повернулася до гір, 

ніколи їх не залишаючи; 

я залишила гори, 

ніколи до них не повернувшися... 

" і 

Тут не тільки спекуляція на двозначності, тут ще біль¬ 
ший гріх проти поезії: абстрактність. Бо, зрештою, ці самі ідеї 
(протилежності, завішення в часі і т. д.) можна зовсім добре 
втілити в поезію — динамічно, живо, конкретно, а не наївними 
реторичними зіставленнями: «так-ні», «молодша-старша», «іс¬ 
ную — не існую» і т. д. Слід згадати, що Юзеф Лободовський у 
паризькій «Культурі» вже в 1960 році звертав увагу на нездо¬ 
рову чи пак недозрілу тенденцію нью-йоркської групи поетів, 
у тому числі і Патриції Килини, до абстрактноети. У цій об’єк¬ 
тивній, хоч і прихильній, а на мою думку, аж надто вибачли¬ 
вій статті Лободовський слушно підкреслює, що ці поети зде- 
більша безкритично і нерозбірливо перебрали баґаж сюрреа¬ 
лізму, «бридкі зморшки разом з красними коралями». (Шкода, 
що Рубчак цитує тільки одну побіжну заувагу з цієї статті, а 
поминає її основні думки). Також часто сама образна примхли¬ 
вість, сама мозаїчність ефектів притуплює організацію струк¬ 
тури. Чи можна заперечити, що вільна асоціяція в поезії — це 
абстрактність? 



86 


У Килини це трапляється навіть тоді, а, може, власне 
тоді, коли вона хоче сказати щось важливе, щось «мітичне», 
як ось у «Якійсь каеиді»: 

... бо моє місто є занове для прокльонів, 
бо моя сім’я є занова для трагедії. 

Моя мати — це камінь, 
мій батько — це лишай, 
моя спадщина — це землетрус. 

Самітна, я сиджу під рожевим муром 
і ні думаю, ні шаную, ні молю, 
бо, народившися, не існую. 


Перша жертва цього — комунікативність вірша. 

На темі комунікативноети хочу зосередити кінцеві за¬ 
уваги. Передусім усі мої обвинувачення проти формальних або 
концепційних слабостей у поезії чи аналізі побудовані на пере¬ 
конанні, що комунікація — це власне остаточна функція люд¬ 
ської мови, поетичної та аналітичної. Але так само важливе — 
бо воно стає передумовою — наставлення даної одиниці, її ро¬ 
зуміння своєї ролі як поета чи критика. Може недоцільно го¬ 
ворити про одну групу (нью-йоркських поетів) як цілість, коли 
вона складається з творчих одиниць, хоч і є в них формальна 
та духова ідентичність. Нам багато краще говорити про тен¬ 
денції та напрями в цій групі і залишити на майбутнє вирі¬ 
шення, кого вони більш або менш характеризують. 

Отже, панує у них тенденція своєрідного формалізму, 
що йде рука в руку з почуттям ізоляції та самодостатности 
і що своєю чергою посилюється загальною тупістю та апатією 
навколишнього (українського еміґраційного) суспільства. Пе¬ 
реглянемо ці явища по черзі. 

«Своєрідний формалізм» — не тому, що нема теоретич¬ 
них впливів і навпаки (як між російськими футуристами й 
формалістами) та ясного почуття клясичних — наприклад, 
парнасіянських — вимог (як в українських неокласиків), а то¬ 
му, що натиск є на вільну руку, на експериментацію без обме¬ 
жень. Це наслідок першого і вартісного кроку, коли зірвано 
патріотично-громадські пута з поезії. Але поетичні моделі, що 
їх ця група перебрала (Еліот, Льорка), вже тоді були стару¬ 
ваті. Тепер вони зовсім несучасні. А якщо ціль — бути спів¬ 
звучним з західньою поезією, то де найновіші зразки? А що 
важливіше: де сучасна доречність? Лишається вузька і само- 
задоволена вишуканість. 

їх ізоляція спричинена і внутрішніми, і зовнішніми про¬ 
цесами. Всередині є самопохвала, — як ось «аналіза» Рубчака, 
— а зовні засліплена безкритичність або іґнорація з боку ін¬ 
ших. Наслідок — це критична порожнеча, в котрій менш тала¬ 
новиті цієї групи відходять у повну яловість (Ю. Тарнавський), 
а більш талановиті не мають змоги вирощувати свій талант у 
справжньому контакті з суспільною і поетичною дійсністю. 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬ1іоІека.ог§ 


87 


Добра поезія не може існувати в ізоляції. На відміну від бо¬ 
таніки, в такій оранжерії виростають не пишні квіти, а потво¬ 
ри, як ось «поема прозою» Ю. Тарнавського із збірки «Без 
Еспанії»: 

ТИША VI 

Коли ще стоїть твоя тінь, Еспаніе, за моїми устами, 
та я наближаю до них мої пальці, коли я наближаю мої 
пальці до чорнила, як до уст, коли я наближаю мої паль¬ 
ці до автоматичних ручок, як до уст, коли я наближаю 
мої пальці до моїх літер, як до моїх уст, коли я віддаляю 
автоматичні ручки від моїх уст, коли я віддаляю авто¬ 
матичні ручки від чорнила, коли я віддаляю автоматичні 
ручки від моїх літер, коли я віддаляю автоматичні руч¬ 
ки від костей моїх пальців, коли я віддаляю чорнило від 
моїх пальців, коли я віддаляю чорнило від моїх теплих 
літер, коли я відаляю тепле чорнило від моїх уст, коли 
я віддаляю теплі фотелі від моїх літер, коли я віддаляю 
мої теплі фотелі від моїх теплих ручок, коли я віддаляю 
мої теплі фотелі від мого теплого чорнила, коли я відда¬ 
ляю чистий папір від моїх чорних літер, коли я віддаляю 
мої чорні літери від твоїх неторканих назв, Еспаніе, ко¬ 
ли ... 

Ця дискусія не вичерпує теми; вона тільки відкриває 

двері. 



НА АКТУАЛЬНІ ТЕМИ 


Україна і Близький Схід 

Петро Потгчпий 


Про ролю України в закордонній політиці СРСР писа¬ 
лося на сторінках нашої преси не раз. Вийшло навіть декілька 
монографій, які наевітлювали в різний спосіб статус України 
як суб’єкта міжнародного права. Цій справі присвячували ува¬ 
гу й західні спеціяліети, як, наприклад, показує добре знана 
праця англійською мовою В. Аспатуріяна «Союзні республіки 
в радянській дипломатії» (студія радянського федералізму на 
службі радянської закордонної політики), яка вийшла в Пари¬ 
жі в 1960 році. Немало уваги присвячено цьому питанню і в 
Радянському Союзі, де існує вже досить поважна низка стат- 
тей, монографій та документальних збірок про міжнародні від¬ 
носини УРСР та інших союзних республік. 

Ясно, що навіть при найкращій добрій волі об’єктивні 
дослідники не можуть не оцінювати діяльности УРСР на між¬ 
народному форумі з погляду її васальної залежности від 
СРСР. І важко не погодитися з Аспатуріяном, що «радянські 
конституційні метаморфози значно посилили ефективність 
республік як аґентів територіяльних завоювань (Москви) і 
створили абсолютно нові можливості для СРСР в багатосто¬ 
ронніх дипломатичних організаціях, конференціях і про¬ 
цедурах». 

Що воно так, видно з найновішої публікації, випущеної 
при кінці 1968 року Інститутом історії Академії наук УРСР 
під наголовком «Україна і Близький та Середній Схід» (Ки¬ 
їв, вид-во «Наукова думка»). 

Появу цієї монографії не можна оминути мовчанкою, 
хоч би лишень тому, що, як згадується у вступі до неї, «про¬ 
блема взаємовідносин УРСР з країнами Близького та Серед¬ 
нього Сходу у післявоєнні роки належить до числа недостат¬ 
ньо вивчених і мало розроблених у радянській історіографії» 
(стор. 10), але хоч би й тому, що вона являє собою певну ре¬ 
абілітацію українського сходознавства з А. Ю. Кримським 
на чолі та немов би кладе основи для подібних студій у май¬ 
бутньому. Або, як зазначають автори її, «колективна моно¬ 
графія .. . ставить завданням сприяти дальшому розвиткові 
сходознавства в республіці і відновленню його найкращих 
традицій» (стор. 24). Пригляньмося, отже, до цієї книжки 
ближче. 

Перший розділ книги, якій ще дуже далеко до серйоз¬ 
ної наукової праці, розглядає давні історичні зв’язки України 

сІі§;Ш 2 есІ Ьу икгЬіЬІіоїека.ог^ 



з країнами Близького та Середнього Сходу. Другий розділ 
присвячений «висвітленню ролі УРСР у політичних стосун¬ 
ках Радянського Союзу з близькосхідний країнами» (стор. 23). 
Третій розділ розглядає різні форми економічних стосунків 
СРСР з цими країнами та вклад у ці стосунки України. Чет¬ 
вертий й останній розділ присвячений культурним зв’язкам 
УРСР з цими країнами, спеціяльно в галузі освіти, охорони 
здоров’я, науки, мистецтва й спорту. 

Вже своєю тематикою деякі розділи книги більше ці¬ 
каві від інших. Це стосується першого розділу книги. Напи¬ 
саний І. М. Шекерою, він не тільки дає короткий огляд істо¬ 
ричних зв’язків України з країнами Близького й Середнього 
Сходу, але також дає історичну розвідку про українське на¬ 
укове сходознавство, початок якого автор датує заснуванням 
у 1722 році колеґіюму в Білгороді, чотири роки пізніше пере¬ 
веденого до Харкова, де він став центром орієнтальних сту¬ 
дій на Україні (стор. 34). Згадується також Всеукраїнська асо- 
ціяція сходознавства, Харківський науково-дослідний інсти¬ 
тут сходознавства, праці НТШ, та ціла плеяда українських 
сходознавців від Сковороди до А. Ю. Кримського, їх журнали 
«Східній світ», «Червоний Схід» та «Інформаційний бюлетень 
ВУНАС» (стор. 42—43). Очевидно, ні словом не згадано про 
розгром українського сходознавства. Це зрештою можна авто¬ 
рам дарувати. Вдумливий читач зрозуміє, що живих не во¬ 
скрешають. 

У другому розділі увага приділяється ролі УРСР у по¬ 
літичних стосунках Радянського Союзу з країнами Близького 
Сходу. Мова йде перш за все про діяльність української де- 
леґації на форумі ОН на «підтримку національно-визвольної 
боротьби афро-азіятських народів» та «надання незалежно- 
сти всім колоніяльним країнам» на базі деклярації ОН (стор. 
23). Цей розділ, чи не найдовший у книзі (близько 100 сторі¬ 
нок друку), показує не самостійність дій УРСР на міжнарод¬ 
ному форумі, але якраз навпаки — залежність її від полі¬ 
тики Москви. Сам факт, що стільки пишеться про міжна¬ 
родну діяльність УРСР не без ваги для потенціяльного росту 
впливів УРСР на міжнародному полі. Міркування внутрішньо¬ 
політичного характеру теж, мабуть, не без впливу на появу 
цього роду літератури. 

Треба з прикрістю зауважити, що розділ, хоч і довгий, 
не вносить нічого нового до студій про зовнішню діяльність 
УРСР. Коли ж мова про відвідування УРСР урядовими і пар¬ 
ламентськими делегаціями з країн Близького та Середнього 
Сходу, то, крім натяку на існування цього роду політичних 
контактів (стор. 23), нічого більше про це не сказано. Аж жаль, 
що писало цей розділ аж троє авторів: Д. М. Філіпенко, Ю. М. 
Мацейко' та І. Ф. Черніков. А, може, й справді немає про що 
писати? 

Автор третього розділу (О. С. Карцев) розглядає еко¬ 
номічні зв’язки СРСР та України з близькосхідніми країнами. 



Цей розділ цікавий тим, що ов ньому хоч в якійсь мірі пока¬ 
зана частка України в торгівлі, в експорті технічної і фінан¬ 
сової допомоги, у підготовці різного роду спеціалістів для цих 
'країн, у будівництві промислових підприємств та об’єктів у 
країнах Близького Сходу. 

За статистичними даними у загальносоюзному експор¬ 
ті Українській РСР належить сьогодні 25%, тоді як у 1965 
році на експортні поставки України припадало 23%, а в 1958 
році — 20,4% всього вивозу СРСР (стор. 149). Питома вага 
України ,в радянському вивозі не тільки росте, але, як видно 
з наведених даних (стор. 150—152), її експорт — це товари 
важкої промисловости, серед яких переважають машини та 
устаткування, потрібні для розвитку промисловости, будів¬ 
ництва й обладнання нових підприємств. Про другу сторону 
торгівлі — імпорт, та частку, що припадає Україні, в книзі 
майже повністю промовчано, поза загальниковим тверджен¬ 
ням, що «значна частина радянського імпорту ... надходить 
до УРСР» і що Україна «одержує різні машини, сировину та 
матеріали з 63 країн світу» (стор. 156). 

У сфері т. зв. «технічної допомоги», яку дає СРСР не¬ 
дорозвинутим країнам, роля України надзвичайно велика. На¬ 
приклад, з 385 підприємств та об’єктів, які будувалися при 
технічній допомозі СРСР, Україна брала участь у споруджен¬ 
ні 257 (стор. 165). Також від кількох років Україна уділює 
країнам Близького Сходу значну допомогу як у підготовці 
спеціалістів різних ділянок, так і шляхом скерування своїх 
спеціялістів для подання технічної допомоги на місцях. За 
останні роки в різного роду курсах на території України 
взяло участь «близько трьох тисяч спеціялістів майже з усіх 
країн світу» (стор. 186). Так, у 1964 році українські підприєм¬ 
ства прийняли тільки з Єгипту (ОАР) для навчання в судно¬ 
будуванні і металюрґії 90 спеціалістів (стор. 184). За пері¬ 
од 1946—60 рр. на Україні навчалося 4 585 чужинців, голов¬ 
ним чином з Кореї, Китаю і Монголії. За цей самий час на¬ 
вчалося на Україні 6 індійських і 4 іранських студенти (стор. 
209—210). 

Зміни, які зайшли в китайсько-радянських відносинах, 
позначилися і на напливі студентів з цих країн в Україну. 
Так само зростання впливів СРСР на Близькому Сході поміт¬ 
не у напливі студентів з цих країн до СРСР, а в тому числі 
й на Україну. Так, у 1960—61 році з країн Азії і Африки бу¬ 
ло на Україні 570 студентів, з них 98 на підготовному факуль¬ 
теті Київського університету (стор. 210); у 1961—62 році їх 
було 662; у 1963—64 з 12 країн Близького та Середнього Схо¬ 
ду навчалося на Україні 589 студентів. У 1964—65 р. їх число 
виросло до 707 осіб. У 1965—66 році студентів з цих країн 
було 722 особи. У 1966—67 році 760 громадян з 17 країн, а в 
1967—68 724 студенти з 16 країн Близького Сходу навчалися 
в Україні (стор. 210—211). Зменшення кількости студентів на 
1967—68 рік пояснюється тим, що частина їх після закінчен- 

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоІека.ог§ 



ня підготовних факультетів на Україні вступила до вузів 
інших республік СРСР (стор. 211). Це виразний доказ того, 
що на Україні чужинці не вчаться українською мовою. 

Цікавий розподіл студентів між різними країнами 
Близького та Середнього Сходу. Найбільше студентів напли¬ 
ває з Афганістану, Іраку, Ємену і Єгипту (ОАР). Таблиця по¬ 
казує кількість і динаміку студентів з цих країн: 

1963—64 1964—65 1965—66 1966—67 

106 111 124 132 

294 315 275 205 

108 116 120 129 

4 74 63 108 

(стор. 210—211). 

З таблиці видно, що приплив студентів з названих кра¬ 
їн росте з року на рік, за винятком Іраку, де запримічуємо 
велике зниження, якого, на жаль, автори не пояснюють. На¬ 
томість впадає в око величезний наплив студентів з Єгипту. 
Цей факт яскраво показує зріст впливів СРСР в Єгипті за 
останніх кілька років. 

З інших країн Аден, Альжір, Іран, Оман, Йорданія і 
Марокко майже стоять на місці, з незначним числом студен¬ 
тів. Натомість запримічуємо зріст числа студентів з Лівану 
з 4 до 17, Сирії з 20 до 61, та Судану з 24 до 52 (з останнього 
за 1966—67 рік число студентів впало до 39). Не без ваги та¬ 
кож і факт, що число країн, охоплених обміном з СРСР, 
постійно росте. Так, у 1964—65 році до цього обміну вклю¬ 
чився Аден, а їв 1966—67 році Багренські острови, емірат Ду- 
бай, Туніс та Гадрамут (стор. 210—211). Ясно, що ці показни¬ 
ки не повні й стосуються радше України, ніж СРСР у ціло¬ 
му, але й на підставі цих коротких даних видно величезний 
успіх СРСР у проникненні до арабського світу. 

Чужинецьких студентів можна зустріти в 41 вузі Ук¬ 
раїни. Головна роля в навчанні студентів близькосхідніх 
країн лежить на плечах Київського, Харківського, Одеського 
та Львівського університетів. Політехніки, медичні інститу¬ 
ти та інженерно-будівельні інститути цих міст теж мають 
студентів з цих країн (стор. 212). 

Студенти-чужинці вчаться головним чином на факуль¬ 
тетах природничих і точних наук. Це теж говорить нам, яка 
мова панує в університетах України. 

Існує також сфера виробничо-технічного навчання і ви¬ 
силки спеціялістів з України до близькосхідніх країн. У 1963 
році до Афганістану відряджено 82, а в 1964 році 120 спеція¬ 
лістів. До Єгипту послано в 1963 році 50, а в 1964 році близь¬ 
ко 200 спеціялістів. До Тунісу в 1963 році вислано 94 україн¬ 
ські фахівці, а в 1964 році понад 100 (стор. 214). Україна та¬ 
кож заанґажована по лінії ОН і під патронатом цієї організа- 


Афганістан 

Ірак 

Ємен 

Єгипет (ОАР) 



ції організує висилку та прийом спеціалістів і влаштовує низ¬ 
ку семінарів (стор. 214—215). За період від 1960 по 1965 рік 
з України до країн Близького Сходу виїздило у довготермі¬ 
нові відрядження 140 лікарів; у 1966 році виїздило 119 ліка¬ 
рів, а в 1967 році — 173 (стор. 221). 

Існують і літературно-мистецькі зв’язки, але вони наза- 
гал мізерні. У країнах Близького та Середнього Сходу побу¬ 
вало 5 мистців з України, між ними співак Д. Гнатюк, Г. Туф- 
тіна, Г. Поліванова, Є. Червонюк та інші (стор. 224). Всі вони 
виступали як репрезентанти СРСР, а не України. 

Наукові зв’язки України не багаті. Про них кажеться 
в книзі, що вони ще в «зародковому» стані (стор. 224). Це й 
видно з видань. Книги, присвячені країнам Близького Схо¬ 
ду, що вийшли на Україні, — це переважно брошури пропа- 
ґандивного змісту, як, наприклад, «За мир, за незалежність 
арабських народів» (стор. 227). Серйозних наукових праць об¬ 
маль, і видають їх обмеженим тиражем. Навіть рецензована 
нами книга, яку підписано до друку 24. X. 1968, вийшла ти¬ 
ражем ... 600 примірників. 

Цікаві, хоч і не повні, дані про туризм. Початком ту¬ 
ризму треба вважати відвідини УРОР у 1959 році 11 особами 
з різних країн Близького Сходу. У 1960 році їх було 338, у 
.1961 — 616, у 1962 — 869, у 1963 — 1 273, а в 1964 — 1 361 
турист (стор. 230—231). Натомість українських туристів у цих 
країнах майже немає. Правна, в Єгипні побувало 100, а в 
Туреччині 700 українських туристів (стор. 231). 

При кінці цього з найцікавіших розділів книги, напи¬ 
саного М. Д. Дятленком, згадується участь УРСР у міжнарод¬ 
них виставках та ярмарках СРСР у цих країнах (стор. 231). 
Цікавий факт, що Україна ніколи не виступає як незалеж¬ 
на країна. Цей факт не без впливу на те, як розуміють до¬ 
помогу України та зв’язки з нею громадяни окремих країн 
Близького та Середнього Сходу. Для прикладу наводимо де¬ 
кілька уривків з листів студентів, які перебували й навчали¬ 
ся в Україні. «Нам дуже сподобалися прекрасні радянські 
люди», — пишуть іранські студенти Київського університету 
(стор. 215). «Як сонце щодня зігріває землю своїми яскравими 
променями й несе людям світло й тепло, так і радянські лю¬ 
ди своїм ставленням до нас приносили нам багато сердеч¬ 
ного тепла і щирої радости...», — пише Асаїд Яг-я бен Аб- 
дурагман з Ємену (стор. 215—216). Але найбільш ясний і од¬ 
вертай лист студента Рабія з ОАР. «Я ніколи не забуду Ки¬ 
єва», — пише він. — «Я прожив у ньому 8 місяців, прослухав 
цікавий курс російської мови. Тепер мені не важко, я можу 
вільно говорити й розуміти по-російськи. Всі ці успіхи не 
наші, а ваші», — великодушно закінчує листа до своїх «ки¬ 
ївських учителів» студент з Єгипту (стор. 216). Правда, при¬ 
ємно почути такі слова від чужинця, але здається, що його 
лист вислано не туди, куди треба. 

З цілої книги' виходить, що успіхи не цілком «наші». 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоїека.ог^ 



ЕКОНОМІЧНІ СТУДІЇ 


Михайло Тутан-Барановський, 
життя і наукова діяльність (її) 

ДО 50-ЛІТТЯ З ДНЯ СМЕРТИ 
Любомир Коваль 


4 ВІД ІСТОРИЧНОГО МАТЕРІЯЛІЗМУ ДО ІДЕАЛІЗМУ 

Кінець 1890-их років позначається в російській імпе¬ 
рії відродженням неокантіянської ідеалістичної філософії. Не¬ 
давні творці т. зв. леґального марксизму були першими, хто 
прийняв цю філософію. Рух до ідеалізму вказував на кризу, 
що заіснувала в марксистській течії, на ревізіонізм. Так, по¬ 
літекономіє™ П. Б. Струве, С. Н. Булгаков та інші перейшли 
від ортодоксального марксизму через ревізіонізм до критично¬ 
го ідеалізму, а нарешті — на позиції містицизму. Очевидно, 
ця зміна та ідеологічний конфлікт не оминули і Тугана-Ба- 
рановського. Він був єдиний у російській імперії серед еко- 
номістів-мислителів, що почав не з ортодоксального марксиз¬ 
му, а відразу пішов від ревізіонізму до ідеалізму, закінчуючи 
кооперативним соціалізмом. Коли цей перехід довів його ко¬ 
легу Струве до російського великодержавного шовінізму, то 
Тугана-Барановського переключив на позиції оборонця прав 
України на державну незалежність. 

Давши синтезу трудової теорії вартости Рікардо з ав¬ 
стрійською теорією граничної корисности в своїй першій пуб¬ 
лікованій праці, Туган зірвав таким чином з ортодоксальним 
марксизмом, точніше, з його економією. У своїй магістерській 
дисертації «ІХромьшіленньїе кризисьі» (1894 рік) від дійшов до 
оптимістичного висновку щодо капіталізму (наприклад, що 
циклічні депресії стануть лагіднішими) і цим дав нам реві- 
зіоніетичну, а не марксистську працю. Навіть у «Російській 
фабриці» (хоч там він виявляє себе ще прихильником істо¬ 
ричного матеріялізму) він приходить до висновків, які не 
завжди відповідають марксистській схемі. 

Однак лише 1900 рік стає переломовим у світогляді 
Тугана: він піддає суворій критиці не тільки Марксову еко¬ 
номію, але також його соціологію. Крок за кроком він роз¬ 
виває та улмшіує свою критику марксизму. Як економіст Ту¬ 
ган не був марксистом, все ж таки треба його зарахувати до 
соціалістів: його соціалізм зближений з утопійним соціяліз¬ 
мом, при чому завжди підкреслена в цьому моральна свідо¬ 
мість. У 1901—02 він опублікував у журналі «Мир Божий» 
серію статтей під заголовком «Очерки из истории политичес- 
кой зкономии» (чч. 1-5, 7, 9-12 за 1901 рік; чч. 2, З, 7-10 за 




1902 рік), які в 1903 році появилися окремим книжковим ви¬ 
данням. Вступ до цієї праці, де можна простежити наростан¬ 
ня духовото перелому автора, настільки важливий, що його 
треба зацитувати дещо ширше: 

Я цілком не вважав себе зобов’язаним узгіднювати 
свій виклад з якими то не було б авторитетами і не бояв¬ 
ся висловлювати свій особистий погляд, як різко він не 
розходився б з панівними поглядами. Коштом власного стра¬ 
ху та ризика я старався промостити свій власний шлях 
у ... заплутаному лябіринті соціальної думки. 

... Я ніколи не був правовірним учнем Маркса, але 
ще недавно я почував себе куди ближчим до марксистів, 
ніж тепер. Я уникав називати себе марксистом, але громад¬ 
ська думка визнала мене за такого, і я не протестував 
проти цього. Все таки дальший розвиток моїх поглядів по¬ 
волі привів мене до цілковитого розриву з ортодоксаль¬ 
ним марксизмом, який, на мою думку, зробив своє діло 
і жадної майбутности не має. Найбільшим завданням со¬ 
ціальної думки нашого часу я вважаю критичну перевірку 
марксизму, що повинно довести до нової соціальної систе¬ 
ми, в яку ввійде багато елементів марксизму, але в пере¬ 
робленому та очищеному ... виді. Таким чином я розійшов¬ 
ся із своїми давніми ідейними товаришами і розходжуся з 
ними щораз більше й більше. Мої попередні друзі по теорії 
стають ворогами, і з цього приводу я не можу не вислови¬ 
ти жалю, але так як тверда та вічна правда не може не 
бути єдиним маяком для сумлінного ученого, так і я про¬ 
довжуватиму, наскільки мені позволять сили та знання, 
по-своєму шукати об’єктивну істину, не іґноруючи критики, 
але й не звертаючи задля неї з свого шляху. 1 

«Очерки» були першим твором російською мовою з ді¬ 
лянки історії економічної думки. На останній сторінці Туган- 
Барановський кидає ще більше світла на свої теоретичні роз¬ 
ходження з марксизмом і пише: 

Старе зрушується і всюди ростуть перемоги нового 
життя... У надрах старого розвивається новий суспільний 
лад. Натискові життя поступається також застаріла догма 
марксизму. Величезний теоретичний будинок, збудований 
автором «Капіталу» віддає один клаптик за другим, ва¬ 
литься, і якщо ще тримається, то тільки тому, що ще не 
створилася нова соціальна система, яка повинна змінити 
«ветшающий марксизм» {стор. 434). 

Якою має бути ця нова соціяльна доктрина, яка мала б 
змінити «ветшающий марксизм»? На думку Тугана, «нова 
доктрина повинна стати прямою протилежністю до соціаль¬ 
ного матерія ліз му». Саме тут, у цьому реченні, він, відкида- 
ючи матеріялізм, пориває з Марксом-соціюлотом. Тому, на мою 
думку, цілком правильно писав проф. І. Степанов-Скворцов, 


1 «Очерки ...», Петербург, 1903, стор. III—IV, VI. 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



що у своїх «Очерках» Туган-Б ар азовський «остаточно відір¬ 
вався від марксизму», а Н. К. Михайловський у рецензії ;на 
цей твір також правильно говорить про автора, як про «вчо¬ 
рашнього марксиста». 2 

Ще не так давно, в 'статтях «Значение зкономического 
фактора в истории» та «Зкономический фактор и идеи» Ту- 
ган-Барановський виступав як прихильник історичного мате- 
ріяілзму і твердив, що філософія, мистецтво, культура мають 
своє коріння у виробничих умовах. А тепер, у 1903 році, він 
говорить про соціальну доктрину, протилежну до історичного 
матеріалізму, і про те, що марксизм не має майбутности. 

«Очерки» являють собою жваво та захоплююче, а на¬ 
віть поетично, написану працю. О. Мицюк пише: «... серед 
посмертних паперів Михайла Івановича я бачив навіть писані 
ним вірші; чи були вони десь друковані — не відомо» (цит. 
твір, стор. 15, прим.). Відомо, що літературний талант і літе¬ 
ратурні зацікавлення Тугана були значні, хоч вони не могли 
рівнятися з силою його наукового мислення. Наприклад, про 
поезію він висловився так: 

Що стосується поезії, то вона, розуміється, являє со¬ 
бою велику соціяльну силу, але тільки тому, що в поезії 
прекрасна форма поєднується з визначеним ідейним змі¬ 
стом. 3 

Авторові цих рядків удалося таки знайти один опублі¬ 
кований у журналі «Мир Божий» (ч. 5, 1901, част. 1, стор. 134) 
вірш Тугана-Барановського, який тут цитуємо: 

Чем больше я живу — тем жизни смьісл темнеє 
и тем таинственней мне кажется она. 

Небесньїй звон звучит сильнеє, 

Душа предчувствием полна. 

Как признаки, колеблются явленья. 

Не различу, что жизнь, что сон — 

Неясньїя и смутньїя виденія 
Весь обступили небосклон. — 

Но небо видно с яркими звездами, 

И чудньїй свет блестит порой: 

То — Ангел мира с бельїми крьілами — 

Смерть тихо реет над землей. 

Свої ухили від марксизму, яскраво накреслені в «Очер¬ 
ках» чи в цитованій поезії, Туган розвиває далі в праці «Сов- 


2 И. И . Степанов-Скворцов, Что такое политическая зконо- 
мия, «Вестник Коммунистической академии», 1925, ч. 11, стор. 260. 

Н, К. Михайловскгій, «Литература и жизнь», 1903, ч. 1, 
част. II, «Русское богатство», стор. 101. 

3 М. И. Туган-Барановский , Теоретические основьі марксиз- 
ма, вид. «Мир Божий», Петербург, 1905, стор. 60. 



96 


ременньїй социализм в своем историческом развитии», 4 де він 
дав високу оцінку соціялістам-утопістам. Уже в «Очерках» 
він твердив: «Цей утапійний соїціялізм заслуговує найбільш 
серйозної уваги; в деяких відношеннях я вважаю його навіть 
більш науковим, ніж марксизм» (стор. VI). Ідеалістичні моти¬ 
ви в уявленні Тугана про соціалізм набирають видното, якщо 
не панівного, значення. У вищезгаданій праці Туган твердить, 
що марксизм не дав теорії майбутнього соціалізму і що саме 
«диваки-утопісти були тими, які дали нам застосований со¬ 
ціальний ідеал, і що соціалізм, як позитивна доктрина, ство¬ 
рений якраз цими дивними людьми, а не кимось іншим». Па 
його думку, соціалізм є не тільки наукою, але й ідеалом, — 
наукою про новий соціальний ідеал, — завданням якого є змі¬ 
нити не тільки економіку, а також духову культуру. Постулю¬ 
ючи, що рівність є єдиним коренем соціалізму, він доходить 
до висновку, що тільки в кантівській ідеї верховної рівности 
людської особистосте цей принцип знаходить виправдання. 
Отже, на його думку, тільки у філософії Канта знаходимо 
непохитне обґрунтування соціалізму. Цілком протилежно до 
Маркса Туган створив свою теорію експлуатації людини при 
капіталізмі на підставі Кантової ідеї рівности людської осо¬ 
бистосте. Тому він поборює визиск із суб’єктивного погляду, 
тобто на (підставі етики, що випливає з філософії Канта. З 
приводу симпатій Тугана до соціялістів-утопістів, Тома Маса- 
рик писав: 

Туган-Баранов ський іне був задоволений негативним 
соціалізмом, який відкидає теперішній лад. У соціалізмі він 
бачив понад усе науку еро новий соціальний лад ... Звідси 
його пошана до т. зв. утопістів. 5 


5 НАУКОВА, СУСПІЛЬНА І КООПЕРАТИВНА ПРАЦЯ 
В ПЕТЕРБУРЗІ (1905—17) 

Як ми вже згадали, в 1905 році вдруге іменовано Ту- 
гана-Барановського приват-доцентом Петербурзького універ¬ 
ситету. (Мицюк, стор. 17; Воблий, стор. VII; Ґргпґавз, стор. 11). 
У тому ж році він вступив у російську партію кадетів. 6 

З Туганом зв’язане існування в університеті трьох уста¬ 
нов з ділянки політекономії: просемінар, семінар і дослідний 
гурток. Він не тільки організував їх, але й керував ними. 


4 Изд. «Будущность», Петербург, 1906 р., 259 стор. (Це — 
єдина з його численних праць, яку перекладено не тільки німець¬ 
кою та французькою, але також англійською мовою. 

5 ТЬота$ С. Мазагук , вступне слово до кн.: М. І. Ти(§ап-Вага;іюу- 
$кц, „2аМаЛу роїкіске еікопотіе", „Ріат>а“, РгаЬа, 1918. 

6 ]ате$ Випуап апісі Н. Н, ¥і$Ьег, ТЬе ВоЬЬеуік Келгокдсіоп 1917— 
1918, Вокштіеп'їз апЛ Маїегааіз, 5*ап£огс1 Ппіуегзку Ргеїзз, З'їапіогсІ, 1934, 
-р. 731. 

В. Ленин , Кадетский профессор, у кн.: Сочинения, 4 вид., 
Москва, 1948, стор. 338. 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 


Згідна з його плянами створений у 1909—10 рр. просемінар 
був школою для початківців економії, доповненням до уні¬ 
верситетських викладів. На початку або при кінці кожного 
академічного року Туган роздавав студентам теми, які стосу¬ 
валися головніших економічних питань дня. Що два тижні 
обговорювано одну тему, до якої приготовлявся не тільки 
доповідач, але й опонент. 

Семінар, організований восени 1907 року, був призна¬ 
чений тільки для тих, що мали намір спеціалізуватись у по¬ 
літекономії, і його метою було докладне вивчення чисто тео¬ 
ретичних економічних питань. Наприклад, в академічному 
1907—08 році семінар був присвячений детальному вивченню 
теорії вартости, а в 1910—11 році — теорії економічних конь- 
юнктур та ринків. У тому році обговорено такі теми: Л. Мор- 
ґенштерн, «Теорія вартости Сміта»; А. Гойбарґ, «Теорія вар¬ 
тости Рікардо»; К. Домонтович, «Ідеалістична теорія варто¬ 
сти» і В. Міллер, «Теорія вартости Маркса». Як у випадку 
просемінара, так і в семінарі сам Туган визначав студентам 
теми для опрацювання. Кожний член семінара — студенти, 
вільні слухачі, а навіть приват-доценти — мусів як мінімум 
знати перший том Маїрксового «Капіталу» і (Провести загаль¬ 
ний курс з політекономії. 

Дослідний гурток був створений Тутаном восени 1906 
року, і його метою було самовиховання тих, хто студіював 
соціяльно-економічні дисципліни. Цей гурток досліджував 
радше соціальні питання, ніж економіку. Кожний член виби¬ 
рав вільну тему, яку схвалював Туган, що керував усіма зі¬ 
браннями та дискусіями. 

Як професор, Туган-Барановський був дуже люблений 
і шанований студентами. О. Мицюк пише, що 1 він «завжди 
Збирав так багато слухачів, що звичайні авдиторії не могли 
всіх вміщати, через що його виклади перенесено до актової 
Залі університету» (цит. твір, стор. 17—18). Інший студент, М. 
Д. Кондратьев, характеризував його виклад так: 

Студенти тиснулися до його катедри. Михайло Іва¬ 
нович був з ними в дуже тісному духовому зв’язку. Цьому 
сприяли особливо дослідні гуртки та семінари, що працю¬ 
вали під його керівництвом. Можна щиро сказати, що ба¬ 
гато хто, згадуючи про свої студентські роки в Петрогра¬ 
ді, особливо тепло згадуватимуть ту важку розумову пра¬ 
цю, інтелектуальне піднесення і зворушення, що вони пе¬ 
режили у згаданих гуртках. Великою заслугою тих гуртків 
і було те, що Михайло Іванович давав молоді майже необме¬ 

жену свободу розумової праці. Він менш за все був схиль¬ 
ний придушувати її своїм авторитетом та знанням (цит. 
твір, стор. 117). 

У 1906 році Туган організував першу економічну бібліо¬ 
теку при Петербурзькому університеті, яку в січні 1907 від¬ 
дано для вжитку студентства. Бібліотекою завідував сам Ту¬ 
ган. Його педагогічна діяльність аж ніяк не обмежувалася 



тільки університетом. У 1908 році він узяв участь у праці пе¬ 
тербурзького відділу Комітету сільсько-господарських та 
промислових товариств, а з 1909 року очолював редакцію 
журнал а «Вестник кооперации», який від о грав велику ролю 
в історії кооперативного руху; це був єдиний у російській ім¬ 
перії науковий журнал, присвячений кооперативній теорії і 
практиці. Варто згадати цю дату зокрема тому, що тут по¬ 
значився той інтерес Тугана до кооперації, який так глибоко 
та сильно захопив його при кінці його життя на Україні. Ту- 
ган був також професором політекономії на Петербурзьких 
Вищих Бестужевських жіночих курсах, а з 1914 року також 
у Петербурзькій політехніці. У 1912—13 рр. він їздив чита¬ 
ти лекції з кооперації в Московському народному універси¬ 
теті ім. Шанявськото ( Воблий , стор. V; Кондратьєв, стор. 116 
і 119; Мицюк , стор. 18). Коли в 1918 році в Москві створено 
Кооперативний інститут, Тугана обрано в склад його науково¬ 
го збору, але, за твердженням Н. Д. Кондратьєва, «тісно зв’я¬ 
заний у той час з Україною, Михайло Іванович відмовився 
від праці в Московському кооперативному інституті» (цит. 
твір, стор. 116). 

Крім цього, він часто виступав з численними публічни¬ 
ми лекціями і доповідями — також і на 'провінції. Початком 
цієї форми його суспільної роботи були ЙОГО' блискучі висту¬ 
пи у Вільному економічному товаристві в 1890-их роках, зок¬ 
рема його доповіді про розвиток капіталізму в російській ім¬ 
перії. Хоч він не був оратором, його доповіді завжди викли¬ 
кали велике піднесення слухачів. За свідченнями його сту¬ 
дента Н. Д. Кондратьєва, Туган не належав до тих високо- 
шкільних професорів, які кожного року викладають за вже 
раз прийнятою ними програмою. Стежачи за зацікавленням 
(авдиторії він зупинявся у своїх лекціях саме на тих питан¬ 
нях, що в даний момент хвилювали ширші кола громадсько¬ 
сте та студентства. 

До 1908 року в російській імперії не було жодного чи¬ 
сто економічного журнала або взагалі якого,небудь журнала, 
що був виключно присвячений соїціяльним питанням. Науков¬ 
ці були змушені містити економічні статті в різних літератур¬ 
них журналах, як от «Мир Божий», «Вестник Евроіпьі», «Рус- 
ское ботатство» та інші. Свідомий цього стану, Туган-Баранов- 
іський разом з проф. П. І. Любленським почав видавати пер¬ 
ший чисто академічний, безпартійний журнал, присвячений 
виключно соціальним наукам — «Вопросьі обществоведения». 7 

Велика шкода, що тільки три томи цього справді ціка¬ 
вого журнала побачили світ. 

Коли після смерте проф. Георгісвськото в 1913 році Ту- 
іган-Барановський був обраний професором політекономії в 


7 Том І, вид. «Слово», Петербург, 1908, 337 стор.; том II, у 
тому ж видавництві, 1910; том III, вид. В. Безобразова, Петер¬ 
бург*, 1911, 411 стор. Рецензії на журнал див.: «Русские ведомо- 
сти» від 5 січня 1910 і «Речь» від 25 січня 1910. 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



Петербурзькому університеті, міністер Касо не затвердив йо¬ 
то, у 1915 році Туган був примушений зовсім залишити цей 
університет. Лише в 1917 році він отримав катедру політич- 
[НОЇ економії в ньому. Але він не повернувся тоді до Петер¬ 
бургу, зв’язавши свою долю з Україною та її національно- 
державними прагненнями ( Кондратьєв , стор. 115; Мицюк, 
стор. 18; Воблий, стор. V). Хоч Туган вклав дуже багато пра¬ 
ці в роозвиток економічного відділу Петербурзького універ¬ 
ситету, йому судилося стати звичайним професором лише в 
новопосталому українському університеті в Києві в час неза¬ 
лежносте української держави в 1918 році. 


ТУГАН-БАРАНОВСЬКИЙ ЯК РЕВІЗІОНІСТ 

Починаючи з 1904 року, тобто переїхавши до Петер- 
бурґу, він піддає переоцінці ряд теоретичних питань свого 
соціально-економічного мислення. У 1905 році появляється 
перше видання його книжки «Теоретические основьі марксиз- 
ма», яка в тому ж році виходить також німецькою мовюю. 8 

Коли порівняти Тугана з такими російськими ревізіоні¬ 
стами, як Струве, Бердяєв або Булгаков, тільки його мо¬ 
жна вважати справжнім ревізіоністом, подібним до німця Е. 
Бернштайна в тому сенсі, що тільки він старався, як твер¬ 
дить Джордж Ліктгайм, «модернізувати марксистську тео¬ 
рію». Подібно висловився Карл Кавтський. 9 

Для Струве, Бердяєв а, Булгаков а та інших критика 
марксизму була тільки засобом для досягнення мети — по¬ 
вернення на консервативні російські позиції. Коли вони в 
своїй ревізії підкреслювали не питання соїціялізму чи пра¬ 
ці, а свою нео кантіанську філософію, Туган-Барановський 
підкреслював і одне, і друге — івін залишився соціалістом, 
тоді як інші соціалізм покинули. 

У вищезгаданій праці Туган-Барановський, хоч і під¬ 
креслює значення економічного фактору, висуває одночасно 
також значення факторів ідеологічних, вважаючи, що в хо¬ 
ді історії щораз більшу ралю відаїрають такі фактори, як 
знання, психіка та релігія, і економіка щораз більше стає 
наслідком, а не причиною суспільного розвитку. Він також 
не думає, що історичний розвиток залежний тільки від кла¬ 
сової боротьби, як це твердить доктрина історичного мате¬ 
ріалізму; наприклад, політична боротьба аж ніяк іне покри¬ 
вається з класовою боротьбою, а питання релігії, суспільного 
ідеалу та соціальної політики не можна з’ясовувати при до¬ 
помозі класових інтересів. Туган ревізує також Марксову 
теорію про неминучий упадок капіталізму і його трудову 


8 Вид. И. Н. Скороходова, Петербург, 1905, 160 стор. 

М. І. Ти%ап-Вагапочю$ку> ТЬеотешсЬе СшикНа^еп сіеб Маїгхктиб, 
Пипокеїг & НитЬок, Ьоір' 2 %, 1905, 239 5. 

9 Сеог§е ЬісЬіЬеіт , Мапяіят., Ап Нктогісаі атсі Сткісаі Зшсіу, Р. А. 
Ргае§ег, Хетлг Уогк, 1961, р. 283. 



100 


теорію додаткової вартости. Щоб зберегти соціальний зміст 
останньої, він розкриває власну трудову теорію абсолютних 
коштів, яка побудована на кантівській ідеї абсолютної рівно- 
сти людської особи. Як і перед ТИМ, (ВІН знову доводить, що 
капіталізм може розвиватися гармонійно, якщо він буде пла¬ 
нований. Туган випереджає в цьому англійця Джона М. Кейн- 
за на яких 50 років. Він відкидає також Марксюву думку, 
що капіталізм приречений на загибель у наслідок якихось 
детерміністичних законів. Новий суспільний лад прийде тіль¬ 
ки завдяки нашим свідомим старанням, твердить Туган-Ба- 
рановський. «Людство, — каже він, — не дістане соціялізму 
як подарунок сліпих економічних сил, але воно мусить сві¬ 
домо прагнути до здобуття цього нового ладу. 10 

У 1905—07 роках Туган-Барановський намагається уси- 
стематизувати свої економічні погляди. У наслідок цього по¬ 
явилася праця «Основьі политической зкономии» (вид,. «Сло¬ 
во», Петербург 1 , [1909], 770 стор.), яка була переробленим сту¬ 
дентським виданням, опублікованим слухачами Бестужев- 
еьких курсів п. н. «Лекции по политической зкономии» (вид. 
М. А. Александрова, Петербург 1 , [1907], 354 стор.). «Основи» 
з’єднали собі широке коло читачів і стали майже загально¬ 
прийнятим підручником в усіх високих школах російської 
імперії. У цій 'Праці, в розділі про методологію політеконо¬ 
мії, автор прагне створити одну економічну науку. З уваги 
на різниці інтересів між робітниками і працедавцями, каже 
він, ми маємо тепер декілька пояснень економічних явищ, 
тому треба б знайти базу, на якій могла б бути побудова¬ 
на одна економічна теорія, яку прийняли б як правильну 
всі політекономісти. Туган робить висновок, що підставою 
такої економічної теорії мусить стати етика, точніше, кан¬ 
тівська ідея верховної рішіноети (цінности) людської особи- 
стости, бо тільки етика, каже він, злітає понад (інтереси 
різних суспільних груп. Пізніше Туган признався, що така 
можливість може існувати тільки в економічній теорії, а не 
в економічній політиці. 

Одночасно Туган публікує ряд статтей на тему суспіль¬ 
ного ідеалу і моралі: «Кант і Маркс», «Інтелігенція і соція- 
лізм», «Моральний погляд Достоєвського», які пізніше ввій¬ 
шли в книжку «К лучшему будущему» (вид. «Енертия», Пе¬ 
тербург, 1912, 230 стор.). У цих статтях він докладно розроб¬ 
ляє проблеми ідеалізму і в етиці знаходить вияснення еконо¬ 
мічних проблем. Таким чином він наблизився до суб’єктивної 
школи Михайловського, проти якої так завзято боровся в 
1895 році. 

У 1914 році появилася його праця «Социальная теория 
распределения», присвячена виключно теорії розподілу {«Из- 
вестия Санкт-Петербурского политехнического института Им- 


10 Е. Вегтіеіп, Ти§аіп-В,аігапо^5іку аіз ЗогіаІЬї, „АгсіЬіу Ійг Зогіаі- 
^к&апіЗсЬай шжі 5оі2ііа1ро1ігі'к“, Вісі. XXVIII; К. Кагшку, „№ие 2еіг“, 
ва. XXVI. 

сіі§Ш 2 ЄСІ Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



ітератора Петра Великого», т. XX [1913], 95 стор.). Незадово- 
лений теоріями розподілу Маркса і т. зв. австрійської школи, 
Туган дає свою оригінальну власну теорію, побудовану на со¬ 
ціальній силі, і в теорії заробітку доводить, що рівень платні 
залежить не тільки від продуктивности робітника, але й від 
його економічної сили. 


І 

6 ОСТАННІ ПРАЦІ ПРО КООПЕРАЦІЮ, 

гроші і соціалізм 

Результатом його теоретичної та практичної роботи в 
ділянці кооперації була йото велика праця «Социальньїе осно¬ 
ви кооперации» (вид. I. Н. Кушнерова, Москва, 1916, 521 
стор.), в якій він дав теорію кооперації, що охоплює всі її 
види. Воблий висловився про цю працю так: 

Ця праця єдина в нашій кооперативній літературі; 
це — настільна книжка для кожного кооператора, що ці¬ 
кавиться і теоретичними питаннями. «Социальньїе осно¬ 
вні» зробили ймення Мих. їв. Тугана-Баріановського попу¬ 
лярним у кооперативних колах і визначили дальшу роботу 
Михайла Івановича на ґрунті української кооперації, якій 
і він віддався з такою енерґією при кінці життя (цит. твір, 

стор. V—VI). 

Незабаром ця книга була перекладена польською і єв¬ 
рейською мовами. (Варшава, 1923, 439 стор.; Тель-Авів, 1937). 
У цій книзі автор зв’язує кооперативний рух з проблемою 
суспільного ідеалу та соціалізму і таким чином дає дуже ори¬ 
гінальну теоретичну концепцію кооперації. Не дивно, що виз¬ 
начний німецький кооперативний теоретик А. Ґершенкрон оці¬ 
нив, що ця праця «належить до найбільш глубоких праць у 
світовій кооперативній літературі». 11 

Наступною важливою, в наслідок війни призабутою, 
книжкою Тугана є «Бумажньїе деньги и металльї» (вид-во 
«Руоская культура», Одеса, 1917), в якій, крім критики інших 
грошових теорій, знаходимо власну Туганову «коньюнктурну 
теорію грошей», яка на багато років випередила подібну те¬ 
орію Кейнза. 

В останній книзі «Социализм как положительное уче- 
ние» (1918) Туган-Барановський доводить, що ідеалом е абсо¬ 
лютна та найвища цінність і ідеальною та останньою метою 
суспільного проґресу не е соціальна рівність, а соціальна 
вільність , яка панує в суспільстві вільних людей (видиво «Ко¬ 
операція», Петроград, 1918, стор. 85-95). Його мотто — «віль- 


11 Зроїесгпе газасіу коорегаф, ^усігіаі ргора§а.шс1у ^аг52ал^8'кіе§о 
Хчгщткхх Зіочуаіггузгеп 8роіу^огуоЬ, ^аітхга^а, 1923, 439 5ґг. (Єврейський 
переклад: вид-во Мерказ, Тель-Авів, 1937). 

Аіехагкієг СегзсЬепкгоп , Біе Сепобізеп-зоЬаІсзіЬеогіе Ти^ат-Вагапо’яг- 
$к(І5, „Уііегге!)аЬг55сЬгіїї £йг СєніозізешсЬа£т\гезеп“. 



102 


ність понад усе». Таким чином Туган наближаєтеся до анар¬ 
хізму. Наприклад, уже в праці «Сучасний соціалізм у своєму 
історичному розвитку» (1906) він уважав анархізм за безпід¬ 
ставну та фантастичну ідею, а тепер він оцінює анархістич¬ 
ний комунізм як найбільш пожаданий соціальний ідеал. Ми- 
цюк уважає, що в цьому Туган наближається до М. Драгома- 
нова в його «Переднім слові» до «Громади» 1878 року і в про¬ 
грамі Громади 1880 року. Однак розуміння соціального ідеалу 
Тугана-Барановсьхого не виключає, що сподіваний соціалі¬ 
стичний лад колись перейде в інший лад, який якостево від¬ 
різнятиметься від соціалістичного; соціальний ідеал є в ньо¬ 
го історичною категорією, яка підлягає законові невпинного 
'розвитку. 

Заки перейти до українського періоду життя та науко¬ 
вої творчости Тугана-Барановського (табто періоду, коли він 
почав писати по-українськи), треба відповісти на питання: 
які політичні погляди він заступав в останніх двох роках 
свого життя? 

Видатний німецький економіст Г. Ю. Серафім уважає 
Тугана етичним соціалістом. 12 Справді, Туган уважав етику 
за підставу загальноприйнятої економічної теорії. Коли ж 
ближче приглянутися до його останніх статтей та брошур, на¬ 
приклад, статті «Остання мета кооперації» («Українська ко¬ 
операція», ч. 1, 1918) або до памфлета «О кооперативам 
идеале» (Кооперативнеє издательство, Москва, 1918, 10 стор.), 
побачимо щось інше: Туган порівнює кооперативу з держав¬ 
ним соціалізмом і робить висновок, що кооперативи є най¬ 
вищою формою суспільного ладу, яку тільки можна собі уяви¬ 
ти, а це тому, що своїм змістом кооперативи є установами 
анархічного типу і тим самим ґарантують людині найбільшу 
свободу. Таким чином, на нашу думку, Туган-Барановський 
у роки перед смертю став на позиції кооперативного со¬ 
ціалізму. 

Далі буде 


12 Напз-]ііг£еп ЗегарЬїт , Кеіиеге гшзізсЬе "Х^еїШ:- шкі КаркакНеогіеіп, 
\7акег сіє Огауьеіг & Со, Вегіт—ЬеіргіІ£, 1925, 194 5. 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 


СПОГАДИ 


Роздуми на схилі життя (IV) 

Л. Васильківський 


Навантаживши домовини до кількох товарових вагонів, 
ми від’їхали наступного дня у напрямі Ніжен—Конотіп і на 
станції Крути розпочали розшуки місця поховання забитих 
та розстріляних наших товаришів. Завдання було важке, бо 
не всі були поховані разом. Як нас поінформували місцеві 
селяни, більшовики не дозволили їм поховати розстріляних 
і забитих. Деяких селяни потайки поховали в різних місцях. 
Більшість засипали в двох чи трьох ямах самі більшовики та 
зрівняли землю, аби не було сліду, де саме були засипані 
герої. Всіх загиблих ми так і не знайшли, хоч як старанно нам 
допомагали місцеві селяни відшукати місця, де могли бути 
засипані трупи. 

Майже всіх, кого взяли до полону, було по-звірячому 
покалічено під час розстрілу. Трупи були з розбитими голо¬ 
вами, повибиваними зубами, повиколюваними очима. Кілька 
трупів цілком не вдалося розпізнати, настільки воїни були 
знівечені. Одного з нерозпізнаних щойно в Києві пізнала 
мати за монограмою на сорочці. 

Коли ми привезли тіла забитих до Києва, два дні бать¬ 
ки та родини розпізнавали своїх близьких на запасних лініях 
київської залізничої станції, де стояли вагони з домовинами. 
За кілька день від залізничої станції вийшов урочистий по¬ 
хорон вулицями Києва. 

Більшість тіл віднайдених героїв поховано в спільній 
могилі на кручі Аскольдового кладовища або «Угорської гори», 
як раніше називали це місце. Могила крутівських героїв після 
зайняття Києва більшовиками була в 1919 році зрівняна і на 
цьому місці зроблено парк. Місце могили знаходилося на га¬ 
лявині, дещо вище і ліворуч від малої церкви-ротонди, що 
стояла на місці, де за давніми переказами нібито поховано 
Аскольда. Кількох поляглих поховали батьки і родини в своїх 
родинних гробницях на інших кладовищах, як, наприклад, 
родина Шульгиних — свого сина. 

Урочистий похорон відбувся на державний кошт з вій¬ 
ськовими почестями. Гарного весняного ранку почалися по¬ 
хоронні обряди, а скінчилися місячним вечором при великій 
кількості київського громадянства та при участі представників 
уряду, делегацій, парляменту, війська — на чолі з головою 
Центральної Ради іпроф. Михайлом Грушевським. 

Домовини з тілами забитих і розстріляних були постав¬ 
лені по дві на кількадесятьох селянських возах, що їх тягли 




104 


сірі українські воли. Всі домовини були покриті червоними 
китайками, згідно з старим козацьким звичаєм. Під час походу 
містом і в час служби Божої над могилою співав хор під ору¬ 
дою О. Кошиця. Над відкритою могилою промовляв професор 
Михайло Грушевський та професор Другої української гімна¬ 
зії в Києві, старші учні якої всі вступили до Студентського 
куреня Січових стрільців і майже всі загинули. Цей гімназі- 
яльний професор надзвичайно барвисто порівняв кірутян з 
героями Термопіл. Від того часу це порівняння назавжди ли¬ 
шилося за героями Кругів, які поклали своє життя за нову 
українську державність тоді, коли десятки тисяч українізо¬ 
ваного досвідченого вояцтва із зброєю в руках оголошували 
«нейтралітет» в російсько-українській війні, за що пізніше 
так дорого заплатила наша країна. Крім двох вищезгаданих 
промовців, виступали ще інші: пам’ятаю, що виступала над 
могилою письменниця Старицька-Черняхівська та ще дехто, 
але не всі зголошені .промовці могли виступити з уваги на 
пізній час. 

Похорон закінчився пізнього місячного вечора постано¬ 
вою організаційного комітету вшанувати пам’ять поляглих ге¬ 
роїв спорудженням на могилі величавого пам’ятника. Події, 
що невдовзі прокотились Україною, як лявіна, унеможливили 
здійснення цього задуму. 

* 


Вкоротці після похорону крутянських героїв у Києві, 
29 квітня 1918 року, несподівано стався державний перево¬ 
рот. З’їзд хліборобів-власників, який відбувався в Києві, про¬ 
голосив генерала Павла Скоропадського гетьманом України. 
Переворот був організований в порозумінні з німецьким ко¬ 
мандуванням чи, вірніше, з начальником генерального шта¬ 
бу німецького командування, генералом В. Ґренером (пізні¬ 
шим засновником і куратором Українського наукового інсти¬ 
туту в Берліні в 1926 році). Німецьке військо зайняло буди¬ 
нок нашого парламенту, що якраз того дня ухвалив кон¬ 
ституцію Української Народної Республіки. Парламент був 
розігнаний, а деякі міністри й члени парламенту — арешто¬ 
вані. Невеликі українські військові відділи, які були в Ки¬ 
єві, не могли ставити опір німецькому війську. 

Центральна Рада, мало радикальна для українського 
селянства, була занадто радикальна в очах німців і земле¬ 
власників на Україні. Оскільки вона не панувала над ситу- 
ацієї в країні й не мала доброго ад міністр аційного апарату, 
не див-о, що німці шукали кращого й менш революційного 
контрагента, який би добре пильнував зобов’язання Бере¬ 
стейського трактату. Формально влада перейшла в руки пред¬ 
ставників чужої та ворожої в більшій частині нам кляси по¬ 
міщиків, а фактично перейшла до рук німецького команду- 
ванння. Крім того, на Україні утворювалася база для віднов¬ 
лення старої Росії. 

сІі§Ш2Є(і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 


105 


Підтримували гетьмана заможні землевласники, що бу¬ 
ли в конфлікті з Центральною Радою, яка обстоювала лікві¬ 
дацію великої земельної власносте. Міське населення, яке 
відчуло весь перший удар кривавого більшовицького теро¬ 
ру в 1918 році, було в більшості настроєне теж досить стри¬ 
мано до лівих реформ Центральної Ради. Частина україн¬ 
ської інтелігенції та війська бачили в гетьманщині романтику й 
традиції української державносте. 

Незабаром одначе всі верстви українського суспільства 
зрозуміли, що влада гетьмана Скоропадського була ворожа 
як національно, так і соціально до українського народу. 

За підтримкою німецького війська почалися на укра¬ 
їнському селі розправи «каральних відділів», складених з ро¬ 
сійських старшин. Делегації селян у Києві приймав міністер 
земельних справ, російський поміщик на Україні, який ;не 
вмів і не хотів говорити по-українськи. У багатьох міністер¬ 
ствах Української Держави лунала виключно російська мо¬ 
ва, а урядовці-москалі цілком одверто виявляли свою ворож¬ 
нечу до всього українського. 

Вже скоріше ніж за місяць після проголошення гетьма¬ 
нату, вибухли повстання селянства проти влади, які жорсто¬ 
ко ліквідували російські добровольці з гаслами «єдіной нє- 
ділімой» Росії. При поважніших повстаннях ліквідацію пе¬ 
ребирали на себе німецькі війська. Так, наприклад, у Тара- 
щанському повіті селяни знищили дві батерії артилерії, а гар¬ 
мати з обслугою закопали, не лишилося й сліду. 

Майже всю добу гетьманської влади (сім з половиною 
місяців) я перебув у Києві, [працюючи в київських україн¬ 
ських видавництвах, бо військовий відділ, в якому я перебу¬ 
вав після повернення з Криму, був після гетьманського пе¬ 
ревороту розформований, як і деякі інші військові частини, 
що неґативно ставилися до перевороту. 

* 

Київ у 1918 році був якийсь незвичайний, інший, нер¬ 
вовий, та разом з тим веселий — аж надто хворобливо весе¬ 
лий. Україна (зокрема Київ) була аазою добробуту й поряд¬ 
ку, коли в Росії панував більшовицький терор. Населення 
міста збільшилося непомірно: сюди втікали заможні кола 
Росії. Після продовольчої скрути та терору в російських мі¬ 
стах всі ці багаті промисловці та представники російської 
аристократії, як у божевіллі, /віддавалися /забаві,. У місті 
множились, як гриби після дощу, каварні, ресторани, винар¬ 
ні й дрібні кабаре, де було повно аж надто веселої публі¬ 
ки, публіки чужої — німецької та російської. Як іти було 
ввечорі центральними районами міста, усюди було чути різ¬ 
номанітні мелодії модного тоді танго. Було навіть танґо на 
російські слова: 

Под знойньїм небом Украиньї, 

Где немцьі ходят, как в Берлине, 

Танцуют все танго. 



Це був ніби бенкет під час чуми. — таке враження спра¬ 
вляв Київ. Присутність німецького війська, а головне стар¬ 
шинського корпусу з головного командування, дипломатич¬ 
них представництв Німеччини, Австро-Угорщини, Туреччини 
та Болгарії притягала в Київ багато аґентів альянтської та 
більшовицької контррозвідок. Багато було в Києві поляків, 
кількість яких побільшилася дідичами з маєтків, розггарце- 
льованих українськими селянами. Зголоднілий німецький 
старшинський корпус, відпочиваючи після західнього фрон¬ 
ту, бавився та обсідався (київськими достатками, кидаючи 
гроші направо й наліво. Не менш гучно бавилися російські 
багатії. Київ, столиця Української Держави, був більш чу¬ 
жий, ніж свій. Всюди лунали російська, німецька та поль¬ 
ська мови. 

У такому «розбавленому» Києві одного літнього ран¬ 
ку 1918 року сталася трагічна подія —• вибух порохових вій¬ 
ськових складів і складів амуніції, які дісталися в руки ні¬ 
мецької армії. 

Організацію знищення цих великих запасів амуніції 
Південно-західнього фронту виконала з доручення Антанти 
Польська організація військова (РО^) — таємна організація 
іпілсудчиків, з метою, щоб німці не використали великих 
військових запасів на західньому фронті. Одним з організа¬ 
торів цієї акції був Генрик Юзевський, пізніший волинський 
воєвода за часів Пілсудського. 

Пригадую, як одного літнього ранку, десь біля сьомої 
години, збудив мене сильний вибух. Підскочивши до вікна, я 
побачив велику хмару білого та жовтого диму над Печор¬ 
ським. Швидко вбравшись, я вибіг на вулицю та попросту¬ 
вав у напрямі вибухів, які тривали далі. Вкоротці вже мав 
від зустрічних відомості, що це вибухи в порохових складах 
на Звіринці. На вулиці зустрічалося багато людей, що в па¬ 
ніці втікали в білизні. 

Звіринець був теж робітничим районом міста, а вій¬ 
ськові склади майже прилягали до мешкальних забудов. За¬ 
мах був здійснений ранком, коли робітники вже відійшли на 
працю, жінки в багатьох випадках теж відійшли за покупка¬ 
ми на базар, а вдома лишилися діти; тому серед жертв було 
найбільше дітей. 

За півгодини я вже був недалеко місця вибухів і зго¬ 
лосився до рятувальних відділів. Акція рятування продовжу¬ 
валась аж до вечора. Всі пожежні команди міста разом з 
військом намагалися льокалізувати вибухи, які продовжува¬ 
лися ще й уночі. Різноманітні вибухові матеріяли давали 
різнокольорові світлові ефекти, утворюючи фантастичний 
образ. Мешкальні будинки, переважно дерев’яні, горіли, як 
сірники. Силою вибухів були зривані частини будинків, дру¬ 
гі половини лишалися не ушкоджені. В одному з таких бу¬ 
динків зауважили ми в час рятування колиску з дитиною 
в зацілілій частині мешкання, до котрого вже наближався 

с1і§іії2ес1 Ьу икгЬіЬ1іоі;ека.ог§ 



вогонь. Один із членів рятівничої дружини виніс колиску 
з немовлятком . . . 

Після вибухів та пожежі на місці Звіринця майже ні¬ 
чого не лишилося, а людські втрати сягали, здається, до по¬ 
над 150 осіб. 

Того ж самого 1918 року влітку було вбито на вулиці 
Києва фельдмаршала Айхгорна, головнокомандуючого ні¬ 
мецькими військовими силами на Україні. 

Свідоме українське громадянство з неспокоєм дивило¬ 
ся на ненормальний стан в Українській Державі. 

* 


Справа організації та вислання за кордон дипломатич¬ 
них представництв виникла ще за Центральної Ради, за уря¬ 
ду Всеволода Голубовича, коли керівником міністерства за¬ 
кордонних справ був Микола Любинський. Вона посувалася 
вперед дуже поволі з огляду на німців, які пильно контро¬ 
лювали всі проекти у зв’язку з війною на західньому фронті. 
Гетьманський переворот на деякий час відсунув здійснення 
цих плянів, і тільки при кінці 1918 року гетьманський уряд 
відкрив деякі дипломатичні представництва в нейтральних 
державах (представництва при урядах Центральних держав 
існували вже від часу підписання Берестейського миру). 

У кінці 1919 року я був у ПІвайцарії, де у Фрібурзі 
вчився у вищій школі. Я був добре знайомий з членами на¬ 
шого представництва в сусідньому Берні. На моїх очах пе¬ 
реїздили через Швайцарію інші дипломатичні місії, зокрема 
до Парижу. 

Хоч Україна й не була визнана Швайцарією де юре, 
наше дипломатичне представництво користувалося всіма ди¬ 
пломатичними привілеями. Воно було прихильно прийняте 
швайцарською владою, яка дуже бажала ввійти в ближчі сто¬ 
сунки з Україною, зокрема в торговельні стосунки. 

У складі посольства було кілька дуже цікавих людей, а 
саме: Гладишовський Олександер, иравнкк за освітою, дуже 
культурний свідомий громадянин з Галичини, перший секре¬ 
тар посольства; Чикаленко-Келлер Ганна, донька відомого 
діяча Євгена Чикаленка, яка працювала як перекладач по¬ 
сольства; Шимановська-Косач Оксана, сестра Лесі Українки, 
і Ван-дер-Бріґґен Олександер, другий секретар та скарбник 
посольства. 

Особливо цікавою особою був власне Ван-дер-Бріґґен, 
що походив із збіднілих голляндських колоністів, які давно 
оселилися на Чернігівщині. Українською мовою він володів 
досить слабо, але постійно її удосконалював, багато читав, 
так що кожного місяця помітний був поступ. При тому це бу¬ 
ла людина старша, вже під шістдесят років. Спочатку в по¬ 
сольстві до нього було певне недовір’я, але коли його ближче 
пізнали, всі його дуже поважали та цінили. Це була людина, 
якій можна було довірити кожну справу. Товариський і ви- 


107 



108 


хований, овін мав 'приємний вигляд старшого, сивого пана з 
доброю військовою поставою, бо був змолоду старшиною Гвар¬ 
дії. Посольство завжди посилало його та першого секретаря 
Гладишевського до швайцарського департаменту закордон¬ 
них справ у різних справах. Ван-дер-Бріґґен, як я чув, умів 
краще, ніж Гладишовський, полагоджувати різні делікатні 
справи дипломатичного характеру, бо був рухливіший, жва¬ 
віший та прекрасно володів не тільки німецькою, але й фран¬ 
цузькою мовою. Нам, кільком молодим українцям, він був 
(провідником по Швайцарії, яку знав ще з часів своїх молодих 
літ, коли подорожував по Европі. 

Другою особою, яка полонила мене своїм розумом та 
товариським способом буття, був граф Михайло Тишкевич. 
Це була надзвичайно скромна, культурна людина демокра¬ 
тичних поглядів. Акуратний, невисокий на зріст старший пан, 
який наближався до шістдесятки, він був стилевою постаттю 
і ерудованим співбесідником. Заскочений у Швайцарії вибу¬ 
хом війни, Тишкевич, який мав там багато знайомих і, крім 
того, підтримував листовний контакт з своїми паризькими та 
лондонськими знайомими, став вкоротці особою, до котрої 
зверталися дипломати воюючих сторін, шукаючи контактів 
між собою. 

Зараз же по революції, на початку 1917 року, задовго 
до приїзду у Швайцарію першої української дипломатичної 
місії, М. Тишкевич посилав меморандуми в українській справі 
всім представництвам головних держав Антанти та нав’язував 
стосунки з їх представниками в Швайцарії. Рівночасно писав 
про українську справу в швайцарській і лондонській пресі. 

Бачивши, як інтереси Литви були близькі й подібні до 
інтересів України, він увійшов у близькі стосунки з провід¬ 
никами литовського руху та розвинув акцію допомоги жерт¬ 
вам війни у Литві, зібравши великі гроші. За це був обраний 
почесним членом литовського комітету, а Сметона (пізніший 
президент Литви) та Вальдемарас (прем’єр) приїжджали дя¬ 
кувати Тишкевичеві за його акцію. Після цього засновано Ли¬ 
товсько-українське товариство, президентом якого обрано 
Тишкевича. 

Українсько-польські проблеми теж не оминули Тиш¬ 
кевича. Так, польський посол у Швайцарії Ростворовський 
приїздив до Тишкевича в Льозанну з пропозицією підтримати 
самостійну Україну ціною відступлення полякам Львова, на 
що Тишкевич відповів, що не має жодного мандату на такі 
переговори. 

Бувши в близькому контакті з представниками Антан¬ 
ти, Тишкевич також прислужився до фактичного визнання 
України як Францією, так і Англією. Це підтверджує лист 
французького посла в Берні Бо до Тишкевича, у якому він 
пише: «завдяки Вашій невтомній праці для Батьківщини 
Франція визнала самостійність України». 

СІІ§Ш 2 ЄСІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



Не знаю, що сталося з архівом Тишкевича, але части¬ 
на копій листів до нього від визначних політиків і дипломатів 
того часу збереглася у мене. 

Після приїзду до Швайцарії українське представництво 
нав’язало контакт з Тишкевичем, а після уіпадку гетьмана 
Скоропадського переслано Директорії УНР проект призначен¬ 
ня Тишкевича послом при Натикані, суґеруючи рівночасно 
думку про потребу замінити голову дипломатичної місії в Па¬ 
рижі (Сидоренка) особою Тишкевича, який мас добрі кон¬ 
такти серед визначних політиків Антанти. Тому що уряд 
УНР не вважав покищо за потрібне зміняти особу посла в 
Парижі, маючи, здасться, недовір’я до графа М. Тишкевича, 
^призначено його представником України при Ватикані. Тиш- 
кевич прийняв це призначення з великим задоволенням, бо 
був щирий католик, високий достойник папської Гвардії та 
кавалер високого папського ордену. Коротке перебування йо¬ 
го у Ватикані (в Римі українським послом був Д. Антонович) 
дало якнайкращі результати. Він був дуже прихильно прий¬ 
нятий папою Бенедиктом XV і йото державним секретарем, 
кардиналом Ґаспаррі. Від Ватикану Тишкевич дістав лист 
для Директорії УНР, який був визнанням де факте само- 
стійности України. Тишкевич порушив у Ватикані справу 
становища українських греко-католицьких священиків у Га¬ 
личині під польським пануванням і звільнення з італійсько¬ 
го полону українців-галичан, колишніх вояків австрійської 
армії. Одночасно Тишкевич просив папу, щоб йото представ¬ 
ник на мировій конференції в Парижі довідався, яке відно¬ 
шення до нашої справи серед вирішальних сил конференції. 
Папа зараз же наказав телеграфувати представникові Вати¬ 
кану на конференції, монс. Черетті, який відповів словами 
членів Ради п’ятьох: «Україна — велика маса несвідомих 
селян, якими керує невеликий гурток інтеліґентів-соціялі- 
стів. Справа її не стоїть добре, але ще не вирішена». 

* 


З закінченням війни центр політично-дипломатичної 
діяльности в Европі перенісся з Швайцарії до Парижу. З по¬ 
чатком 1919 року до Швайцарії прибула перша частина чле¬ 
нів дипломатичної місії УНР на мирову конференцію в Па¬ 
рижі. Головою цієї частини місії, як заступник посла Сидо¬ 
ренка, був Микола Левітоький, колишній член мирової де¬ 
легації УНР у Бересті. Тим часом Сидоренко разом з секре¬ 
тарем Антоном Петрушевичем поїхали до Парижу через Іта¬ 
лію. У наступних двох партіях прибули дальші члени па¬ 
ризької місії. Небувало велика місія — всього разом близь¬ 
ко 50 осіб — була своїм складом більш ніж випадкова (на 
щастя, за деякими винятками, як, наприклад, проф. В. Ти- 
мошенко), що свідчило про нефахову організацію на Україні. 
Більшість членів не володіла ніякою чужою мовою, а багато 
з них були відомі з співпраці з німцями, як, наприклад, Ми- 


109 



110 


кола Левітський. Тільки невелика частина місії одержала 
французькі візи — решта залишилась у Швайцарії аж до 
квітня 1919, коли була відкликана наказом Петлюри. Весь 
цей час члени місії вели веселе, гуляще життя, яке часто поз¬ 
началося скандальними епізодами з втручанням нівайцарської 
поліції. Місія мала великі труднощі з цими «дипломатами», 
які не визнавали над собою жодного авторитету та часто-гу¬ 
сто намагалися робити якусь політику, улаштовуючи дипло¬ 
матичні обіди й вечері без порозуміння з нашим представ¬ 
ництвом. 

Не кращою була ситуація в Парижі під головуванням 
посла Сидоренка. Сам Сидоренко, безсумнівний патріот і ро¬ 
зумний інженер шляхів, як політик і дипломат справляв вра¬ 
ження наївного провінціала, який слабо орієнтувався в полі¬ 
тичних відносинах взагалі, а на мировій конференції зокрема. 
Не маючи ніяких знайомств і контактів, він тяжко налаго¬ 
джував зв’язки з другорядними Гарнітурами антантських 
дипломатів, яких часто переконував у «святості українських 
домагань» стуканням кулаком по столу. Бачивши лише пози¬ 
тивні досягнення нашої боротьби і не помічаючи згубних 
дефектів, він присилав урядові здебільшого оптимістичні зві¬ 
ти. Безмежний (ОПТИМІЗМ та нездорові відносини й інтриги 
між членами паризької делегації, де зокрема група В. Паней- 
ка вела політику пактування з росіянами, дійшли до відома 
нашого уряду в Кам’янці Подільському. Сидоренка викли¬ 
кано на Україну для особистого справоздання, а на його 
місце відразу призначено графа Михайла Тишкевича. 

Здаючи собі оправу з незвичайно тяжкого становища 
в Парижі, Тишкевич прийняв це нове призначення. Сцена, 
на котрій мали виступати наші дипломати, була суцільним 
лабіринтом. У нас до цього ще треба додати ворожу пропа¬ 
ганду росіян і поляків, які мали великі впливи серед фран¬ 
цузьких та англійських політиків. Крім того, Тишкевич мав 
дуже несприятливу ситуацію в особистому складі паризької 
місії, де витворились аж три політичні табори, які вели по¬ 
літику на власну руку. Навіть у французьких прихильників 
нашої сцрави утворився погляд, що Україна не є центром 
організованого ладу, Україна — нове Мехіко! 

Не зважаючи на антиукраїнську пресову акцію росіян 
і поляків, Тишкевич був дуже добре прийнятий у французь¬ 
кому міністерстві закордонних справ і у іпрезидентів Пуанка- 
ре та Дешанеля. Вкоротці після його приїзду була інтерпеля¬ 
ція в справі України в палаті депутатів і в сенаті. 

Нав’язавши контакт з секретарем Ллойда Джорджа, 
Тишкевич зцементував всі ворожі наклепи на уряд УНР і 
відвідав Лондон, де дістав запевнення, що англійський уряд 
готовий визнати той український уряд, що його вибере укра¬ 
їнська конституанта. Під час перебування Тишкевича в Лон¬ 
доні частина ворожих йому членів представництва в Парижі 
зробила спробу зайняти помешкання делегації та проголосити 
себе за єдину повноправну репрезентацію УНР. 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 


Отримавши повноваження від уряду, М. Тишкевич на 
початку 19,20 року звільнив більшу частину членів делегації, 
які паралізували діяльність. Звільнені члени розпочали від¬ 
криту боротьбу доносами на Тишкевича урядові УНР. У цій 
акції, на жаль, брав участь і визначний український політик 
та дипломат Олександер Шультин, який різними аргументами 
(як католицизм, аристократизм, 'спосіб життя — Тишкевич 
любив спати вранці до 10 години) намагався переконати наш 
уряд у потребі відкликання Тишкевича. Ця кампанія вкоротці 
дістала дальшу допомогу в особі Миколи Василька. 

За час свого перебування в Парижі Тишкевич нав'язав 
контакти з знайомими йому політиками, дипломатами та 
визначними військовиками. Він був у добрих відносинах з 
грецьким делегатом на мирову конференцію Венізелосом, 
впливовим політиком європейського маштабу. В італійського 
делегата Тіттоіні Тишкевич вистарався допомогу для галиць¬ 
ких полонених, колишніх вояків австрійської армії. Він був 
також знайомий з маршалом Фошем і шефом його штабу, 
генералом Веґаном. Більшість своїх знайомств він завдячу¬ 
вав клерикальним колам, в яких його дуже шанували. Саме 
в цьому його вороги бачили «велику небезпеку» для україн¬ 
ської оправи. 

В господарській ділянці Тишкевичеві ©далося ввійти 
в контакт із сталевим трестом Смоф і спілка в справі фінан¬ 
сової допомоги українському урядові на подібних умовах, які 
прийняли Латвія та Литва. Ці пропозиції, які були перес¬ 
лані нашому урядові, були відкинені як невигідні, на думку 
тодішнього міністра фінансів Барановського. 

У 1921 році граф Михайло Тишкевич припинив свою 
дипломатичну діяльність у Парижі. При прощальній авдієнції 
в міністерстві закордонних справ Тишкевич почув прояв сим¬ 
патії французького уряду до України та запевнення, що «виз¬ 
нання самостійної України станеться фактом, як тільки те¬ 
риторія її буде в руках уряду УНР». 

* 


Під час моїх студій у Швайцарії моїм професором ма¬ 
тематики був російський єврей !П. І-р. Він був особистим 
знайомим В. Леніна-Ульянова, з яким постійно зустрічався 
під час його перебування на еміґрації в Швайцарії аж до 
виїзду в 1917 році до Росії. У розмовах з професором до¬ 
водилося мені багато чути про «творця жовтневої револю¬ 
ції». Це були цікаві об’єктивні зауваги спостережливої лю¬ 
дини, без тієї редакційної косметики, якою тепер так при¬ 
крашають «найбільш людяну серед людей людину». 

«Колись я запитав Леніна, — казав професор, — яка 
його думка про тезу рівности в революційних гаслах, те¬ 
зу, котра вже екомпромітована Французькою революцією. 
Як математик, я бачив усю абсурд а льність цієї тези, бо 
„рівність” — термін, який я дозволив би вживати тільки в 



112 


математиці. Числа можуть бути рівні, люди — ніколи, бо 
їх різнить здібність і своєрідність. Отож ми, інтелігенти, 
свідомо баламутимо маси багатьма гаслами, особливо ж га¬ 
слом рівности. Ленін визнав мені слушність, — казав про¬ 
фесор І-р, — але підкреслив, що успіх революції залежить 
від привабливих гасел». 

Отож у лапідарній оцінці цього математика Ленін 
був здібним отранізатором і промовцем, але промовцем, який 
започаткував новий стиль. Цей стиль, казав професор, є най¬ 
страшнішою хворобою нашої доби: бігунка слів при одно¬ 
часній обструкції думки. Математично резюмуючи: Ленін — 
демагос-егоцентрик, розумний, добрий тактик, а при тому 
прихований російський шовініст з вродженими рисами і ха¬ 
рактером азіята. 

Що сталося з професором І-ром після 1921 року, ме¬ 
ні не відомо. Я довідався тільки, що він виїхав до Радян¬ 
ської Росії на запрошення Леніна як професор математики. 

* 


Весь 1917 та 1918 рік у Швайцарії пройшов у сталих 
контактах ;між українськими, білоруськими та литовськи¬ 
ми політичними діячами. Зокрема дружні зв’язки були між 
українцями і литовцями. Ці контакти привели до спільної 
конференції цих народів на початку лютого 1919, яка від¬ 
булася в українському посольстві в Берліні. Українську 
сторону представляли посол Микола Порш і радник Роман 
Смаль-Стоїцький; Литву — посол Шавліс, міністер Ічас, по¬ 
сол у Лондоні Чепінсьхий та член паризької делегації Чі- 
ховський; Білорусія була представлена своїм заступником 
при литовському посольстві в Берліні Ластовським. Вихо¬ 
дячи з глибоких життєвих зв’язків та інтересів цих трьох 
народів, конференція прийшла до висновку запропонувати 
своїм урядам проект Балтійсько-чорноморської федерації 
та потреби зондувати ставлення Паризької мирової конфе¬ 
ренції до цього проекту. Але сильні польські впливи на ми¬ 
ровій конференції та польська експансія на білоруські зем¬ 
лі перекреслили ці старання. 

* 


Оцінюючи загальний рівень наших дипломатичних 
представництв, треба визнати, що він був задовільний, беру¬ 
чи до уваги абсолютний брак фахових дипломатів. Майже 
всі становища послів були обсаджені людьми, що володіли 
чужими мовами і мали вищу освіту, а в багатьох випадках 
правниками, які виявили вміння орієнтуватися в лябіринтах 
європейської політики. Натомість нижчий склад диплома¬ 
тичних представництв часто складався з випадкових людей, 
що в більшості не володіли чужими мовами. 

Але, якби навмисне, найслабші сили попали до скла¬ 
ду нашої делегації на мирову конференцію в Парижі. Скла- 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



далася вона з п’яти повновласних делеґатів: Сидоренко — 
голова, Панейко — заступник голови, представник Західньої 
области УНР, Шульгин, Матюшенко та Арнольд Марґолін. 
Всі оправи мали вирішуватися колеґіяльно на підставі ін¬ 
струкцій міністерства закордонних оправ і державного се¬ 
кретаріату закордонних оправ Галичини. 

Інструкції 'приходили щораз рідше до Парижу, а після 
окупації Галичини поляками майже взагалі не доходили. Які 
ж могли бути інструкції з нашого міністерства, відрізаного 
у Вінниці чи Кам’янці Подільському від усього світу? Поча¬ 
лася самочинна, сепаратна діяльність трьох груп: галичан, фе¬ 
дералістів і самостійників. Зокрема шкідливою була діяль¬ 
ність групи Панейка, яка від самого початку стала на позиції 
окремої галицької державносте Характеристичним для мен- 
тальности цієї групи є епізод: ;на уповноваженнях до пере¬ 
говорів про польсько-українське перемир’я, що прийшли з 
Станиславова, була печатка «Західня область Української 
Народної Республіки». На це зареаґували найближчі спів¬ 
робітники Панейка — проф. Томашівський та інші: «Ми тут 
докладаємо всіх сил, щоб переконати мирову конференцію, 
що ми — окрема держава, а ви тут приходите з тим ідіо¬ 
тизмом!» 

До послів, які, на жаль, не відповідали своїм завдан¬ 
ням, належали, крім згаданого Сидоренка, перший та дру¬ 
гий посли в Німеччині — Севрюк і барон Штейнгель. Пер¬ 
шому треба закинути вельми міолодий вік (24 роки) як на 
голову делегації на мирових переговорах у Бересті і посла 
в Німеччині. Пізніше Севрюк придбав життєвий і політич¬ 
ний досвід, опанував мови, але з (політичного погляду не 
був на високому рівні, бо схилявся до більшовизму. Барон 
Штейнгель, другий посол України в Німеччині за часів геть¬ 
мана Скоропадського, був дідичем з Волині, членом ТУП (ще 
за царських часів), засновником українського музею в Го¬ 
родку на Волині — великим українофілом. Але всі додатні 
сторони й українофільство барона згасли після гетьман¬ 
ського перевороту, коли він став одним із стовпів федера¬ 
лізму та виявив себе політичним обскурантом і запеклим 
германофілом. Отож у час свого урядування в Берліні, коли 
Німеччина вже стояла на краю воєнної катастрофи, Штейн¬ 
гель вперто стояв на іплятформі німецької орієнтації і 24 
жовтня 1918 був на урочистій авдієнції у Вільгельма II. Це 
був час, коли самі німці не вважали за потрібне здійсню¬ 
вати цю візиту та неофіційно радили українським дипло¬ 
матам нав’язати політичні контакти з Антантою. 

* 

Праця наших дипломатичних представництв, крім по¬ 
літично-дипломатичної діяльности, полягала в інформації 
чужих народів про наше самостійне національне існування. 
Для цього видавалися публікації про культурне, політичне 
й економічне життя України та нав’язувано співпрацю з 



114 


пресою. Найінтенеивніиіу діяльність у цій ділянці виявили 
наші представництва у Швайцарії та Франції, які видали 
кількадесят публікацій і постачали десятки статтей для пре¬ 
си. Крім того, бельгійська, голландська, данська та сканді¬ 
навська преса часто писала про українські справи під впли¬ 
вом наших дипломатичних представництв. 

Контакт з народами колишньої російської імперії, як 
уже згадувалося, підтримував у Швайцарії граф М. Тишке- 
вич ще від початків першої світової війни. Пізніше ці кон¬ 
такти поширились, і наше представництво було ;в постійно¬ 
му зв’язку з представниками Грузії — Сумбатовим та Ша- 
вішвілі, Азербайджану — Бамматом, Литви — Шавлісом, 
Ольшевським і Давмантасом. Безпосередніх стосунків не бу¬ 
ло тільки з росіянами та поляками. 

Витворилася така ситуація, що наше дипломатичне 
представництво у Швайцарії було при кінці 1918 року єди¬ 
ним представництвом з території колишньої Росії. Царське 
посольство .припинило свою діяльність, а більшовицьке не¬ 
офіційне представництво було змушене виїхати з Швайца¬ 
рії на вимогу швайцарської влади в листопаді 1918, бо було 
надто тісно зв’язане з комуністичними заворушеннями в 
кантоні Сольотурн, де в місті Ольтені постав навіть «совдеп». 

На тлі цих подій велика російська еміґрація у Швай¬ 
царії та інші громадяни російської імперії, боячись, щоб не 
були вислані за свої більшовицькі пашпорти, кинулись до 
нашого представництва, «доводячи» свою приналежність до 
України, домагаючись опіки та українських пашпортів, бо 
знали, як наше представництво було прихильно прийняте 
швайцарською владою і суспільствомі 

Отож працівники нашого представництва мали багато 
робити, бо досить великий відсоток колишніх російських 
громадян походив з України і мав право на українські паш¬ 
порти. Мої знайомі з дипломатичної місії працювали від ран¬ 
ку до вечора, щоб полагодити всі справи адміністраційно- 
консульськото характеру та одночасно підготовляти матері¬ 
али для політичної праці. 

* 

У 1919 році у Відні пощастило мені зустріти Україн¬ 
ську республіканську капелю О. Кошиця і чути її концер¬ 
ти. Тут, після концертів у Яехо-Словаччині, вона розпочала 
свій тріюмфальний похід Европою та Америкою, прослав¬ 
ляючи українську пісню на трьох континентах. Пізніше 
ще усміхнулася мені доля: я мав нагоду почути наш слав¬ 
ний хор у Варшаві та в Берліні, де він, як завжди, збирав 
лаври й полонив серця навіть наших ворогів. Незрівнянного 
нашого диригента й композитора, якого я знав ще з київ¬ 
ських часів, коли він керував прекрасним студентським хо¬ 
ром у Києві, я мав знову нагоду бачити в сяйві європейсь¬ 
кої слави. 

Закінчення першої частини 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 


РЕЦЕНЗІЇ, КРИТИКА 


Таки не забутий письменник 


Володимир Винниченко. ОПОВІДАННЯ. Підготова текстів, 
упорядкування та критико-біографічний нарис Михайла Моль- 
кара. Словацьке педагогічне видавництво в Братіславі (Відділ 
української літератури в Пряшеві), 1968, 302 стор., тираж 1 470. 

Книжку підготував до друкувисока. І хоч ми як народ чис- 


літературознавець, відомий до¬ 
слідник словацько-українських 
літературних взаємин д-р Ми¬ 
хайло Мольнар. Мистецьке 
оформлення із смаком виконав 
Степан Бунта. 

У збірці 17 оповідань, що 
охоплюють 260 сторінок. Решта 
— вступне слово впорядника 
(яке публікується в цьому чис¬ 
лі нашого журнала), дві рецен¬ 
зії на появу першої Винничен- 
кової збірки п. н. «Краса і си¬ 
ла» (1903) з-під пера Івана 
Франка й Лесі Українки, біб¬ 
ліографія літератури про твор¬ 
чість В. Винниченка (122 пози¬ 
ції) і повідомлення Віктора 
Приходька, що було надрукова¬ 
не в нью-йоркській «Свободі» 
(ч. 68, 1968), у якому з’ясована 
доля архіву та спадщини нашо¬ 
го письменника. 

У кожній літературі існують 
письменники, справедливо чи 
несправедливо забуті чи то чи¬ 
тачами, чи критиками, чи істо¬ 
риками літератури. Глибокі змі¬ 
ни, що проходять через су¬ 
спільства з ґенерації в Генера¬ 
цію, завжди приносять певну 
переоцінку культурного вкладу 
в загальнонародну скарбницю 
того чи того автора. Ми, укра¬ 
їнці, не є тут якимось окремим 
винятком. Через відомі нам усім 
суспільно-політичні процеси, що 
відбувалися на Україні і серед 
нашої спільноти на еміграції, 
ця кількість несправедливо не- 
доцінених авторів у нас надто 


ленні, культурно ми не підня¬ 
лися вище потенціялу наших 
сусідів: порівняймо себе з сло¬ 
ваками, угорцями чи хорватами 
—■ про їхню літературу народи 
світу знають куди більше, ніж 
про нашу. Тому ми аж ніяк не 
можемо собі дозволити на «ви- 
кинення» з літератури того чи 
того письменника, який «ідео¬ 
логічно» не вкладається в якусь 
панівну схему. 

Заторкуючи в своєму вступ¬ 
ному слові «Забутий письмен¬ 
ник?» цю болючу проблему, 
Михайло Мольнар наводить ті 
невідрадні факти, що спричи¬ 
нили сумний стан, у наслідок 
якого ціла Генерація молодих 
письменників на Україні виро¬ 
стала на вузько вибраній («іде¬ 
ологічно перевіреній») літера¬ 
турі, де були відсутні такі пре¬ 
дставники красного письмен¬ 
ства, як Данько Куліш, Борис 
Грінченко, О. Олесь, Микола 
Вороний та багато інших з «пе¬ 
редреволюційної доби» і вели¬ 
кий ряд визначних імен з лі¬ 
тератури 1920—30-их років. Що 
цей етап, як здається, частково 
проминув і сьогодні літератур¬ 
на молодь може дістати в руки 
принаймні вибір творів цих 
авторів, це вже досить значний 
крок вперед. Але коли порів¬ 
няємо наші відносини на куль¬ 
турному відтинку з тими ж у 
наших сусідів, цей «крок» бу¬ 
де таки дуже маленький. 

На еміграції В. Винниченко 




116 


не був аж так цілком забутий, 
як це представляє упорядник 
збірки. Нагадаймо, що 1948 ро¬ 
ку появилася збірка «Краса і 
сила» (у Західній Німеччині) і 
в 1950-их та 1960-их роках опу¬ 
бліковано дещо з його спадщи¬ 
ни. 

Велика шкода, що в рецен¬ 
зовану збірку не могла ввійти 
відповідь Григорія Костюка, 
голови комісії УВАН у СІНА 
для вивчення й охорони літе¬ 
ратурної спадщини В. Винни- 
ченка, що її він написав упо¬ 
рядникові збірки на питання 
про долю цієї спадщини і що 
була опублікована в нашому 
журналі за вересень 1968. Тут 
бо читач знайшов би вартісні 
інформації про працю згаданої 
комісії і про вигляди нових ви¬ 
дань. 

Куди сумнішою є можливість 
повернути читачеві на Укра¬ 
їні твори Володимира Кирило- 
вича. Хоч були обіцянки з офі¬ 
ційних трибун і хоч заходи в 
цьому напрямі напевне йдуть 
далі з боку сумлінних людей, 
які дорожать українською куль¬ 
турною спадщиною, справа, на 
жаль, далеко не посунулася. 
Можливо, що поштовх з Пря- 
шівської землі спричинить (як 
у випадку збірки Б. І. Антони- 
ча) деяке пожвавлення і мати¬ 
ме позитивні наслідки. 

Немає сумніву, що політична 
заанґажованість В. Винничен- 
ка на початку нашого століття 
і під час визвольних змагань 
України була однією з причин 
«виписання його з літературної 
метрики» по обох боках полі¬ 
тичного кордону, що створився 
після революції. Якби наша лі¬ 
тературна критика була більш 
далекозора й орієнтувалася на 
справжні літературні якості 
творів, а не на політичні пе¬ 
реконання даних авторів, ста¬ 
новище нашої літератури бу¬ 
ло б краще, ніж воно є сьогод¬ 
ні. 


М. Мольнар слушно наводить 
відгуки Івана Франка та Лесі 
Українки на появу першої збір¬ 
ки Винниченка в 1903 році. 
Франко, який особливо болюче 
відчував порожнечу, що запа¬ 
нувала на початку 20 століття 
в нашій літературі, коли моло¬ 
ді сили кинулися почасти в 
безплідні пошуки декадансу, 
щиро привітав Винниченка. 
Його рецензія була надрукова¬ 
на в «Літературно-науковому 
віснику» (1907, кн. X, стор. 139- 
141), і Мольнар передрукував 
її у збірнику (стор. 276). Також 
і Леся Українка, яка, як і 
Франко, добре знала літератур¬ 
ну ситуацію в Европі, зуміла 
оцінити талант молодого автора 
і той новий дух, що його він 
увів в українську літературу, 
яка подекуди ще живилася со¬ 
ками етнографізму та просві- 
тянщини. За передрук цієї ма¬ 
ловідомої статті Лесі Українки 
(вперше надрукував її Б. Якуб- 
ський у 12-томному виданні тво¬ 
рів поетки, Київ, 1930) треба бу¬ 
ти зокрема вдячним упорядни¬ 
кові. Стаття написана по-росій- 
ськи і була, мабуть, призначе¬ 
на для російського журнала 
«Жизнь» (де її не надруковано); 
вона збереглася в спадщині 
поетки. Між літературно-кри¬ 
тичними статтями, вміщеними в 
10-томнику Л. Українки (Київ, 
1963), її немає. Дуже цікаві ано¬ 
тації до цієї статті, що їх подає 
Мольнар (стор. 279). Стаття яв¬ 
ляє собою глибоку аналізу пер¬ 
шої збірки Винниченка і пока¬ 
зує надзвичайну ознайомле¬ 
ність Лесі Українки в літера¬ 
турно-мистецьких питаннях. 

Винниченко належить до тих 
рідкісних українських пись¬ 
менників, що свій літературний 
виступ не почали з наслідуван¬ 
ня когось із своїх попередників. 
Він намагався віддати життя, 
що вирувало навколо нього, 
своїми власними засобами, які 
найбільше прикметні натура¬ 
лізмом та психологізмом. А що 


сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬ1іоІека.ог§ 



117 


він особисто зазнав це життя в 
усіх його проявах, — тобто 
знав, як живуть степовий бат¬ 
рак і селянин, дрібний провін¬ 
ційний інтеліґент і студент-ре- 
волюціонер, солдат і в’язень, 
міський інтелектуаліст, який 

мріє про суспільні реформи, - 

то і його проза стала невичерп¬ 
ною криницею для пізнання су¬ 
спільних, культурних та полі¬ 
тичних відносин на Україні на 
початку нашого століття. Керу- 
ючися новими імпульсами, що 
йшли до літератури з боку до¬ 
слідів психологів, Винниченко, 
як багато його сучасників, зу¬ 
мів у своїх творах щасливо по¬ 
єднати аналізу суспільних і пси¬ 
хологічних явищ і завдяки 
сильному епічному талантові 
дав глибоко потрясаючі образи 
людей та життєвих процесів 
передреволюційної доби і пізні¬ 
ших років. 

Винниченкові оповідання ще 
сьогодні вражають силою дина¬ 
міки, багатством тем та мотивів, 
могутнім пульсом непідробного, 
справжнього життя, тоді як 
твори багатьох його сучасників, 
які дебютували разом з ним, ви¬ 
даються нам безкровними та 
в’ялими і залишають нас байду¬ 
жими. 


У рецензованій збірці широ¬ 
ка палітра цікавих тем, що від¬ 
дзеркалюють життя різних со- 
ціяльних верств. Барвиста, со¬ 
ковита мова, вдало переплетена 
сленґізмами та арґотизмами, 
російсько-українським «суржи¬ 
ком», яким говорили солдати, 
тюремна сторожа, в’язні та 
міська чернь, а також добре ве¬ 
дені лаконічні діялоги характе¬ 
ризують Винниченкову прозу. 

Ми віримо, що теперішній чи¬ 
тач, якому попаде в руки ця 
збірка, зуміє відкрити для себе 
красу і силу цієї прози і з сво¬ 
го боку постарається, щоб збір¬ 
ка стала доступною ширшому 
колові любителів літератури. 

При допомозі перекладів Во¬ 
лодимир Винниченко може 
знайти шлях у чужі літератури, 
де він витримає конкуренцію з 
своїми сучасниками. Варто б 
віднайти німецький переклад 
Вииниченкової п’єси «Чорна 
пантера і білий ведмідь», що її 
на початку 1920-их років поста¬ 
вив у Берліні відомий тоді ре- 
жисер-експериментатор Піска- 
тор. 

Анна-Галя Горбач 



ОГЛЯДИ, НОТАТКИ 


Думки про ролш письменника 


Надрукований у «Сучасності» 
(ч. 12/98, за грудень 1988) «Лист 
до Олеся Гончара і секретарів 
СПУ» викликає ряд думок, над 
якими варто було б зупинитися 
тим більше, що висловлені в 
листі думки мають також де¬ 
який стосунок до українського 
літературного життя на еміґра- 
Ціь 

Цей лист такий делікатний 
щодо форми і такий стриманий 
у своєму тоні, у ньому говорить¬ 
ся про такі самозрозумілі речі, 
що треба просто дивуватися, 
чому він поширюється на Укра¬ 
їні тільки в рукописній формі. 
У листі ж говориться про деякі 
недоліки літературного життя 
на Україні, зокрема про недо¬ 
статність перекладів з україн¬ 
ської і на українську мову, про 
потребу частіших зустрічей та 
обміну думками між нашими 
письменниками і представника¬ 
ми інших літератур. 

Дро це говориться також і на 
еміґрації. 

З висловленими в листі дум¬ 
ками не можна не погодитися. 
Але можна мати сумнів, чи він 
був висланий на належну ад¬ 
ресу. 

Лист адресований до Спілки 
письменників України (СПУ) — 
до професійної організації лі¬ 
тераторів. Це свідчить, що ук¬ 
раїнським письменникам при¬ 
писується ширша, ніж деінде, 
функція, і тому прийнято звер¬ 
татися до них у багатьох спра¬ 
вах, що не мають безпосеред¬ 
нього стосунку (а тільки посе¬ 
редній) до літератури. Якби по¬ 
дібний лист був написаний на 


еміґрації, можна б припускати, 
що його адресували б Об’єднан¬ 
ню українських письменників 
«Слово» в Нью-Йорку. 

Тут не місце розглядати, на 
яку або на які адреси мали б бу¬ 
ти спрямовувані подібні листи. 
Однак, на нашу думку, профе¬ 
сійні об’єднання письменників 
або мистців повинні стояти не 
на першому місці в такому 
списку адрес. А якщо лист уже 
звернений до письменників, йо¬ 
го зміст міг би бути дещо ін¬ 
ший і повинен би бути ілюстро¬ 
ваний хибами іншого роду (а 
такі також є!) — хибами, які 
безпосередньо стосуються пись¬ 
менника, з якими останньому 
важко впоратися самому. Такі 
зауваження (що властиво є 
функцією критики) для мистця 
дуже корисні, і він потребує їх, 
як повітря. Вони, ці зауважен¬ 
ня, допомагають йому розв’язу¬ 
вати питання, що турбують йо¬ 
го самого, і тим самим допома¬ 
гають підносити позем його 
творчости. 

Багато склалося причин на 
те, чому в нас дійшло аж до 
такого поширеного розуміння 
мистецтва, чому нашим мистцям 
приписуються додаткові функ¬ 
ції і чому український мистець 
мусить турбуватися справами, 
які лежать поза засягом його 
точно визначеної професії. Для 
цих причин можна б знайти на¬ 
віть деякі виправдання. 

Тут також не місце зупиня¬ 
тися над цими причинами, бо це 
завело б нас задалеко. Обмежи¬ 
мося тільки самим стверджен¬ 
ням факту. Таке, в нас глибоко 
закорінене, розуміння функції 


(іі§Ш 2 есІ Ьу икгЬіЬ1іоІека.ог§ 




119 


мистецтва надає нашій літера¬ 
турі специфічного характеру і 
визначає її стиль, а, мабуть, та¬ 
кож і її позем. Коли хтось шу¬ 
кає причин недомагань нашої 
літератури і нашого літератур¬ 
ного та мистецького життя, то 
саме в тій «околиці» слід було б 
їх шукати. 

Є багато причин для недома¬ 
гань українського літературно¬ 
го життя, і вони залежні від 
багатьох факторів, на які пись¬ 
менник не завжди може мати 
вплив. Тому Спілка письменни¬ 
ків України — навіть при най¬ 
кращих бажаннях та найспри¬ 
ятливіших умовах — не могла б 
упоратися з усіма тими питан¬ 
нями вже хоч би тому, що ба¬ 
гато з них лежать поза засягом 
функції письменника, а, може, 
і поза засягом діяння профе¬ 
сійних об’єднань, у яких ці 
письменники згуртовані. 

СПУ могла б напевно пороби¬ 
ти відповідні заходи і запобігти 
деяким недомаганням, визначе¬ 
ним у згаданому листі. Вона 
могла б, наприклад, добитися то¬ 
го, що зацікавлені літературою 
могла б передплатити пряшів- 
ський двомісячник «Дукля» чи 
якийсь інший літературний 
журнал, що появляється поза 
межами СРСІР. Але чи для цьо¬ 
го потрібне аж письменницьке 
об’єднання? Чи не є це завдан¬ 
ням когось іншого? А коли та¬ 
кого «іншого» немає, чи це є 
доброю розв’язкою ставити в 
цю порожнечу, яку нормально 
виповнює таки хтось інший, 
саме письменника? Письменник 
же має свою окрему функцію. 
Справді, він міг би взяти на 
себе чиїсь обов’язки і він часто 
(може, й зачасто) це робить: але 
ледве чи хтось інший може 
взяти на себе його літературні 
обов’язки і виконувати їх за¬ 
мість нього. А літературою (як¬ 
що вже мусимо вживати утилі¬ 
тарного арґументу) письменник 
може зробити куди більше! 


Хоч цього арґументу, так уже 
стертого і так у нас улюблено¬ 
го, краще взагалі не вживати, 
бо ніщо не в силі притупити 
вістря мистецтва так, як це чи¬ 
нить його утилітарне спряму¬ 
вання. 

Очевидно, недомаганням літе¬ 
ратури може запобігти насам¬ 
перед головний актор дії — 
письменник. Залишається тіль¬ 
ки питання (а з цим і часті в 
нас розходження): якими засо¬ 
бами він може це зробити? Яка 
до цього найкоротша дорога, і 
чого (якщо чогось) можна від 
нього вимагати? 

Розглядаючи ці питання, тре¬ 
ба передусім докладно уточни¬ 
ти, яка є функція письменника. 

Відповідь, мабуть, проста: 
функцією письменника є писа¬ 
ти книжки. Тут не треба аж 
доводити, що корисніше: чи 
письменник має концентрува¬ 
тися та поглиблювати свою 
професію, чи повинен «латати» 
всі інші недомагання зрізничко- 
ваного суспільства? 

Письменник має творити! 

А вже справа суспільного 
середовища створити йому від¬ 
повідні умови. Передусім су¬ 
спільство не може обтяжувати 
письменника позамистецькими 
завданнями, які є не тільки тя¬ 
гарем для нього, але також (як 
показує досвід) традиційним 
тягарем для нашої літератури. 
ІІ хоч твору від письменника 
не можна вимагати, бо твори не 
так часто народжуються, але 
можна створити такі умови 
вільної творчости для письмен¬ 
ника, в яких можна б принайм¬ 
ні такого твору очікувати. Єди¬ 
но такий твір зможе збудити 
зацікавлення нашою літерату¬ 
рою. Бо зацікавлення, а з тим 
також і ширші контакти, про 
потребу яких у нас так часто і 
так багато говориться і на брак 
яких чути постійні нарікання, 
це — ніщо інше як природне 



120 


тяжіння замкнених у мистець¬ 
кому творі ідей. Літературний 
твір, що має в собі глибокі ідеї 
загальнолюдського звучання, 
посідає притягальну силу, що її 
не можуть послабити, наприк¬ 


лад, низькі тиражі чи якісь ін¬ 
ші непригожі обставини. 

Зрештою, не існує такої сили, 
яка могла б стримати діяння 
доброго, високоцінного твору. 

Я. Г. 


Чергова кампанійщина чи дальше загострення 
боротьби на «ідеологічному фронті»? 


Уся київська т. зв. «республі¬ 
канська» преса від 16 квітня 
опублікувала офіційне «Інфор¬ 
маційне повідомлення», в якому 
читаємо: 

«15 квітня у Києві відбувся 
пленум Центрального комітету 
Комуністичної партії України. 
На пленум були запрошені пер¬ 
ші секретарі обкомів КПУ і го¬ 
лови облвиконкомів , які не є 
членами ЦК КПУ, перші секре¬ 
тарі обкомів ЛКСМУ, голови 
обласних рад професійних спі¬ 
лок, голови правлінь обласних 
організацій республіканського 
товариства „Знання”, керівни¬ 
ки республіканських міністер¬ 
ств , відомств та організацій ... 
Пленум розглянув питання 
„Про дальше розгортання орга¬ 
нізаторської та ідеологіч¬ 
ної роботи партійних органі¬ 
зацій республіки по підготові 
до 100-річчя з дня народження 
В. І. Леніна”. З доповіддю ви¬ 
ступив секретар ЦК КП Укра¬ 
їни тов. Федір Д. Овчарен - 
ко ...» 

Далі подається список «дис- 
кутантів» — усього 15 осіб. У 
тому числі: чотири перші се¬ 
кретарі обкомів (Ващенко, Ше¬ 
вченко, Дегтярьов, Калита), три 
перші секретарі міськкому або 
райкомів (Ботвин, Щудро, Фо- 
міна), перший секретар ЦК 
комсомолу (Капто), начальник 
політичного управління Чорно¬ 
морської фльоти (Руднєв), го¬ 


лова ради профспілок (Климен- 
ко, він же кандидат президії 
ЦК КПУ), голова товариства 
«Знання» (проф. Сиваченко), 
президент Академії наук УРСР 
(Патон), перший заступник го¬ 
лови правління Спілки пись¬ 
менників України (Збанацький) 
і двоє представників, так би мо¬ 
вити, «трудової кляси» (началь¬ 
ник зміни на заводі «Запоріж- 
сталь» Волков та ланковий-ме- 
ханізатор колгоспу Журавсь- 
кий). 

* 

Ні організатори пленуму, ні 
«республіканська» преса якось 
не відважилися опублікувати 
доповідь Овчаренка або подати 
принаймні її докладний зміст. 
Так само промовчано зміст ви¬ 
ступів окремих дискутантів, 
хоч раніше РАТАУ (Радіо-те- 
леграфне аґентство України) 
часто публікувало досить до¬ 
кладний виклад пленумських 
виступів. Промовчаний також і 
Шелест, який «на пленумі ви¬ 
ступив з промовою». 

На публіцистичну «скром¬ 
ність» того роду можуть скла¬ 
датися різні причини. Поперше, 
в Москві має відбутися пленум 
всесоюзного ЦК, на якому «бу¬ 
дуть розглянені» ті самі питан¬ 
ня і з того ж приводу, що в 
столицях республік, і з тієї ж 
ділянки («дальшого розгортан¬ 
ня організаторської та ідеоло- 


сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



гічної роботи»). Отож не випа¬ 
дає у колоніяльній провінції 
випереджувати імперіяльний 
центр; до того, провінційні 
партійні кацики не завжди 
спроможні вгадати, на яку но¬ 
гу в генеральній лінії ступити. 
Тому, мабуть, краще не фіксу¬ 
вати публічно на газетному па¬ 
пері цих пленумських виступів 
— а то доведеться їх якось ко- 
реґувати. Подруге, всі ті казен¬ 
ні «обговорення» на республі¬ 
канських партійних пленумах 
відгонять такою сірятиною, та¬ 
кими «свіжацькими» думками і 
такими уштампованими шаб- 
льонами, що аж важко вимага¬ 
ти від «відповідальних праців¬ 
ників» ЦК КПУ, щоб вони це 
все трактували як вибірний 
публіцистичний матеріал для 
«політичного та трудового під¬ 
несення» населення. Тому, ма¬ 
буть, таки доцільніше обмежи¬ 
тися тільки опублікуванням 
«відповідної постанови», що її 
«в обговореному питанні прий¬ 
няв пленум». А то читачі поба¬ 
чать, що й доповідь, і виступи, 
і першосекретарська промова є 
невибагливими грамплатівками 
наперед заготовленої «постано¬ 
ви пленуму ЦК». Потрете, допо¬ 
відь можна використати, на¬ 
приклад, як статтю для одного 
з чергових чисел «теоретично¬ 
го» журнал а «Комуніст Украї¬ 
ни», а пленумські виступи — 
відповідно в обласних або ра¬ 
йонних газетах. Туди вони і 
своїм змістом, і формою якраз 
підходять. З промови ж можна 
зробити різні варіянти для від¬ 
повідних «оказій» та приводів. 
Пощо це все публікувати разом 
в одному числі газети «Радян¬ 
ська Україна»? 

Однак можуть бути ще інші 
причини, які стимулюють зга¬ 
дану публіцистичну «скром¬ 
ність». 

* 

Впадає в очі (і то не тільки 
еміґрантському спостерігачеві), 


що від імени письменницької 
спілки виступив Юрій Збанаць- 
кий, а не Василь Козаченко: 
вони обидва є кандидатами на 
членів ЦК КПУ. У цьому кон¬ 
тексті про Олеся Гончара гово¬ 
рити (і дивуватися) не можна, 
бо він вибув з ЦК на XXIII 
з’їзді КПУ, в березні 1966. Отож 
не справа «Собору» стала при¬ 
чиною його партійної «деґрада- 
ції», але інші раніші, ще до¬ 
кладно не відомі, події привели 
до того, що тепер у Спілці 
письменників України «в пер¬ 
ший бубон б’є» Збанацький, од¬ 
ним з промовистих доказів чо¬ 
го є його виступ на квітневому 
пленумі. Можна навіть припус¬ 
кати, що цей виступ послужить 
йому як матеріял для погром¬ 
ницької статті на сторінках 
«Літературної України». Лише 
тоді можна буде встановити, чи 
останній пленум є тільки одні¬ 
єю з «чергових кампанійщин». 

З-поміж творчої інтеліґенції 
на пленумі виступили ще Ми¬ 
кола Сиваченко — літературо¬ 
знавець, дослідник творчости А. 
Свидницького, і Борис Патон — 
спеціаліст електрозварювання з 
міжнародним іменем, президент 
Академії наук УРСР з 1962 ро¬ 
ку. Свої високі позиції в пар¬ 
тійному апараті вони завдячу¬ 
ють не фактові, що одного гро¬ 
мадськість обрала головою 
правління Товариства «Знання» 
Української РСР (колишнє «Ук¬ 
раїнське товариство поширен¬ 
ня наукових та політичних 
знань»), а другого наукова гро¬ 
мадськість — президентом Ака¬ 
демії наук; якраз навпаки, на 
ці видатні громадські пости їх 
«запропонувала» партія після 
того, як вони зробили кар’єру 
в партійному бюрократичному 
апараті. Наприклад, Б. Патон 
був «обраний» президентом АН 
УРСР уже як повноправний 
член ЦК КПУ. Цими ствер¬ 
дженнями аж ніяк не дисква¬ 
ліфікуються їхні наукові по¬ 
зиції та заслуги. Вказуємо тіль- 


121 



122 


ки на практику, яку застосовує 
монопартійний тоталітаризм. 

Цікаво також простежити, з 
яких областей виступили на 
пленумі партійні генерал-губер¬ 
натори. Мова йде про три про¬ 
мислові області — Харківська, 
Луганська та Донецька, і одну 
сільсько-господарську — Волин¬ 
ська. Від них виступили перші 
секретарі обкомів. Додати тре¬ 
ба ще області Київську та 
Дніпропетровську (промислові), 
від яких виступили перші сек¬ 
ретарі міськкому або райкому, 
і Житомирську (сільсько-госпо¬ 
дарська), речником якої була 
перший секретар райкому Фо- 
міна. Отож маємо відношення 
5 :2. Іншими словами, ми хо¬ 
чемо вказати на те, що «розгор¬ 
тання ідеологічної роботи» ве¬ 
стиметься передусім у робітни¬ 
чому середовищі, щоб нацьку¬ 
вати його ... На кого? Не тре¬ 
ба бути аж ворожбитом, щоб 
відповісти на це питання. Пред¬ 
метом таких цькувань напевне 
буде молода творча і трудова 
інтеліґенція, яка по-своєму 
(тобто об’єктивно) тлумачить 
«ленінські принципи» в націо¬ 
нальній політиці і порівнює те¬ 
орію з радянською дійсністю. 

У зв’язку з такою нашою ін¬ 
терпретацією пленуму впадає в 
очі факт, що перший секре¬ 
тар Дніпропетровського обкому 
Ватченко цілковито відмовчав- 
ся, виславши на трибуну пер- 
шото секретаря Новомосков- 
ського райкому Щудра. А Ват- 
ченкові можна було багато чо¬ 
го сказати і про «дружбу на¬ 
родів», і про «ленінські принци¬ 
пи пролетарського інтернаціо¬ 
налізму» в області, а зокрема в 
його обласному центрі. Він тим 
більше міг про все це говорити, 
бож на пленумі ЦК КПУ саме 
йшла мова про «підготову до 
100-річчя з дня народження 
В. І. Леніна». Де ж тоді краще 
говорити про ці «принципи»? 


* 


Київська ««республіканська» 
преса від 19 квітня (тобто аж 
чотири дні після пленуму) опуб¬ 
лікувала на двох широких ці- 
лосторінкових шпальтах «по¬ 
станову пленуму». Аж напро¬ 
шується дуже банальне ствер¬ 
дження: гора народила мишу. 
Подібних постанов за останні 
чотири роки - точніше, від па¬ 
діння Нікіти Хрущова, — було 
вже більше, і в кожній з них 
повторялася та сама фразеоло¬ 
гія про «відстоювання чистоти» 
ідеології, про «підвищення 
пильности» чи про «рішучу 
відсіч буржуазній ідеології». 
Аж дивуватися треба, що на «52 
році жовтневої революції» пар¬ 
тійна бюрократія не спроможна 
сконцептувати щось нове, яке 
менше відгонило б заяложени¬ 
ми штампами. Укладачі шіенум- 
ських постанов є майже непе- 
ревершеними майстрами в пов¬ 
торюванні фраз у роді «далі 
збільшувати», «постійно зміц¬ 
нювати», «безперебійно поліп¬ 
шувати» чи «далі підвищувати» 
тощо. 

Ось декілька цитат із квітне¬ 
вої постанови ЦК КПУ: 

«Марксистсько-ленінська тео¬ 
ріяленінський досвід і при¬ 
клад ... є надійною зброєю у 
непримиренній боротьбі з бур¬ 
жуазною ідеологією, в ідейному 
розвінчанні сучасного ревізіо¬ 
нізму, правого і „ лівого” опор¬ 
тунізму». 

«Підготова до ленінського юві¬ 
лею стала ... важливим факто¬ 
ром у боротьбі ... за дальше 
зміцнення морально-політичної 
едности радянського суспіль¬ 
ства». 

«В ході підготови до ленін¬ 
ського ювілею значно посили¬ 
лася ідеологічна робота, пропа - 
ґанда марксизму-ленінізму, ле¬ 
нінської теоретичної спадщини». 

«Пленум уважає, що для ус¬ 
пішної підготови до ленінсько¬ 
го ювілею необхідно забезпечи- 


с 1 і§іії 2 ес 1 Ьу икгЬіЬ1іоі;ека.ог§ 



ти дальше розгортання органі¬ 
заторської та ідеологічної ро¬ 
боти». 

Уже ці цитати свідчать, що 
вся дотеперішня робота на т. 
зв. «ідеологічному фронті» про¬ 
сто була «говоренням до лям- 
почки». Бо завеликими е «но¬ 
жиці» між «теоретичною спад¬ 
щиною» і життєвою дійсністю. 
І не допоможе кампанійщина у 
зв’язку з «ленінським ювілеєм». 
Прикро тільки констатувати, що 
різні недовчені пропаґандисти, 
життєві пристосуванці та без¬ 
принципні кар’єристи (що 
функціонуватимуть під назвою 
політінформаторів і лекторів) 
зануджуватимуть населення в 
час його дозвілля та у вихідні 
дні. Зануджуватимуть вони пе¬ 
редусім молоде покоління, бо в 
постанові виразно сказано: 

«Пленум... зобов’язує пар¬ 
тійні і комсомольські організа¬ 
ції поліпшити ідейно-виховну 
роботу серед молоді, підносити 
її політичну і трудову актив¬ 
ність ... Виробляти у молоді 
клясовий підхід до подій і явигц 
сучасности , непримиренне став¬ 
лення до буржуазної ідеології 
і моралі». 

Хоч низовий партійний ак¬ 
тив напевне потрактує постано¬ 
ву пленуму ЦК КПУ (як по- 
трактував подібні раніші поста¬ 
нови) як зелене світло для ... 
дальшого розгортання кампа¬ 
нійщини, все ж не вільно недо- 
цінювати небезпеки щодо за¬ 
гострення боротьби проти нор¬ 
мально та вільно мислячих 
членів суспільства. Дро таку 
небезпеку свідчить цитата, до 
речі, злизана дослівно з поста¬ 
нови пленуму ЦК КПРС від 
квітня 1968: 

«В умовах загострення ідео¬ 
логічної боротьби між соціяліз- 
мом і капіталізмом партійні ор¬ 
ганізації повинні і надалі від¬ 
стоювати чистоту марксизму - 
ленінізму , підвищувати пиль¬ 
ність радянських людей, давати 


рішучу відсіч ворожій ідеології, 
будь-яким проявам буржуазно¬ 
го націоналізму і шовінізму, не¬ 
щадно викривати ревізіонізм , 
правий і „лівий” опортунізм». 

Цей пункт постанови знову 
дає зелене світло, цим разом 
«компетентним органам» дер¬ 
жавної безпеки з свого боку 
визначати, які явища і які ви¬ 
моги та дискусії підводити під 
окреслення «ворожа ідеологія», 
«буржуазний націоналізм» чи 
«ревізіонізм». Навіть бажання, 
прагнення та вимоги, що орга¬ 
нічно та логічно випливають з 
уже згаданої «теоретичної спад¬ 
щини» чи з «принципів ленін¬ 
ської національної політики», 
можуть дістати названі налич- 
ки. Діялектика влади ( і то не¬ 
обмеженої влади) визначає, що 
і кого «чимось» окреслювати. А 
в наслідок цього «рішучу від¬ 
січ» можна дістати в мордов¬ 
ських «виховно-трудових зак¬ 
ладах» суворого режиму. 

Коли, з одного боку, «підгото- 
ву до ленінського ювілею» мож¬ 
на оцінювати як підготову до 
чергової кампанійщини, то, з 
другого — аж ніяк не вільно 
закривати очей на дальше за¬ 
гострення боротьби на «ідеоло¬ 
гічному фронті», на посилення 
засобів терору. 

* 

Квітневий пленум ЦК КПУ 
вирішив також організаційне 
питання: він «перевів з канди¬ 
датів у члени ЦК КП України 
тт. В. Ф. Добрика, В. М. Ци¬ 
булька, Б. О. Іванова». 

З часу XXIII з’їзду КПУ, 
який відбувся в січні 1966, із 
складу ЦК КПУ вибули (в хро¬ 
нологічному порядку) в наслі¬ 
док смерти такі члени: Василь 
Комяхов, Антін Кочубей, Павло 
Тичина, Сидір Ковпак, Дмитро 
Піснячевський і Дем’ян Корот- 
ченко. 

Мабуть, на місце поета-акаде- 
міка Тичини вже раніше доко- 


123 



124 


оптовано проф. Овчаренка, хоч 
могло б здаватися, що такий 
аванс повинні дістати або Ко¬ 
заченко, або Збанацький. Про 
інших двох авансованих на 
цьому місці не варто говорити. 
Але ким є три новоспечені чле¬ 
ни ЦК? 

Віктор Добрик - типовий тех¬ 
нократ, який одночасно зробив 
також партійну кар’єру. Він за¬ 
кінчив у 1950 році Дніпропет¬ 
ровський інститут інженерів 
залі знич ого транспорту і до 
1961 року працював майстром, 
виконробом і старшим інжене¬ 
ром на будівництві, а згодом за¬ 
ступником головного інженера 
на будівництві Дніпродзержин- 
ської гідроелектростанції, де 
був призначений секретарем 
парткомітету. Після цього до 
1963 року був другим секрета¬ 
рем Дніпродзержинського місь¬ 
кого комітету КПУ, а з лютого 
1963 до березня 1969 - першим 
секретарем цього комітету. На 
XXIII з’їзді КПУ вперше попав 
у кандидати на члена ЦК. У 
березні 1969 його «обрано» пер¬ 
шим секретарем Івано-Франків¬ 
ського (Станиславівського) об¬ 
кому на місце Якова Погребня- 
ка, який перейшов на Микола- 
ївщину, мабуть, у наслідок ви¬ 
криття підпільної організації 
«Український національний 
фронт». Добрик був делеґатом 
на XXIII з’їзд КПРС, де також 
попав у кандидати на члена ЦК. 
Про нього ходять чутки, що він 
протеґований не тільки Щер- 
бицьким та Дрозденком, але та¬ 
кож і Брежнєвим. Словом, пе¬ 
ред ним відкриті широко двері 
для дальшої партійної кар’єри. 

Володимир Цибулько — парті- 
ець-апаратник, який почав кар’¬ 
єру в комсомолі: на XVII з’їзді 
ЛКСМУ (1955) був «обраний» 
членом бюра ЦК, у 1956 році 
працював секретарем Сталін¬ 
ського (Донецького) обкому 
комсомолу. У 1961 році як заві¬ 


дувач відділу партійних органів 
Донецького обкому КПУ був 
делеґатом на XXII з’їзді КПРС, 
як також і на XXIII з’їзді. З 
1966 року він є першим секре¬ 
тарем Ждановського міського 
комітету КПУ; у тому ж році, 
на XXIII з’їзді КП України, він 
став уперше кандидатом на 
члена ЦК. 

Борис Іванов — начальник 
військ Західньої прикордонної 
округи Комітету державної 
безпеки (КҐБ) при раді мініст¬ 
рів СРСР. У радянській пресі 
згаданий уже в березні 1963 як 
генерал-майор. У 1966 році був 
делеґатом XXIII з’їздів КПРС 
та КПУ від Чернігівської об- 
ласти; на останньому вперше 
став кандидатом на члена ЦК. 
Більше даних про нього, з ві¬ 
домих причин, немає. 

Чому стільки місця присвячу¬ 
ється новопризначеним членам 
ЦК КП України? - запитає, 
мабуть, кожний читач нашого 
журнала. 

У цих трьох новопризначе- 
них неначе в дзеркалі відбива¬ 
ється вся персональна політика 
російсько-більшовицького «ес- 
таблішменту» на Україні. Пар- 
тієць-технократ, партійний апа- 
ратник-бюрократ і поліційний 
офіцер-каґебіст — це ті три 
стовпи, що творять «суспільну» 
підбудову режиму. Можливо, 
що рацію матимуть ті з-поміж 
читачів, які твердитимуть, що 
ці персональні приклади при¬ 
тягнуті випадково й надумано. 
Алеж режисура пленумів Цен¬ 
трального комітету Комуністич¬ 
ної партії України ні випадко¬ 
востей, ні надуманости не виз¬ 
нає. Вона, ця режисура, справді 
продумана аж до деталів і жод¬ 
них «несподіванок» не передба¬ 
чає. Якби було інакше, пленум 
«перевів би з кандидатів» ко¬ 
гось іншого в члени ЦК. 

Володимир П. Стахгв 


сІі§Ш2ес1 Ьу икгЬіЬ1іоІека.ог§ 



125 


У відповідь на лист творчої молоді 


У лютневому числі нашого 
журнала буїв передрукований 
«Лист творчої молоді Дніпро¬ 
петровського», який у відписах 
поширювався їв 1968 'році на 
Україні й один віідпис нікого 
отримала наша редакція. У 
цьому листі — адресованому В,. 
Щербицькому, Ф. Овчаренкові 
та Д. Павличкові — виразно 
поставлено питання: 

«Шановні товариші, поясніть, 
будь ласка, нам, про яку „на- 
ционалистическую оласность” 
базікають свідомі й несвідомі 
«друзі” українського народу? 
Хто дав їм право топтатися 
брудним русифікаторським чо¬ 
ботом на національній гідності 
українського народу?» 

Не потрібно переповідати 
зміст цього листа, бо він відо¬ 
мий усій українській громад¬ 
ськості на чужині як документ 
«страхітливого порушення ле¬ 
нінської національної політи¬ 
ки»; бо його текст опублікова- 
ла чи не вся українська преса 
поза межами СРСР та «спів- 
дружности соціял і стичних кра¬ 
їн». 

Можна твердити, що У «від¬ 
повідь» іна цей лист київський 
партійний та урядовий офіціоз 
«Радянська Україна» від 17 
квітня 1969 опублікував «влас¬ 
ну кореспонденцію» з Дніпро¬ 
петровського, в якій, між ін¬ 
шим, сказано: 

«іВ обласному центрі створено 
громадський університет друж¬ 
би народів і пролетарського 
інтернаціоналізму. Слухачам 
університету вже прочитано 
цикл лекцій з актуальних пи¬ 


тань ленінської національної 
політики, проведено теоретичні 
конференції і бесіди, були ор¬ 
ганізовані цікаві зустрічі з ста¬ 
рими комуністами тощо ...» 

Не виключено, що ідея ство¬ 
рення «громадського універси¬ 
тету» вийшла від згаданого в 
листі завідувача ідеологічного 
відділу Дніпропетровського об¬ 
кому Васільєва та його безпо¬ 
середнього зверхник-а А. Я. Па- 
щенка, який як секретар обко¬ 
му «відає всією ідеологічною 
роботою» в області. Овчаренко 
та його республіканський «від¬ 
повідальний апарат» у секрета- 
ріяті ЦК КПУ схвалили цей 
плян, щоб в обласному машта- 
бі «загострити боротьбу з бур¬ 
жуазною ідеологією», боротьбу 
«з всіма ідейно шкідливими, 
ворожими радянській дійсності» 
елементами. 

Хоч в області напевне виста¬ 
чає партійних лекторів, пропа- 
ґандистів та політінформаторів 
у «брудних русифікаторських 
чоботах» (як окреслюються в 
листі провінційні російські ве¬ 
ликодержавні шовіністи), Ва- 
сільєв та його «ідеологічна» 
компанія стягають доповідачів 
з Російської РФСР і Казахста¬ 
ну, щоб дніпропетровській 
творчій молоді «витлумачити», 
що Москва розуміє під «друж¬ 
бою народів» та «пролетарським 
інтернаціоналізмом». Подібне 
роблять на зустрічах «старі ко¬ 
муністи» типу Дігтярентка, які 
набили руку на наклепницьких 
статтях у дніпропетровських га¬ 
зетах. 


В. П. С. 



ЛИСТИ ДО РЕДАКЦІЇ 


Читаючи Юрія Тарнавського ... 


Папір і чорнило — 
Приваба з приваб. 

Кого полонили — 
Досмертний їх раб. 

І неміч, і сила, 

І радість, і біль — 
Віками летіли 
До них звідусіль —• 
Чорнилом-рядками 
Лягти на папір, 
їм в рими і гами 
Мережили взір 
Душею крилаті, 

У думці ясні, 

Що вміють здійнятись 
До зір в вишині 
У кожному слові, 
Окриливши їх ... 

Слова калинові 
Стають із простих ... 
Слова, що сміються 
Із нас і до нас; 

І ті, що науці 
Посвячують час; 

Що плачуть сльозами; 
Що ділять наш біль — 
Рядками-рядками 
Летять в свою ціль ... 
Як слово для когось 
Мов пострах чи взір — 
Ховайте від нього 
Чорнило й папір! 


* 


Світлана Кузьменко 
Торонто, Канада 


Ми всі (мої знайомі, читачі 
«Сучасности») повністю погод¬ 
жуємося з відкритим листом, 
видрукуваним у «Новому шля¬ 
ху» (від 21 грудня 1968), щодо 
деяких «творів», які Ви помісти¬ 
ли в кількох числах на продов¬ 
ження, а саме — «Без Еспанії» 
Ю. Тарнавського. «Сучасність» 
один з найкращих журналів — 
шкода займати місце матерія- 
лом, що абсолютно нічого не 
дає «ні розуму, ні серцю». 

Н. Михалевич 
Сент-Поль, Мінн., США 

Я засадничо солідаризуюся з 
відкритим листом моєї сестри, 
п. Стефи Ґурко до Вашої ре¬ 
дакції, поміщеним в газеті «Но¬ 
вий шлях». Я не проти модер¬ 
нізму й новаторства, але, да¬ 
руйте, аж не такого. Чеелав Мі- 
лош каже, що поет повинен 
на один крок випереджувати 
суспільство, але тут виглядає 
не крок, а принаймні кілометр, 
та й не знати, чи це — випе¬ 
реджування. Було б цікаво зна¬ 
ти, як відбувався процес тво¬ 
рення цієї поезії. Тяжко пові¬ 
рити, щоб можна це творити в 
повній свідомості. . . 

М. Дейчаківський 
Клівленд, Огайо, США 


Є література легко сприйнят- 
на, і є література тяжка ... іно¬ 
ді до болю тяжка; є література 
традиційна, і є література нова¬ 
торська ... іноді свідомо експе¬ 
риментальна . Найновіша твор¬ 
чість Юрія Тарнавського нале¬ 


жить саме до цієї другої кате¬ 
горії, і тому природно, що вона 
в великої частини читачів ви¬ 
кликає гостре заперечення і 
протест. 

Вважаємо, що було б помил¬ 
кою відбирати від Тарнавсько- 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іо1ека.ог§ 




го «чорнило й папір», як пів- 
жартома пропонує наша співро¬ 
бітниця пані С. Кузьменко. «Су¬ 
часність» старається якомога 
об’єктивно віддзеркалювати лі¬ 
тературне життя еміґраціг в 
усій його багатоманітності і су¬ 
перечливості, не виключаючи і 
не фаворизуючи жодного стилі¬ 
стичного напряму як такого. 


Давайте хвилювання! 

Хай мені буде вільно сказати, 
що «Сучасність» нині якось не 
хвилює, бо те, що є на Україні, 
належить до іншого зовсім ро¬ 
ду хвилювання. Маю на думці ті 
проти, які була поставила 
«Сучасність» давнішими рока¬ 
ми. Це було проти тих, які 
сприймали шизофренічно єв¬ 
рейство, проти тих, які стра¬ 
халися «нігілізму» Емми Аиді- 
євської чи Юрія Тарнавського, 
проти тих, які не дискутува¬ 
ли, а слухали «вождів». Був 
здоровий глузд, «реалітети», і 
було трохи філософської дум¬ 
ки, яку висловлював Емануїл 
Райс. Це те, що найбільше за¬ 
пам’яталося і що допомагало в 
побудові світогляду. 

Чому статті І. Костецького 
створили аж такі зміни, ніяк 


З’ясування редакції 

На запити наших читачів, які 
вважають, що публікацією листа 
до редакції під назвою «Невже 
„другий фронт”?» (ч. 8/92 за сер¬ 
пень 1968) завдано моральної 
кривди членові редакційної ко¬ 
легії нашого журнала Романові 
Рахманному, з’ясовуємо, що ре¬ 
дакція не мала наміру кинути 
тінь на добре ім’я Р. Рахман¬ 


Щоб пробити бреш у тому слі¬ 
пому мурі, яким для багатьох 
читачів являється «Без Еспа- 
нїг», редакція попросила Юрія 
Тарнавського коротко пояснити 
читачам задум, формальну кон¬ 
цепцію і процес становлення 
його поеми . Ця розмова автора 
з читачем появиться в одному з 
найближчих чисел «Сучаспости». 


не можна, тут далеко живучи, 
мені зрозуміти. Його статті за¬ 
вжди дратували, і хвала їм за 
те та добрий спомин. ї я досі 
дивуюся, чому на його статті 
про українську мову не прий¬ 
шла відповідь стаття з варста- 
ту, наприклад, Юрія Шереха?! 
Відповідь Шереха була б не¬ 
звичайною під кожним оглядом 
і була б для України доказом 
можливости вільного наукового 
шукання. 

Так само і релігійна тематика 
в «Сучасності» якось звучала 
надто нудно. 

Тому давайте хвилювання, 
бож живемо! 

Ярослава Гірна 
Аллістон, Онт., Канада 


ного, публіциста, який в україн¬ 
ській та чужомовній пресі по¬ 
слідовно обороняє українську 
патріотичну інтеліґенцію, пере¬ 
слідувану в УРСР та в інших 
комуністичних країнах. 

За редакцію ж. «Сучасність» 
Вольфрам Бургардт 


127 



Зміст 


ЛІТЕРАТУРА І МИСТЕЦТВО 
5 Роман Кудли'} с. Вірші про любов. 

7 Михайло Нечитайло-Андріенко. Зачароване кладовище. 

14 Ірина Жиленко. На дні загубленого дому. 

20 Григорій Костюк. Словотворець із «Східньої вежі» — Джон 
Стайнбек. 

28 Михайло Мольнар. Забутий письменник. 

42 Богдан Кравців. Твори Тараса Шевченка в перекладах на 
інші мови. 

53 Яків Гніздовський. Пересунення функцій українського ми¬ 
стецтва. 

ДОКУМЕНТАЦІЯ І ПУБЛІКАЦІЇ 
60 Іван Дзюба. Кілька зіставлень (читаючи Кобилянську). 

ДИСКУСІЯ, РОЗМОВИ 
74 Григорій Грабович. Від мітів до критики. 

НА АКТУАЛЬНІ ТЕМИ 
88 Петро Потічний. Україна і Близький Схід. 

ЕКОНОМІЧНІ СТУДІЇ 

93 Любомир Коваль. Михайло Туган-Барановський, життя і на¬ 
укова діяльність (II). 

СПОГАДИ 

103 Л. Васильківський. Роздуми на схилі життя (IV). 

РЕЦЕНЗІЇ, КРИТИКА 

115 Таки не забутий письменник (Анна-Галя Горбач). 

ОГЛЯДИ, НОТАТКИ 

118 Думки про ролю письменника (Я. Г.) — Чергова кампанійщи¬ 
на чи загострення боротьби на «ідеологічному фронті»? (Во¬ 
лодимир П. Стахів) — У відповідь на лист творчої молоді 
(В. П. С.). 

ЛИСТИ ДО РЕДАКЦІЇ 

126 Читаючи Юрія Тарнавського ... (Світлана Кузьменко , Я. Ми - 
халевич, М. Дейчаківський) — Давайте хвилювання! (Ярос¬ 
лава Гірна) - З’ясування редакції. 

аЩтяеа Ьу иктіЬііоіека.ог^ 



Адреси наших представників 

Австралія : „ЬіЬгагу & Воок 8иррІу“ 
16 а Ргозресі 8ігееІ 
Сіепгоу, Ж 9, Уіс. 

Арґсптіпа: Соорегаіпа сіє СгесНїо 
„Кепасітіепіо" 



(рага „ЗисЬазпізГ) 

Мага 144 

Виепоз Аігез 

Велико- 

брітапія: 

5. \Уазу1ко 

52, ]оЬпзоп КоаВ 

Ьепіоп, НоШп§Ьат 

Канада: 

1. ЕІіазЬеузку 

118 МесВапсІ 81. 

Тогопіо 9, Опі. 

США: 

С. Ьораіупзкі 

875 \УезІ: Епб Аує. 

Арі. 14 В 

Ие\у Уогк, N. У. 10025 

Франція: 

М. Зогосгак 

Сіїе Ріегге Соигапі 
Веі-Ногігоп 

Зі, Еііеппе, Еоіге 

Швайцарія:Вт. К. Ргокор 

ВасЬіеІяіг. 23 

8400 ЖпІегіЬиг 

Швеція: 

Кугуїо НагЬаг 

Вох 62 

НисИіпйе 

Передплати з усіх інших країн 
просимо надсилати безпосередньо 
на адресу видавництва. 


УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ 
на місячник «СУЧАСНІСТЬ» 


одно число: 

річно: 

Австралія 

0.70 

7.— 

дол. 

Австрія 

20,— 

200,— 

шил. 

Англія 

0:6:0 

3:0:0 

фун. 

Арґентіна 

40,— 

400,— 

пез. 

Бельгія 

40,— 

400,— 

бфр. 

Бразілія 

80,— 

800,— 

круз. 

Венесуеля 

3,— 

ЗО,— 

бол. 

Голляндія 

3,— 

ЗО.— 

ґул. 

Канада 

1,— 

10,— 

дол. 

Німеччина 

3,— 

зо,— 

нм. 

США 

1,— 

10,— 

дол. 

Франція 

3,80 

38,— 

ффр. 

ІНвайцарія 

3,20 

32,— 

шфр. 


Адреси для вплат: 

ІЛсгаіпізсІїе СезеІІзсЬаіІ 
Іііг Аизіапсіззіисііеп е. V. 

8 МйпсЬеп 2, Кагізріаіг 8/ИІ 

Вапккопіо: БеиізсЬе Вапк А. С. 
8 МйпсЬеп 2, ЬепЬасЬрІаІг 
Кіо 22/20457 

РозІзсЬесккопІо: РЗсЬА МйпсЬеп 
Кіо 22278 


Додаткові кошти переслання нашого журнала летунською поштою до 
Канади і США становлять 6,5 дол. річно. 


У і 1 ! 1 • М, ‘* 1АЦІ< 1 * Г » « » Л-у. V У І «| А | П. | У|ЧУ І ‘ і У і У І У І ‘ І УИ і ЧЧ^У | ‘ ІІ Уі1Л» Л .М. 

ВІД АДМІНІСТРАЦІЇ 

Просимо всіх наших вельмишановних передплатників 
і кольпортерів, які висилають чеки прямо на нашу адресу, 
виготовляти їх обов’язково на ЦкгаіїшсЬе СезеПзсЬаІг іііг Аи$- 
1апсІ55гис1іеп е. V. 

Чеки, виготовлені на «Сучасність» чи на окремі пріз¬ 
вища працівників нашого вид-ва, утруднюють і деколи уне¬ 
можливлюють їхню реалізацію. 











У видавництві СУЧАСНІСТЬ появилася збірка творів 
Альбера Камю 
СПРАВЕДЛИВІ 
в перекладі Оксани Соловей 


Збірка містить, крім п’єси цієї ж назви, три есеї і одне 
оповідання. 

Ціна книжки 2.— дол. або відповідна сума в перерахунку 
на інші валюти. 


Замовлення просимо слати на адресу нашого видав¬ 
ництва або на адреси наших представників. 


Дослідно-видавниче об’єднання ПРОЛОГ у Нью-Йорку 
опублікувало в серії 

«Суспільно-політична бібліотека» — ч. 19 
гостро публіцистичну працю, перше видання якої появилося 
в 1919 році в Саратові: 


Сергій Мазлах і Василь Шахрай 

ДО ХВИЛІ 

Що діється на Україні і з Україною 


Вступне слово Івана Майстренка. 


На зміст цієї книги складаються такі розділи: Рго сіото — Війна Е 

Е і революція — Дві доби революції — Росія й Україна на тлі світо- е 

Е вих подій — Стратегічний плян відродження єдиної і неділимої = 

| Росії — Скоропадський і Денікін — Директорія — Тимчасовий ро- 5 

| бітничо-селянський уряд України — Окупанти — Тенденція укра- | 

Е їнського руху: самостійна Україна — Революція в Австрії. Галичи- Е 

Е на — Чи можлива незалежна від Росії Україна? — Як пишуть = 

Е історію — Український національний рух на тлі сучасного капі- = 

Е талістично-імперіялістинного господарства — Єдність чи самостій- Е 

Е ність? Дві політики — Союз пролетаріату з дрібною буржуазією | 

Е проти світового імперіялізму — Столипінщина — Українська кому- = 

Е ністична партія (більшовиків) — Ми «націоналісти». Ми «шовініс- Е 

Е ти» — Запитання тов. Ленінові. 

Книжка мас 304 стор. Ціна — 3 дол., або відповідна сума в пере- == 
| рахунку на іншу валюту. 

З замовленнями звертатися до видавництв «П р о л о г» та «Су- Ц 
= ч а с н і с т ь». 

Адреса вид-ва ПРОЛОГ: Р г о 1 о § КезеагсЬ Согрогаїіоп 

875 Етні Аує. 

Уогк, N. У. 10025, ІІ.5.А. 

| сІі§Ш 2 ЄСІ Ьу икгЬіЬІіоїека.ог^ § 

їїіііііііііиіниіііііііііііііііііііііініііііііііііііііііііііііііііііііиіііііиііііііншішішіїїішііііішііііііііііііііінііііішініішшіГі